Тема 1. Суть, роль і методологічні основи менеджменту 67

₆₈ Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

визначення порядку запуску деталей у виробництво, розрахунок складу шихти і т. ін.

Вихідними називаються змінні, значення яких залежать від вхідних (керованих і некерованих) змінних. Це, наприклад, собі- вартість продукції, прибуток, обсяги реалізації, сукупні витрати, стан основних фондів. Як приклад найчастіше використовуються різні норми і нормативи, директивні планові завдання за основни- ми показниками виробничої діяльності. Для змінних X, У, U хара- ктерно те, що їхні числові значення в ході процесу можуть зміню- ватися на деякій ділянці, а параметри G постійні, але можуть бути іншими в аналогічних процесах.

Функціональну модель у найпростішому випадку може бути

Моделі не можуть потребувати недоступної прогнозованої ін- формації. Програми, які будуть вимагати від відділу збуту оцін- ки товарообігу за другу половину наступного місяця, в процесі прийняття ділового і рішення не будуть мати широкого застосу- вання, ні описового, ні нормативного.

Моделі описуються з погляду тих вихідних моментів, з якими, скоріше всього, той, хто приймає рішення, розпочне процедуру прийняття рішень [8, с.156–158].

Різні підходи до моделювання й оцінки ефективності управ- ління підприємством визначають і різні моделі підприємства. “Механістична ” модель розглядає підприємство як механізм,

подано у вигляді: У F ( X ,U , G) Y=F(X, U, G), де

F функціона-

який являє собою комбінацію основних виробничих факторів, за-

льна залежність, що пов'язує змінні та параметри системи.

Отже, математична модель має характеризувати поведінку ви- хідних змінних У залежно від значень параметрів і некерованих вхідних змінних, параметрів і керованих вхідних змінних, а також враховуючи зміни керованих змінних. Звичайно, будуючи модель, вибір складу вихідних змінних, що включаються в модель, не ви- кликає труднощів, тому що вони визначаються самим завданням моделювання. Вибір вхідних змінних, керованих і некерованих, може бути виконаний різними способами, причому тут, крім ви- значення завдання, важливі вимоги точності й простоти, що вису- ваються до моделі. Якщо вхідних змінних занадто мало, модель втрачає точність, може стати неадекватною об’єкту; якщо їх надто багато – необхідні ресурси пам’яті й швидкості обчислень можуть перевищити наявні ресурси ЕОМ.

Моделі мають бути сформульовані так, щоб для застосування їх вимагалися лише доступні дані. Якщо, наприклад, недостатні запаси товарів призвели до збитків у торгівлі, то модель рішення, яке передбачає визначення оптимального рівня запасів, має вклю- чати систему грошових штрафів за ці збитки.

Модель має вимагати лише здійсненних реальних розрахунків. Наприклад, застосування методів лінійного програмування для складання графіка роботи сучасного великого підприємства може виявитися нездійсненним, бо час, необхідний для цих розрахунків, буде надто великим навіть для комп’ютерів. Завдання теорії при- йняття рішень полягає в тому, щоб знаходити такі альтернативи, які ймовірно лише в наближенні вимагають невеликого обсягу розрахунків.

собів виробництва, робочої сили, сировини і матеріалів, як маши-

ну для реалізації цілей її творців. Теоретичною базою цього під- ходу є положення школи наукового управління (Ф. Тейлор, М. Вебер). Велике значення при цьому надається аналізу техніко- економічних зв’язків і залежності різних факторів виробництва. А завдання менеджменту при цьому підході полягає насамперед у тому, щоб найкращим чином згрупувати всі частини системи і тим самим добитися максимальної ефективності в досягненні мети.

“Гуманістична модель” представляє підприємство як колектив людей, які виконують спільну роботу на принципах розподілу і кооперації праці, при цьому найважливішим фактором продуктив- ності є людина як соціальний діяч. Елементами моделі є такі скла- дові, як увага до працюючих, їх мотивація, комунікації, участь у прийнятті рішень. Завдання керівників полягає в регулюванні від- носин між працівниками, координації процесів виконання конкрет- них завдань виробничих планів шляхом особистого і безпосеред- нього впливу на співробітників. За критерій ефективності управ- ління береться підвищення продуктивності праці за рахунок удо- сконалення людських ресурсів, тобто вважається, що якщо всі внутрішні процеси, які пов’язані з персоналом, управляються на- лежним чином, то на підприємстві не виникає проблем з досяг- нення намічених цілей з випуску продукції, прибутку, доходів то- що.