Тема 11.Методи менеджменту

467

468

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Засобами соцiального регулювання є колективнi договори, угоди, контракти, взаємнi зобов`язання, правила внутрiшнього розпорядку, статути (в частинi, що регулює поведiнку службових осiб), правила етикету, ритуали. Сюди також вiдносять черговiсть задоволення соцiальних потреб залежно вiд трудового стажу, виробничої активностi працiвникiв тощо.

Соцiальне регулювання спрямоване на стимулювання колек- тивної, особистої iнiцiативи працiвникiв та їхнього iнтересу до працi.

Велике значення надається стимулюванню особистої

iнiцiативи за допомогою моральних стимулiв.

Стимулювання iнтересу до працi здiйснюється заохоченням удосконалень у роботi сумлiнних працiвникiв, створенням "ядра ветеранiв", органiзацiєю вiдряджень та iншими заходами для ознайомлення зi станом справ та iн.

Велику увагу слiд придiляти стабiлiзацiї особового складу –

виключенню причин плинностi кадрiв.

Соцiальне планування як метод соцiального управлiння реалiзується складанням плану соцiального розвитку органiзацiї (пiдприємства).

План соцiального розвитку, як правило, складається з 4-х роздiлiв:

1. удосконалення соцiальної структури колективу;

2. удосконалення умов працi, охорона її та змiцнення здоров’я працівників;

3. пiдвищення життєвого рiвня, полiпшення житлових та куль- турно-побутових умов працівників;

4. пiдвищення трудової та громадської активностi працівни- кiв, розвиток самоуправлiння.

План соцiального розвитку трудового колективу – органiчна складова частина комплексного плану (програми) економiчного та соцiального розвитку пiдприємства (органiзацiї), в якiй передба- чається науково обгрунтована i матерiально забезпечена система заходiв щодо вдосконалення структури колективу, формування i найбiльш повного задоволення матерiальних i духовних потреб працiвникiв.

Отже, складнiсть системи виробничих вiдносин мiж людьми, що входять до трудового колективу, потребує застосування комплек- су методiв впливу на колектив i окремих його членiв як економiчних,

так i органiзацiйно-розпорядчих та соцiальних методiв. У рацiо- нальному поєднаннi цих методiв – запорука ефективної дiяльностi підприємства [4, с. 267–269].

Крім об’єктивних факторів (рівень розвитку виробничих сил, характер існуючих виробничих відносин, організація праці, рівень кваліфікації, матеріальне та моральне стимулювання тощо) на трудову активність людей впливають суб’єктивні фактори (соціальна та психологічна структура трудового колективу, взаємовідносини людей, ціннісні установки, орієнтація працівників, індивідуальне ставлення до роботи, розуміння змісту та значення своєї праці, а також особистий настрій, бажання). Все це підвищує значення со- ціально-психологічних методів управління. Активізація різних соціально-психологічних якостей трудового колективу сприяє ефективній реалізації потенціалу кожного з виконавців.

Особливого значення в теперішній час набувають неекономічні способи мотивації. Неекономічні способи стимулювання бувають організаційні та моральні. До організаційних способів відносять мотивацію цілями, залучення до участі в справах підприємства. Найпоширенішим мотивом праці для працівників є праця, потріб- на й достатня для функціонування підприємства, бо якщо воно припинить свою діяльність, то працівники залишаться без роботи і не зможуть забезпечувати свої сім’ї. Праця заради отримання за- робітної плати, набуття професійного досвіду, задля реалізації власного “я” – є також мотивами праці працівників. Недоліком у мотивації цілями на підприємстві є те, що у працівників не сфор- моване усвідомлення вищої мети праці – “праця в ім’я процвітан- ня суспільства”. Така свідомість наповнює життя і працю людини сенсом, формує причетність до розвитку майбутнього своєї країни.

Мотивація участі в справах підприємства передбачає, що пра- цівникам надається право голосу у вирішенні ряду проблем, вони залучаються в процес консультування з спеціальних питань, у де- яких випадках чи частково делегуються права та відпові- дальність.

Мотивація покращання праці здійснюється в наданні робітни- кам роботи, яка дає можливість здійснювати контроль над ресур- сами та умовами власної праці.

На підприємствах доцільно застосовувати такі критерії моти- вуючої організації праці: