Керівництво й управління
Одна з найважливіших проблем сучасного бізнесу – питання керівництва. Концепція лідерства включає і розглядає питання організації змін. У всіх дослідженнях, що торкаються цієї теми, виділяють три аспекти: люди, вплив і мета. Керівник завжди чи так чи інакше має справу з людьми, із співробітниками компанії й членами інших організацій, прагне здійснити на них вплив, для того щоб спонукати їх до визначених вчинків. І все це спрямовано на досягнення організаційної мети. Вплив означає, що взаємо- відносини між людьми не є пасивними. Більше того, вони здійсню-ються заради визначеної мети.
Отже керівництво – це процес впливу на підлеглих, який є способом заставити їх працювати на досягнення єдиної мети. Керівництво (в бізнесі) – це здатність заставити весь колектив прагнути до виконання завдань, які стоять перед організацією.
Насамперед керівництво варто розглядати як процес, який, у свою чергу, може бути розбитий на окремі дії і кроки керівника, які направлені на досягнення проміжних, оперативних цілей. Керувати можна навчитися, в потенціалі це дано кожному. Другим елементом керівництва є безпосередній вплив на учнів, підлеглих, друзів тощо.
Третій елемент керівництва – обов’язкова наявність послідовни- ків і спільної мети, на досягнення якої будуть направлені сумісні зусилля.
Те ма 14. Керівництво та лідерство
555
556 Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Результати керівництва з самого початку закладені в системі його здійснення. Результат керівництва – похідна від якості його виконання.
Лідерство (керівництво) – це здатність індивіда для досяг- нення деяких цілей впливати на інших людей. Передбачається, що керівники разом з іншими членами колективу направляють свої зусилля на вирішення деяких задавань.
Лідерство – двосторонній процес, що протікає між людьми. Керівництво – це «робота з людьми» на відміну від адміністра- тивної паперової роботи чи дії для вирішенням проблем. Керів- ництво динамічне й містить у собі використання особистих повно- важень й прав.
Лідер Менеджер
Рис. 14.1. Основні якості лідера та менеджера
В останні роки з’явилося багато публікацій про відмінності між управлінням і керівництвом. І менеджмент, і лідерство одна- ково важливі для організацій. Так як право керувати випливає з організаційної структури, воно сприяє стабільності, порядку й вирі- шенню проблем всередині організації. З іншого боку, право лідерства
витікає з таких особистих якостей індивідів, як зацікавленість, цілі та цінності й сприяє розвитку бачення перспектив, креативності й змін в організації. На рисунку 14.1 перераховані різні якості, які властиві керівникам і менеджерам, хоча необхідно пам’ятати, що деякі індивіди володіють і тими, й іншими [3].
Одна з головних відмінностей між керівником і менеджером відноситься до джерел їхньої влади, а відповідно рівня підпо- рядкування співробітників. Влада – це потенційна здатність індивіда впливати на поведінку інших людей. Влада – це основний наявний у розпорядженні керівника ресурс, який дозволяє змінювати пове- дінку співробітників. Як правило, в установах виділяють п’ять джерел влади: закон, винагорода, примус, досвід (компетенція) та референтне право. Іноді джерелом влади є посада, яку займає менеджер в організації, в інших випадках – особисті якості лідера. Центральною фігурою в системі менеджменту будь-якої організації є менеджер – керівник, який керує власне організа- цією (підприємством), якимось конкретним видом діяльності,
функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо.
Не дивлячись на те, що керівництво – суттєвий компонент ефективного управління, ефективні лідери не завжди є одночасно i ефективними менеджерами. Про ефективність лідера можна судити за тим, в якій мiрi він чи вона впливають на інших. Інколи ефективне лідерство може й заважати формальній організації.
Є різниця між управлінням i лідерством. Управління визнача- ють як розумовий i фізичний процес, який призводить до того, що підлеглі виконують офiцiйнi доручення i вирішують певні завдан- ня. Лідерство ж, навпаки, – є процесом, за допомогою якого одна i та ж особа впливає на членів групи.
