4. Соціальні методи управління

Пiд соцiальними методами управлiння розумiють систему заходiв i важелiв впливу на соцiально-психологiчний клiмат колективу i його окремих працiвникiв. Методи соцiального управ- лiння спрямованi на гармонiзацiю соцiальних вiдносин у колек- тивi, задоволення соцiальних потреб працiвникiв, розвитку особистостi, соцiального захисту та iн.

До методiв соцiального управлiння належать соцiальне прогнозування та соцiальне планування.

Соцiальне прогнозування використовується для створення iнформацiйної бази розробки планiв соцiального розвитку та застосування методiв соцiального впливу в конкретному трудо- вому колективi. Параметри соцiального прогнозу включають такi показники:

• вiковi та статевi змiни в колективi;

• змiни загальноосвiтнього та квалiфiкацiйного рiвня працiвникiв;

• змiни в матерiальному забезпеченнi та побутових умовах працiвникiв;

• динамiку спiввiдношення фiзичної та розумової працi й iнше.

Соцiальне нормування як метод управлiння полягає у наявностi таких соцiальних норм, якi встановлюють порядок поведiнки окре- мих осiб і їхніх груп у колективi. Пiд нормою, звичайно, розумiють певний, визнаний обов’язковим, порядок, правило.

Тема 11.Методи менеджменту

465

466

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Соцiальнi норми вiдображають певного роду iнтереси – суспiльнi, класовi, колективнi та груповi. Головне i безпосереднє завдання цих норм – погодити всi види iнтересiв. Оскiльки iнтереси визначають спрямованiсть поведiнки окремих людей i їхнiх груп, то взаємне узгодження суспiльних та особистих iнтере- сiв має вирiшальне значення для функцiонування механiзму регулювання управлiнських вiдносин.

Розрiзняють норми права, норми моралi й авторитету громад- ської думки. Iнакше кажучи, управлiнськi вiдносини регулюються трьома видами соцiальних норм:

1. юридичними (правовими) нормами, якi встановлюються або санкцiонуються державою;

2. суспiльними (неюридичними) нормами, якi встанов- люються громадськими органiзацiями й товариствами;

3. нормами моралi, якi формуються у свiдомостi людей у процесi виховання i життєдiяльностi.

Класифiкацiя соцiальних норм може бути здiйснена й за iнши-

ми ознаками:

• залежно вiд типу i виду взаємовiдносин, що регулюються;

• ступеня обов’язковостi норм;

• способів їх утворення та механiзмів дiї;

• ступеня формалiзацiї;

• характеру виникнення;

• охоплюваної ними сфери цiнностей (полiтичнi, релiгiйнi, право- вi, культурнi, моральнi, етичнi, органiзацiйнi тощо).

Правовi норми встановлюються державою, і їх дотримання забезпечується як переконанням, так i – у випадку потреби – засо- бами примусу. Порівняно з iншими видами соцiальних норм правовi норми вiдрiзняються бiльшим ступенем розробленостi та формалiзацiї й регулюють найбiльш суттєвi вiдносини.

Дiя правових норм поширюється на державнi, а здебільшого –

і на громадськi системи.

Норми, якi приймаються громадськими органiзацiями, дiють у межах вiдповiдних органiзацiй. Однак можливi й винятки з цих правил, коли нормативнi акти готуються i видаються спiльно з державними i громадськими органами та набувають одночасно i правового, i громадського характеру. Такими є, наприклад, норми права, що регулюють оплату i охорону працi, пенсiйне забезпе- чення та iнше. Дiяльнiсть громадських органiзацiй регулюється

нормативними актами рiзного походження. Йдеться насамперед про акти, якi визначають статус тих чи iнших громадських органi- зацiй (наприклад, Закон України «Про споживчу кооперацiю»).

Однак бiльшiсть актiв, що регулюють управлiнськi вiдносини в громадських органiзацiях, розробляється цими ж організаціями. Такi акти об’єднуються в три групи:

• статути, положення про окремi громадськi органiзацiї;

• постанови з окремих питань дiяльностi громадських органi- зацiй;

• iнструкцiї громадських органiзацiй.

Виконання норм, розроблених громадськими органiзацiями, гарантується авторитетом цих органiзацiй, а також деякими фор- мами примусу, передбаченими нормативними документами, що визначають статус цих органiзацiй.

Постiйно зростаючого значення у регулюваннi управлiнських вiдносин набувають норми моралi. Пiд мораллю, як вiдомо, розу- мiють правила (принципи) поведiнки людей, якi стосуються сфери взаємовiдносин мiж ними, а також взаємовiдносин їх із суспіль- ством.

Норми моралi, на вiдмiну вiд норм права, пiдтримуються авторитетом громадської думки i, як правило, їх дотримання грун- тується на власних переконаннях. Чим бiльшого визнання в управліннi набувають цi норми, тим воно досконалiше. У цьому зв’язку досить посилатися на такий соцiальний феномен, як громадська думка, яка значною мiрою грунтується на нормах моралi. Громадська думка виявляється у специфічній формi колективного судження суспiльства, класу чи соцiальної групи, виражаючи їх ставлення до певних явищ i фактiв соцiальної системи, а також вчинкiв окремих людей.

Як iнструмент регулювання вiдносин управлiння громадська думка цiнна тим, що вона завжди звернена до особистостi як члена суспiльства і вимагає вiд неї вiдповiдальностi перед суспiльством i соцiальною системою, в якiй вона працює. Таким чином здiйснюється вплив на психiчний стан людини, її емоцiї i волю, сприяючи виробленню у неї бажаних ціннісних орiєнтацiй.

Соцiальне регулювання – це заходи щодо пiдтримання соцiальної справедливостi у колективi та удосконалення соцiаль- них вiдносин мiж працiвниками.