Тема 7.Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту

337

338

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

інтеграції різноманітних частин організації. Ці люди або підрозділи не обов’язково повинні бути наділеними правом ухвалення рішення, але вони повинні забезпечити факт прийняття рішень відповідни- ми групами.

Інтеграція означає рівень співробітництва, який існує між частинами організації і забезпечує досягнення їхніх цілей у межах вимог, запропонованих зовнішнім оточенням. Потреба в інтеграції споконвічно створюється поділом і взаємозалежністю робіт в ор- ганізації [11, с. 214–224].

Різноманітні комбінації розглянутих двох факторів впливають на відносини між частинами або підрозділами організації, що має безпосереднє застосування в проектуванні організації та управ- лінні нею.

5. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації

Оптимальний проект для будь-якої організації залежить від відповідних ситуаційних чинників. Тобто ситуаційні чинники відіграють важливу роль у визначенні найкращого проекту орга- нізації у кожному окремому випадку.

Можна виділити чотири групи таких ситуаційних чинників:

1. Стан зовнішнього середовища.

2. Технологія роботи всередині організації.

3. Стратегічний вибір керівництва організації у відношенні до її цілей.

4. Поведінка працівників.

1. Зовнішнє середовище.

Інколи різниця між організаціями полягає в тому, яке середо- вище оточує ту чи іншу організацію.

Зовнішнє середовище складається з двох рівнів:

1. загальне оточення;

2. безпосереднє оточення.

Інститути зовнішнього середовища, які безпосередньо контак- тують з даною організацією, є чи організаціями, чи індивідуумами (приватними особами). Вони виконують роль посередників між силами загального оточення та частинами чи підрозділами органі- зації, формуючи через задачі, які вони вирішують, попит на будь- яку функцію організації.

Виявлення цих інститутів є першим кроком у проектуванні організації, тому що допомагає визначити в першому наближенні основні функціональні частини чи підрозділи організації, які здійс- нюють прямий контакт з ними. Другим кроком є оцінка характе- ристик цих інститутів та їх важливості для організації. Зовнішнє середовище характеризується:

1. Складністю. Складність зовнішнього середовища визнача- ється тим, як багато чинників впливає на проектування організа- ції, та наскільки вони схожі між собою.

2. Динамізмом. Динамізм зовнішнього середовища характери- зується тим, як швидко змінюються фактори, які впливають на проектування організації. Чи залишаються вони сталими, стабіль- ними, чи змінюються, нестабільні.

У теперішній час переходу до ринкової економіки на підпри- ємства з боку споживачів, постачальників впливають нові вимоги, які змінюються. Тому багато підприємств переглядає свою струк- туру, створюються нові підрозділи, скорочуються ті підрозділи, які втратили контакт із зовнішнім середовищем.

Така двомірна класифікація чинників зовнішнього середови- ща, які впливають на проектування організації, дозволяє виявити чотири типи ситуацій, кожна з яких відповідає певному виду біз- несу.

1. Ситуація, що характеризується низькою невизначеністю, є найбільш сприятливою для керівництва організації.

Чинників мало, вони схожі та не змінюються. Приклад: виробництво гравію.

2. Ситуація помірної невизначеності є більш напруженою для керівництва. Висока ступінь складності зовнішнього оточення вносить елемент ризику в процес прийняття рішень. Потрібна під- готовка, досвід.

Чинників багато, вони не схожі та не змінюються. Приклад: переробка сировини.

3. Ситуація помірно високої невизначеності вимагає від керів- ництва гнучкості, тому що змінюється характер взаємодії з факто- рами зовнішнього середовища. Схожість полегшує за допомогою комп’ютерної техніки приймати вірні рішення.

Чинників мало, вони схожі, але постійно змінюються. Приклад: товари народного споживання широкого вжитку.

4. Ситуація високої невизначеності – найбільша складність для