Тема 1. Суть, роль і методологічні основи менеджменту 37

₃₈ Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

5. Рівні управління. Групи менеджерів

Хоча всі керівники відіграють певні ролі та виконують певні функції, це не означає, що велике число керівників у великій ком- панії зайняті виконанням однієї і тієї ж роботи. Організації, які великі за своїми обсягами і можуть забезпечити чіткі розмежуван- ня в роботі керівників і некерівників, звичайно мають такий вели- кий обсяг управлінської роботи, яка теж повинна бути розподіле- на. Одна з форм поділу управлінської праці носить горизонтальний характер: розміщення конкретних керівників на чолі окремих під- розділів.

Президент
Віце-президент з виробництва
Виконавчий директор
Начальник цеху
Майстер

Генерал
Полковник
Підполковник
Майстер
Капітан
Лейтенант

Наприклад, на багатьох підприємствах є начальники фінансо- вого відділу, виробничого відділу і служби маркетингу. Як і у ви- падку горизонтального поділу праці для виконання виробничих робіт, горизонтально розділена управлінська робота повинна бути скоординована, щоб організація могла домагатися успіху у своїй діяльності. Деяким керівникам доводиться витрачати час на коор- динування роботи інших керівників, що, у свою чергу, також ко- ординують роботу керівників, поки, нарешті, ми не спускаємося до рівня керівника, що координує роботу неуправлінського персо- налу – людей, що фізично виробляють продукцію чи послуги. Та- ке вертикальне розгортання поділу праці в результаті утворює РІ- ВНІ УПРАВЛІННЯ. На рисунку 1.1. наведений один із варіантів опису рівнів управління.

Ректор
Проректор
Декан
Завідувач кафедри

Рис. 1.1. Рівні управління

Звичайно, в організації можна визначити, на якому рівні зна- ходиться один керівник у порівнянні з іншими. Це визначається через назву посади. Однак, назва посади не є надійним показни- ком справжнього рівня даного керівника в системі. Це зауваження особливо справедливе, коли ми порівнюємо положення керівників у різних організаціях. Простий приклад: капітан в армії – це моло- дший офіцерський склад, а у флоті – старший. У деяких компаніях продавців називають регіональними чи територіальними керівни- ками збуту, хоча вони ніким, крім себе, не управляють.

Розмір організації є лише одним з декількох факторів, що ви- значають, скільки рівнів управління повинна мати компанія для досягнення оптимальних результатів. Існує багато прикладів дуже процвітаючих організацій з набагато меншою кількістю рівнів управління, ніж у значно менших організаціях. Римська католиць- ка церква – організація, що нараховує мільйони членів – має тіль- ки чотири рівні між Папою Римським і парафіяльним священи- ком. Найбільші фірми роздрібної торгівлі – “Сірс” і “Міцукосі” – також відомі тим, що мають дуже невелике число рівнів управлін- ня на противагу іншій успішно діючій організації – армії США. У ній є 7 рівнів і 20 рангів, що відокремлюють генерала від рядового в батальйоні чисельністю 1000 чоловік [6, с.41].

Незалежно від того, скільки існує рівнів управління, керівни- ків традиційно поділяють на три категорії. В залежності від функ- цій, що вони виконують в організації. Особи на технічному рівні в основному займаються щоденними операціями і діями, які необ- хідні для забезпечення ефективної роботи без зривів у виробницт- ві продукції чи наданні послуг. Особи, що знаходяться на управ- лінському рівні, в основному зайняті управлінням і координацією всередині організації, вони погоджують різноманітні форми дія- льності й зусилля різних підрозділів організації. Керівники на рі- вні соціальних структур зайняті в основному розробкою довго- строкових (перспективних) планів, формулюванням цілей, адап- тацією організації до різного роду змін, управлінням відносинами між організацією і зовнішнім середовищем, а також суспільством, у якому існує і функціонує дана організація .

Найбільш прийнятий спосіб опису рівнів управління полягає у виділенні керівників (керуючих) низової ланки чи операційних керуючих, керівників (керуючих) середньої ланки і керівників (керуючих) вищої ланки (рис. 1.2.).