Тема 1. Суть, роль і методологічні основи менеджменту 53

₅₄ Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Самоврядування на всіх рівнях і перехід до поліцентричної системи господарювання. Еволюція системи управління в пере- хідний період спрямована на формування поліцентричної системи, що базується на функціонуванні в народному господарстві струк- тур, здатних до самоврядування і саморозвитку. В умовах України центри господарювання все більше переміщаються на рівень регі- онів, економічна самостійність яких повинна рости. З одного боку, це є наслідком збільшення кількості і складності завдань, які розв’язуються у регіонах, з іншого боку – істотно спрощує систе- му управління народним господарством у цілому, знижує ентро- пію (елемент випадковості) і сприяє росту керованості економіки України.

Сполучення ринкових і адміністративних методів управ- ління підприємствами державного сектора економіки. В умо- вах ринку державний сектор економіки буде скорочуватися за ра- хунок розширення сфери ринкового підприємництва. На його час- тку буде приходитися істотна частина внутрішнього валового продукту країни, а значення великих підприємств для економіки навряд чи зменшиться. Але управління цими підприємствами по- винна базуватися на комбінації методів, що носять ринковий і ад- міністративний характер. Перевага тієї чи іншої групи методів залежить від статусу підприємств у економічній системі країни.

Останнім часом чітко позначилася інтеграційна спрямованість у розвитку практично всіх областей людської діяльності. У полі- тичній сфері відбувається зближення країн, що мають приблизно однаковий рівень розвитку, їхні межі стають усе більш умовними. В економічній політиці переважає принцип корпоративізму, між- народний менеджмент трансформується в глобальний менедж- мент. У природознавстві обґрунтована актуальність створення єдиної теорії поля, покликаної об’єднати теорії електромагнітної, гравітаційної, сильної і слабкої взаємодій. Корпоративна культура організацій розвивається в напрямку цивільної культури. Перелік подібних прикладів можна продовжити.

Теоретичну базу сучасного менеджменту складають насампе- ред такі наукові дисципліни, як теорія організації, теорія систем, кібернетика, синергетика. Ці теорії сформувалися за різних обста- вин і в різний час, вони мають свою історію і внутрішню логіку розвитку. Об’єднує їх те, що вони є відносно молодими науками – їхнє становлення припадає на останні кілька десятиліть, і у них так багато спільного.

Теорія організації вивчає процес систем освіти і їхні закономі- рності. Разом з цим теорія організації досліджує природу освітніх системних факторів.

Теорія систем вивчає сутність цілісності і системності, влас- тивості цілого і його частин, тобто організацію деякого стійкого об’єкта, цілісність якого і є система.

Кібернетика вивчає проблеми формування і передачі керую- чих впливів для досягнення заданого стану системи довільної природи, тобто досягнення визначеного рівня її організації.

Синергетика вивчає механізми взаємодії елементів системи в процесі її самоорганізації і саморозвитку.

Системність розглядається як організованість, а система – як організація. З іншого боку, в теорії організації поняття "організа- ція" в одному із варіантів інтерпретується як "система".

Досліджуючи методи управління соціально-економічними си- стемами з кібернетичних позицій, можна показати, що за визначе- ного розвитку цих методів зовнішні критерії стають частиною си- стеми управління, у цьому випадку вихід системи замикається з входом, і система переходить у режим саморозвитку, а цілі вже перестають бути головними критеріями управління. Така система стає об'єктом дослідження синергетики.

Глибоке і продуктивне взаємопроникнення теорії систем, тео- рії організації, кібернетики і синергетики в міру їхнього розвитку проявляється все більше. Але ця обставина створює проблему іде- нтифікації зазначених наук. Аналіз цієї проблеми дозволяє зроби- ти припущення про продуктивність ідеї створення єдиної органі- заційної науки.

У 50-і та 60-і роки безпрецедентна самореклама кібернетики, дискусії про пріоритетність кібернетики і теорії систем на якийсь час відвернули увагу широких кіл наукової громадськості від ро- біт видатного російського вченого Богданова А.А., що обґрунту- вав ще на початку 20-х років необхідність створення загальної ор- ганізаційної науки (тектології). Ідеї Богданова А.А. здобувають зараз усе більше послідовників не тільки і не стільки тому, що не- обхідно віддати данину несправедливо забутим працям вченого, скільки тому, що нині в кібернетиці, теорії систем і в інших нау- ках отримані грандіозні результати, що обумовлюють об’єктив- ні передумови для інтеграційних процесів, підтверджуючи гені- альне передбачення Богданова А.А.