Тема 7.Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту

325

326

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Аналiз органiзацiйних схем управлiння показує, що управлiнськi зв’язки та вiдносини можуть мати вертикальний або горизонтальний характер. Основою вертикальних управлiнських вiдносин є вiдносини субординацiї мiж вищими i нижчими ланками системи управлiння (вертикальнi зв’язки вниз), нижчими ланками і вищими (вертикальнi зв’язки вгору) або функцiональнi вiдносини мiж спецiалістами вищого та нижчого рiвнiв управ- лiння, а також мiж функцiональними ланками управлiння i керiвниками середньої ланки. Як горизонтальнi зв’язки можуть розглядатися службовi (професiйнi) вiдносини мiж ланками (працiвниками) одного рiвня господарської iєрархiї. У цьому разi кожний структурний пiдроздiл (працiвник) має зв’язки з iншими пiдроздiлами, але дiстає розпорядження тiльки зверху.

На пiдприємствах складається рiзна комбiнацiя зв’язкiв мiж елементами управлiнської системи. Зв’язки по вертикалi вiдобра- жають пiдпорядкованiсть ланок i працiвникiв у апаратi управлін- ня, а за горизонталлю – координацiї, iнспекцiї i контролю, консультацiйнi i методичнi зв’язки тощо. Залежно вiд поєднання вiдповiдних функцiй з елементами субординацiї на пiдприємствах формуються лiнiйна, функцiональна та лiнiйно-штабна системи управлiнських вiдносин.

За лiнiйної системи подiл працi мiж керiвниками здiйснюється за принципом подiлу об’єктiв, а не функцiй управлiння. Вiдносини керiвникiв i пiдлеглих будуються так, що всi функцiї управлiння здiйснюють керiвники всiх ступенiв, кожний працiвник пiдпорядковується одному керiвникові й вiд нього одержує вказiвки. Наприклад, робiтник безпосередньо пiд- порядковується майстру, майстер, у свою чергу, – начальнику цеху, начальник цеху – директору, директор – генеральному директорові. За лiнiйної системи розпорядження i вказiвки пiдлеглим дає тiльки їхнiй безпосереднiй начальник.

Лiнiйна система вiдрiзняється простотою та чiткiстю у взаємозв’язках, вiдповiдальнiстю, швидкiстю реакцiї на прямi розпорядження. Проте ця система має недолiки: зволiкання у розв’язаннi невiдкладних завдань i спотвореннi iнформацiї через збiльшення рiвнiв iєрархiї, можливе перевантаження централь- ного апарату управлiння пiдприємства, велика потреба у спецiа- лiстах широкого профiлю.

Функцiональна система управлiння, на вiдмiну вiд лiнiйної, передбачає подiл функцiй управлiння не за об’єктами, а за спецiальностями. За цiєї системи кожний з квалiфiкованих спецiалiстiв керує дiяльнiстю всiх працiвникiв у межах своєї ком- петенцiї (планування, бухгалтерський облiк, технiчне обслугову- вання тощо).

Порiвняно з лiнiйною системою управлiння кiлькiсть вертикаль- них зв’язкiв (лiнiйних i функцiональних) за функцiональної сис- теми збiльшується у 2–3 рази. Отже, за функцiональної системи ускладнюються службовi зв’язки, мають мiсце множиннiсть у пiдпорядкуваннi, дублювання розпоряджень рiзними керiвниками, тенденцiя до централiзацiї в органiзацiї управлiнського процесу.

Як лiнiйна, так i функцiональна системи у “чистому” виглядi в управлiннi виробництвом практично не застосовуються, як правило, вони поєднуються в рiзних комбiнацiях.

Сьогоднi переважає лiнiйно-функцiональна (лiнiйно- штабна) система управлiння, за якої лiнiйне пiдпорядкування всiх питань, пов’язаних з управлiнням даним об’єктом, поєдну- ється з функцiональним управлiнням. Загальна кiлькiсть зв’язкiв залишається майже такою, як i за функцiональної системи, але змiнюється характер зв’язкiв. Лiнiйно-функцiональна система забезпечує ефективне поєднання лiнiйного управлiння з консуль- тацiйним обслуговуванням з боку функцiональних служб без порушення прав i обов’язкiв лiнiйних керiвникiв.

Кожний працiвник може одержати при цьому обов’язковi для нього вказiвки вiд iнших службових осiб однакового з ним або вищого рангу. Цi вказiвки стосуються тiльки технiки, технологiї чи органiзацiї працi, але нi в якому разi не можуть стосуватися всiєї дiяльностi працiвника, а також його адмiнiстративної (чисто управлiнської) дiяльностi. Проте за лiнiйно-штабних систем часто виникають проблеми взаємовiдносин лiнiйних керiвникiв i спецiалiстiв, зокрема безвiдповiдальностi пiд час прийняття та ви- конання управлiнських рiшень. Цi недолiки можна усунути за умов чiткого розмежування обов’язкiв, прав i вiдповiдностi керiвних працiвникiв, а також правильного налагодження нефор- мальних комунiкацiй.

Зв’язки вiдносин, що утворюють структуру управлiння, подiляють на формальнi (офiцiйнi) i неформальнi (неофiцiйнi).