Тема 12.Управлінські рішення

499

500

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Чи можна за рахунок виконання одного єдиного завдання вирiшити відразу декiлька iнших?

Завдяки виконанню яких завдань можна внести максимальний вклад у досягнення загальної мети пiдприємства, вiддiлу, робочої групи i т. д?

Виконання яких завдань принесе найбiльшу користь, найбiльшу грошову винагороду?

Невиконання яких завдань може мати найгіршi наслiдки?

Встановлення прiоритетiв – основне правило ефективної технiки роботи. Необхідно погодитися з тим, що керівник не все може i не все зможе зробити. Тому потрібно встановити прiоритети i почати працювати над найважливiшими справами.

Замiсть того, щоб використовувати час для дiйсно важливих справ, ми часто витрачаємо свою енергiю на термiновi, але менш значимi справи. Рiдко виходить, що важливе завдання виконують сьогоднi або на цьому тижнi, тодi як термiнове завдання, як правило, намагаються виконати якнайшвидше.

Запропоноване американським генералом Дуайтом Ейзенхауе- ром правило є простим допомiжним засобом, особливо в тих випад- ках, коли необхiдно швидко прийняти рiшення вiдносно того, якому завданню вiддати перевагу. Згiдно з цим правилом пріори- тети встановлюються за такими критерiями, як термiновiсть i важливiсть справи.

У залежностi вiд ступеня термiновостi та важливостi завдання розрiзняють чотири можливi їх оцiнки ( в пiдсумку) виконання (рис. 12.4.).

Завдання Б Встановити термін виконання (або доручити)	Завдання А Виконати без затримки
К	Завдання В Доручити

Терміновість

Рис. 12.4. Принципи Ейзенхауера

1. Термiновi (важливi) справи. За них слiд братися вiдразу ж i

самому їх виконувати.

2. Термiновi (менш важливi) справи. Тут iснує небезпека потра- пити пiд «тиранiю» поспiшностi i в результатi цiлком вiддатися вирiшенню конкретного завдання тому, що воно термiнове. Якщо ж воно не настiльки важливе, то в будь-якому випадку повинно бути делеговане, оскiльки для його виконання нема необхідності мати які-небудь особливі якості.

3. Менш термiновi (важливi) завдання. Їх не потрiбно викону- вати термiново, вони, як правило, можуть зачекати. Складнощi тут виникають тодi, коли цi завдання рано чи пiзно перетворю-ються в термiновi i повиннi бути особисто Вами вирiшенi в най- коротший термін.

Тому слід перевiряти ступiнь важливостi i завдання цього типу повнiстю або частково доручати своїм спiвробiтникам. Поряд з тим, що Ви розвантажуєте себе, Ви можете здiйснювати пiдви-щення мотивацiї в роботi i квалiфiкацiї своїх пiдлеглих, довiря-ючи їм вiдповiдальнi справи.

4. Менш термiновi (менш важливi) завдання. Дуже часто справи цiєї категорiї залежуються на письмовому столi, i без того завале- ному паперами. Якщо Ви починаєте займатися цими справами, забуваючи про завдання першої категорiї, то Вам не слiд нарікати на перевантаження роботою. Навiть Вашi пiдлеглi не повиннi братися за завдання цiєї групи. Вiд завдань несуттєвих i нетермі- нових треба утримуватися.

У цьому випадку слід частiше використовувати корзини для паперу.

Ще аргументи на пiдтвердження того, що коли Ви будете послiдовно розподiляти свої справи за категорiями у вiдповiд- ностi до принципу Ейзенхауера, то значно пiдвищите результатив- нiсть своєї праці:

• Ви починаєте з найважливiших завдань i концентровано займа- єтесь виключно ними;

• Ви розвантажуєте себе для справді важливих керiвних функ- цiй i стимулюєте працю своїх пiдлеглих;

• Ви втягуєте своїх спiвробiтникiв у сферу своєї вiдповiдаль- ностi, доручаючи їм не тiльки менш важливі ( рутиннi ) справи;

• Ви можете збiльшити вимогливiсть до своїх пiдлеглих i

стимулювати тих, хто має вiдповiднi здiбностi.