Тема 8.Мотивація як загальна функція менеджменту

401

₄₀₂ Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

9. За тим, у який спосіб, в якiй формi, з якою швидкiстю спiвробiтники отримують iнформацiю, вони оцiнюють, яка їх реальна значимiсть в очах безпосереднього керiвництва. Якщо їх доступ до iнформацiї утруднений, якщо iнформацiю вони отри- мують із запiзненням, вони вiдчувають себе приниженими.

10. Спiвробiтники не можуть терпiти, щоб рiшення про змiни в їх роботi та на робочих мiсцях, навiть якщо цi змiни позитивнi, приймалися без них, без урахування їхніх знань i досвiду.

11. Кожному необхiдна iнформацiя про якiсть власної працi.

12. Для всiх нас контроль з боку неприємний. Це нагадує шкільні завдання. Кожна робота виграє вiд максимально можливого ступеня самоконтролю.

13. Бiльшiсть людей намагаються у процесi роботи набути нових знань.

14. Спiвробiтники гостро реагують, якщо їхні старання i одержанi ними кращi результати призводять тiльки до того, що їх ще бiльше навантажують. Особливо, коли це нiяк не балансується в грошовому вiдношеннi. Таким чином вбивається iнiцiатива.

15. Чи дозволяє робота бути самому собi шефом?

А як же мотивувати групу? Яка її мотивацiйна структура? Той, хто працює з групами i керує ними, повинен знати джерела їх мотивацiї i стимулювати цi мотиви. Їх можна ранжувати за ступе- нем iнтенсивностi.

Перший ступiнь. Найсильнiші груповi мотиви. Прагнення до мети, яку подiляють усi члени групи.

Другий ступiнь. Мотиви слабші, ніж на першому ступені. Прагнення закрiпитися в конкуренцiї з іншими, гордiсть за колек- тив, приналежнiсть до престижних груп.

Третій ступiнь. Мотиви не такi сильнi, ніж на другому ступенi. Солiдарнiсть, прагнення до безпеки, утворення груп iз страху, погоджування з сильним лiдером.

Четвертий ступiнь. Мотиви слабші, ніж на третьому ступенi.

Сумiснi уявлення на емоцiйнiй основi: ненависть, любов, хобi.

П’ятий ступiнь. Найслабші груповi мотиви. Випадок, тиск, неусвiдомленi об’єднання.

Якщо Ви хочете змiнити групову мораль i зцементувати групу, запам’ятайте п’ять правил:

1. Допомагайте групi вiдчути загальний успiх.

2. Закрiпіть довiру членiв групи один до одного, насамперед до її лiдера.

3. Культивуйте почуття приналежностi до групи, активно привертайте увагу членiв групи до загальногрупових заходiв.

4. Потурбуйтесь про те, щоб приналежнiсть до групи прино- сила радiсть i вiдповiдала прагненню до престижу.

5. Пiдтримуйте вiру в реальнiсть мети, яка стоїть перед групою.

Контрольні запитання та завдання

1. На які групи поділяються потреби людей?

2. Яка роль Ф. Тейлора в теорії мотивації?

3. Охарактеризуйте сучасні підходи до теорії мотивації.

4. Назвіть основоположників змістовних теорій мотивацій.

5. Що таке ієрархія потреб за Маслоу?

6. Які Ви знаєте методи задоволення потреб вищих рівнів (за Маслоу)?

7. Охарактеризуйте теорію Девіда Мак Клелланда.

8. Що таке теорія СРВ?

9. Що спільного між моделлю СРВ та теорією А. Маслоу?

10. З яких факторів складається теорія Герцберга? Як вони пов’язані?

11. Хто був основоположниками прецесійних теорій мотивації?

12. Що включає теорія очікувань?

13. Охарактеризуйте теорію справедливості.

14. У чому особливість моделі Портера – Лоурера?

15. Які основні складові мотиваційної теорії підкріплення?

ТЕСТИ

1. Мотивація – це:

а) процес спонукання себе та інших до діяльності в досяг- ненні особистої мети;

б) процес спонукання себе та інших до діяльності в досяг- ненні особистої мети або мети організації;

в) покарання підлеглих через силу примусу.

2. Найпершим методом мотивації, який згадується ще в біблії та античних міфах, був:

а) метод особистого прикладу керівника; б) метод винагороди;