Управляючий стає на чолі організації в результаті намiреної дії формальної організації – делегування повноважень. Лідерами стають не з ініціативи організації, хоча можливості вести за собою людей також можна збільшити шляхом делегування повноважень. Дії лідерів не обмежуються рамками яких-небудь повноважень i структур. Дуже часто керівник є лідером без усякої прив`язки до його формальної посади в ієрархії.
Керівник організації – людина, яка одночасно є лiдером i ефективно керує своїми підлеглими. Його мета – впливати на інших таким чином, щоб вони виконували роботу, доручену організації.
Те ма 14. Керівництво та лідерство
557
558
Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Американські дослідники Роберт Блейк і Джейн Моутон під- креслюють, що сильне та ефективне керівництво сприяє створен- ню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності ор- ганізації, в якій її члени отримують стимул в усуненні перепон i досягненні максимальних результатів. Отже, основою ефективного керівництва є вміло побудовані взаємини з пiдлеглими.
Для забезпечення ефективного керiвництва треба враховувати такi шість елементiв:
інiцiативнiсть;
інформованiсть;
захист своєї думки;
прийняття рiшень;
розв`язання конфлiктних ситуацiй;
критичний аналiз.
Жодний з розглянутих елементiв не може компенсувати вiдсутнiсть або надлишок будь-якого iншого.
Вiдомий український економiст Валерiй Терещенко пiдкреслю- вав, що завдання керiвника – диригувати, пiдiбрати хороший пер- сонал, розробити органiзацiйну структуру пiдприємства, вибрати загальний напрям його дiяльностi, координувати всю роботу, боротися з непродуктивними витратами часу.
Слiд видiлити ще одне з найважливiших завдань – вчитись
iнтенсивно працювати, полiпшувати якiсть роботи.
В основi керiвництва лежать такi категорiї менеджменту, як лiдерство, вплив i влада.
Лiдерство – це здатнiсть впливати на окремi особи та групи працiвникiв з метою зосередження їх зусиль на досягненнi цiлей органiзацiї.
Вплив – це будь-яка поведiнка одного індивідума, яка вносить змiни у поведiнку, стосунки, вiдчуття iншого iндивiдума.
Конкретнi засоби, за допомогою яких одна особа може впливати на iншу, можуть бути різними: вiд прохання до погроз.
Щоб зробити своє лiдерство i вплив ефективними, керiвник повинен розвивати i застосовувати владу.
Влада – це можливiсть впливати на поведiнку iнших людей.
Необхiднiсть влади в управлiннi.
Як доповнення до формальних повноважень керiвнику необхiдна влада, оскільки вiн залежить вiд людей як в межах свого ланцюга команд, так i поза ним.
В усiх органiзацiях для досягнення ефективного функцiону- вання необхiдне належне застосування влади.
Керiвники завжди залежать вiд деяких людей, якi їм не пiдлеглi, тому що нiхто не буде повнiстю пiдкорятися наказам лише тому, що вiн чи вона керiвник.
У рiзних пiдприємствах органiзацiї керiвник залежить вiд свого безпосереднього керівництва, пiдлеглих i колег. Фактично цi групи є частиною оточуючого керiвника середовища. Це залежить вiд факторiв i людей, якими не можна управляти напряму, що є основною причиною труднощiв, якi вiдчуває керiвний персонал. Однак страждають не тiльки вiдчуття. Якщо керiвник не в станi ефективно взаємодiяти з цими багато- чисельними “некерованими” силами, вiн не може виконувати свою власну роботу, а це обов’язково знизить ефективнiсть як iндивiду- ального трудового вкладу, так i дiяльнiсть усiєї органiзацiї. Влада i вплив – iнструмент лiдерства, є фактично єдиними засобами, якi є в розпорядженнi керiвника для вирiшення подiбних ситуацiй. Влада є необхiдною умовою успiшної дiяльностi органiзацiї.
