Тема 1. Суть, роль і методологічні основи менеджменту 29

₃₀ Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Менеджер – це керівник (директор, адміністратор, керуючий тощо), який має спеціальну управлінську освіту і відповідає за розробку і прийняття рішень щодо організаційних питань менедж- менту. На відміну від спостережних і контрольних органів, менеджер завжди наділяється виконавчою владою і несе повну відповідаль- ність за очолювану ділянку роботи. Менеджер розглядається як професійний керівник, як представник особливої професії, а не просто юрист, економіст чи інженер, що здійснює управлінські функції. Менеджер не тільки має спеціальну управлінську підго- товку, але, незалежно від країни, мусить знати англійську мову, як це прийнято для деяких видів морського транспорту, авіалайнерів тощо.

Професіоналізм менеджера полягає в наявності знань і нави- чок у сфері менеджменту, маркетингу й організації виробництва, здатності до роботи з людьми в умовах її конкурентного середо- вища.

Із розвитком ринкової економіки, крім терміна “менеджер”, почали широко використовуватись терміни “бізнесмен” і “підпри- ємець”, між якими є суттєві відмінності. Менеджер обіймає якусь постійну посаду, і в його підлеглості знаходиться та чи інша кіль- кість виконавців. На відміну від менеджера, бізнесмен, як прави- ло, не займає ніякої постійної посади, у нього немає підлеглих. Бізнесмен – це насамперед ділова людина, що займається підпри- ємницькою діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, бе- ре на себе ризик і несе при цьому відповідальність власним капі- талом.

Бізнесмен – це той, хто володіє капіталом, що знаходиться в обороті, приносить прибуток. Ним може бути ділова людина, в підлеглості якої немає підлеглих, вона не займає ніякої постійної посади в організації, але є володарем її акцій і може бути членом її правління.

Бізнес – це справа, ділова активність, спрямована на вирі- шення завдань, пов’язаних у кінцевому підсумку із здійсненням на ринку операцій обміну товарів і послуг між економічними суб’єктами ринку, з використанням форм і методів конкретної ді- яльності, які склалися в ринковій практиці.

Бізнес робиться заради одержання доходу (прибутку) від ре- зультатів діяльності у найрізноманітніших сферах – виробництві й торгівлі товарами та послугами, банківській та страховій справах,

при проведенні транспортних, орендних і багато інших операцій як видів діяльності.

Бізнес – поняття більш широке, ніж підприємницька діяль- ність, оскільки до бізнесу належить здійснення будь-яких однора- зових комерційних угод у будь-якій сфері діяльності, які направ- лені на одержання доходу.

Суб’єкт у бізнесі називається бізнесменом або комерсантом.

Статус комерсанта визнається законом за особою, діяльність якої характеризується такими ознаками: укладання угод, здійснення інших господарських операцій у вигляді підприємництва; здійснен- ня підприємницької діяльності від свого імені, тобто як самостій- ного економічного суб’єкта ринкових відносин.

Бізнесмен вкладає у справу гроші, а після завершення справи або деякого ділового циклу одержує гроші назад з прибутком.

Бізнес – це спочатку організація виробництва, економічна ді- яльність, а потім вже, власне, робота грошей.

Підприємець – це особа, яка вкладає власні засоби в організа- цію справи і бере на себе ризик, пов’язаний з його результатами, організацією нового підприємства з розробкою нової ідеї, нової продукції або нового виду послуг, які пропонуються суспільству, а також усю повну відповідальність за кінцеві результати діяльно- сті. Підприємець здійснює господарську діяльність від свого імені й на власний ризик. Важливо розуміти, що слова “підприємець” і “менеджер” не є синоніми.

Оскільки всі підприємці беруть активну участь у формуванні цілей підприємства або організації і керують цією організацією на початку її діяльності, то всіх їх можна вважати менеджерами.

Підприємницька діяльність здійснюється на постійній основі, а не на основі одноразових угод.

Підприємницька діяльність спрямована на:

• досягнення комерційного успіху, одержання прибутку або підприємницького доходу;

• найкраще використання капіталу: власності, іншого майна, фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів.

Але нема нічого дивного в тому, що видатний підприємець стає не дуже ефективним менеджером. Організації, які створюють підприємці, в кінцевому підсумку навіть можуть розпадатися. І причиною може бути погане керівництво, а не погані ідеї.