Тема 1. Суть, роль і методологічні основи менеджменту 63

₆₄ Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Модель – це об’єкт довільної природи (матеріальний, мисле- ний, знаковий тощо), що відбиває істотні для завдання, яке роз- глядається, властивості об’єкта-оригіналу. Експеримент, який проводиться з моделлю системи, називається моделюванням. Мо- делювання дає змогу вивчити властивості об’єкта, прогнозувати його поведінку без постановки натурного експерименту.

Модель повинна відображати, відтворювати або замінювати оригінал у його головних рисах так, щоб її вивчення давало нову інформацію про об’єкт, а точніше, – про цілий клас об’єктів, для яких актуальне завдання, що розглядається. Оскільки в різних за- вданнях для однієї і тієї ж системи можуть бути задіяні істотно різні її властивості, то для їхнього опису можуть знадобитися різні моделі. Кожна з них буде відбивати головні, з погляду цього за- вдання, властивості системи й ігнорувати ті властивості, характе- ристики, які не вимагаються для розв’язання цього завдання. Та- ким чином, модель завжди існує разом із завданням, яке вирішу- ється. Про модель будь-якого досліджуваного об’єкта є сенс гово- рити тільки тоді, коли добре з’ясовано завдання, стосовно якого створюється і буде використовуватися модель.

Після створення моделі частину рішень, що раніше виробля- лися інтуїтивно, можна приймати на основі кількісних рекоменда- цій, одержаних у результаті аналізу моделі.

Типи моделей. Усі системи залежно від можливостей форма- лізованого опису можна поділити на три типи: добре структуро- вані, слабоструктуровані, неструктуровані.

Добре структуровані системи характеризуються наявністю стійких зв’язків і залежностей між підсистемами, що піддаються кількісним оцінкам. Управління такими системами можливе на основі стандартних процедур, правил, методик, розрахунків. За- вдання, що виникають, можуть бути одноваріантними (розв’язу- вані методом прямого рахунку) або різноманітними (оптимізацій- ними).

У слабоструктурованих системах зв’язки між підсистемами чітко не регламентовані, мають несталий характер, не піддаються точному кількісному опису. При прийнятті рішення велика роль суб’єктивного фактора – багато рішень приймаються на основі екстраполяції оцінок. Специфіка слабоструктурованих завдань полягає в необхідності участі в їхньому розв’язанні колективу лю- дей, частина з яких відповідає за ухвалення рішення.

Неструктуровані системи відрізняються неможливістю фор- малізації мети і критеріїв оцінки. Для цих систем характерні якісні постановки завдань, в яких кількісні залежності між складовими не відомі, формальних методів рішення немає, а вибір варіантів рішення утруднений невизначеністю мети діяльності й альтерна- тивних способів досягнення їх. У вирішенні таких завдань пере- важну роль відіграють експертно-евристичні методи.

За способом подачі можна виділити три основні типи моделей: концептуальні, матеріальні, знакові.

Концептуальна модель – це певний ідеальний образ об’єкта, що залежить не тільки від його об’єктивно існуючих властивостей, а й від знань, досвіду та інших факторів, властивих суб’єктові- дослідникові.

Для того щоб перевести концептуальну модель з форми уяв- ного образу у форму використання відповідно до свого призначен- ня, можуть застосовуватися мовний (вербальний) опис, графічні за- соби, математичні символи, відомі засоби різних спеціальних мов подачі даних і знань. [8, с.155]

Деталізація концептуальної моделі, приведення її до вигляду, який дає змогу експериментувати з моделлю для одержання інфор- мації про об’єкт, може здійснюватися у двох основних формах: матеріальній і знаковій.

Матеріальні моделі можна поділити на три типи: предметні, фізичні, аналогові.

Предметні (геометричні) моделі призначені для відтворення й аналізу переважно тих властивостей об’єкта, що визначаються його розмірами, формою, іншими ознаками, які характеризують об’єкт без урахування його внутрішньої природи. Типовий при- клад – макети в архітектурі й техніці, навчальні муляжі.

Фізичні моделі дають змогу відтворювати і вивчати властиво- сті об’єкта або процесу, зберігаючи його фізичну природу або хі- мічні властивості. Це лабораторні дослідні установки в хімічних технологіях, гідродинамічні моделі кораблів і гідротехнічних спо- руд, аеродинамічні моделі літальних апаратів і т. ін. Фізичні моде- лі засновано на теорії подібностей, за допомогою якої встановлю- ється відповідність між оригіналом і моделлю. Фізичне моделю- вання призначене для вивчення властивостей і поведінки об’єкта- оригіналу в різних умовах зовнішнього середовища у різних варі- антах реалізації самого оригіналу.