Багатьом людям здається, що, маючи владу, можна нав’язу- вати свою волю незалежно вiд почуттiв, бажань i здiбностей iншої особи. Однак, слiд визнати, що вплив i влада однаково залежать вiд особистостi, на яку впливають, а також вiд ситуацiї i здiбностi керiвника.
Не iснує реальної абсолютної влади, оскільки нiхто не може впливати на всiх людей i в усiх ситуацiях.
Влада пiдлеглих.
Звичайно, керiвник має владу над пiдлеглими тому, що останнi залежать вiд нього в таких питаннях, як пiдвищення заробітної плати, робочi завдання, просування по службi, розширення повнова- жень, задоволення соцiальних потреб тощо.
Однак у деяких ситуацiях пiдлеглi мають владу над керiвни- ком, оскільки вiн залежить вiд них у таких питаннях, як одержання iнформацiї, необхiдної для прийняття рiшення, неформальнi кон- такти з людьми iнших пiдприємств, вплив на своїх колег i здатнiсть пiдлеглих виконувати завдання.
Наукові дослiдження пiдтвердили, що пiдлеглi також володiють владою. Керiвник повинен усвiдомити, що коли пiдлеглi теж володiють владою, то використання ним в односторонньому порядку своєї влади в певному об’ємi може викликати у пiдлеглих
Те ма 14. Керівництво та лідерство
559
560
Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
таку реакцiю, за якої вони захочуть продемонструвати свою власну владу. А це, у свою чергу, може призвести до непотрiбної трати зусиль i знизити рiвень досягнення цiлей. Тому ефективний керiвник старається пiдтримувати розумний баланс влади, достатньої для забезпечення досягнення цiлей, але не викликаючи у пiдлеглих почуття обездоленостi.
Крiм пiдлеглих, над керiвником можуть мати владу його колеги. Наприклад, якщо керiвник з фiнансових або виробничих питаннь залежить вiд послуг вiддiлу з обробки даних, начальник цього вiддiлу буде мати над ним деяку владу.
Ефективний керiвник має бiльшу потребу у владi, i вiн нiколи не буде проявляти свою владу в примусовому порядку.
За психологічними критеріями визначається потенційна здат- ність до лідерства і керівництва. Однак у практиці ділових стосун- ків психічні якості керівника доповнюються набутим досвідом, певними управлінськими уміннями, методами і прийомами, які реалізуються на практиці.
Феномен успішного керівництва залежить від своєрідності поєднання і “взаємодії” двох головних чинників – вроджених задатків і набутого досвіду особистості.
Вроджені задатки – це першооснова психічних якостей, які, у свою чергу, бувають двоїстого характеру:
психічні якості, які не або слабко піддаються корекції (прагнення до лідерства, схильність до ризику, темперамент, особивість відчуття тощо);
психічні якості, які піддаються удосконаленню (рівень і структура інтелекту, адаптабельність, задовільна пам’ять, увага та ін.).
Удосконалюються психічні якості під впливом досвіду, що його набуває людина в процесі життя та діяльності.
Важливими складовими набутого досвіду є “управлінські уміння” та “орієнтованість на соціальну кон’юнктуру”.
До основних управлінських умінь звичайно відносять уміння прийняти правильне і вчасне рішення, поставити завдання, розпо- ділити функції, проконтролювати виконання тощо.
Орієнтованість на соціальну кон’юнктуру – це уміння порівню- вати інтереси і завдання своєї організації зі станом справ у суспільстві. Це вміння орієнтуватися на політичні рішення, законодавчі акти, ринок, суспільну мораль, традиції і моду тощо.
Все перелічене вище має місце за будь-якого процесу керів- ництва. Але варіантність, акценти, співвідношення в процесі управління будуть різними в кожного керівника, що і становить стиль керівництва.