Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту 89

₉₀ Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

зовсiм безграмотна, що нiбито стандартнi iнструкцiї вбивають у робiтниковi iнiцiативу, перетворюють його в автомат. Якщо згада- ти про те, як лiтає горобець, або бiгає по дереву бiлка, то здається, що схiдцi теж вбивають iнiцiативу в людини, яка спускається з шостого поверху.

«Я ж надаю перевагу обмеженостi, здоровому глузду, зруч- ностi i безпечностi сходинок. Працювати найшвидшим i легшим способом – це значить скорочувати зусилля, не знижуючи резуль- татiв, i звiльняти мозок для вищої iнiцiативи, для винаходiв i роз- робки ще кращих способiв».

12. Винагорода за продуктивнiсть. Емерсон запропонував свою систему оплати працi, яка враховує як час, затрачений робiтником, так i його вмiння, яке виявляється в якостi роботи.

Важливою стороною управлiння виробництвом є керiвництво людьми, адмiнiстративна дiяльнiсть. Цiй дiяльностi, її рацiоналi- зацiї присвятив ряд робiт видатний керiвник виробництва, фран- цузький iнженер Анрi Файоль (1841–1925).

Головну увагу Файоль придiляв управлiнню персоналом, на- самперед – адмiнiстративним кадрам.

А. Файолю належить розробка ряду принципiв адмiнiстра- тивного управлiння, якi, на його думку, є унiверсальними для будь-якої органiзацiї. Цi принципи не втратили свого значення i в наш час.

1. Влада невiддiльна вiд вiдповiдальностi. Ми звикли це фо- рмулювати так: «Одержав права – неси вiдповiдальнiсть». Це, звичайно, правильно. Але сьогоднi особливо важливий зворотний бік цього принципу: «Наклали вiдповiдальнiсть – дайте права».

2. Розподiл працi при спецiалiзацiї. Користь спецiалiзацiї ши- роко вiдома. Але вiдомо, що зв’язаний з нею розподiл працi має свої межi, за якими йде втрата ефективностi.

3. Єднiсть розпоряджень. Робiтник повинен одержувати вказiвки тiльки вiд одного керiвника.

4. Дисциплiна. Тут головна iдея в тому, що дисциплiна обов’язкова для всiх. Але оскiльки керiвництво завжди здійсню- ється зверху донизу, то можна сказати, що дисциплiна така, який і керiвник. Файоль зв’язував дисциплiну з повагою i зовнiшнiми проявами.

5. Єднiсть керiвництва. Це розкривається так: «Один керiвник i єдиний план для сукупностi операцiй, якi мають спiльну мету». Тут, по сутi, закладаються основи цiльового управлiння.

6. Підпорядкованість iндивiдуальних iнтересiв загальним. Це означає, що iнтереси робiтника або групи робiтникiв не пови- ннi переважати над iнтересами пiдприємства в цiлому. Якщо iнтереси розходяться, то керiвник повинен їх примирити.

7. Винагорода. Файоль вважає, що винагорода та метод опла- ти праці повиннi бути справедливими i максимально задовольняти як спiвробiтникiв, так i роботодавцiв.

8. Централiзацiя. Нова думка тут полягає в тому, що централiзацiя має розумну мiру. В загальному випадку – чим бiльше пiдприємство, тим менше повинно бути централiзацiї.

9. Ієрархiя. Тут проводиться актуальна сьогоднi думка про необхiднiсть мiнiмальних iєрархiчних сходинок, а також про ко- ристь горизонтальних зв`язкiв у системi управлiння.

10. Порядок. Файоль дiлить порядок на «матерiальний» – по- рядок речей i «соцiальний» – порядок людей. Стосовно речей по- рядок означає: «Всьому своє мiсце, i все на своєму мiсцi»; стосов- но людей: «Кожному своє мiсце, i кожен на його мiсцi». Мова йде про необхiднiсть точних знань виробництва i робiтникiв з можли- востями i потребами.

11. Справедливiсть. Вона забезпечується лояльнiстю i вiдданiстю персоналу – з одного боку, добротою i об`єктивнiстю адмiнiстраторiв – з iншого.

12. Стабiльнiсть персоналу. Файоль розглядає плиннiсть кадрiв як причину i одночасно як наслiдок неефективного керiв- ництва. Стабiльнiсть персоналу – перша ознака доброго керiвництва.

13. Інiцiатива. Адмiнiстратор повинен стимулювати ініціа- тиву знизу. Дуже сучасний принцип.

14. Корпоративний дух. Мова йде про важливiсть колек- тивiзму в роботi пiдприємства. Тому принцип «роздiляй i володiй» в управлiннi виробництвом застосувати не можна. Повиннi бути спiльнi iнтереси у працюючих на виробництвi людей.