Тема 5. Функції та технологія управління

в) визначення “вузьких місць” в управлінському процесі;

237

238

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Отже, організаційний механізм охоплює організацію

г) визначення факторів, що відіграють головну позитивну і не- гативну роль в управлінні досліджуваним об’єктом;

д) пошук критеріїв, що оцінюють ефективність управління;

е) розробка рекомендацій, спрямованих на підвищення ефек- тивності управління.

5. Взаємозв’язок елементів управління

Виходячи із суті управлінської діяльності, виділяють наступні елементи управління: ціль, ситуація, проблема, рішення.

Ціль визначає сенс виконання пронесу управління. Процеси реалізуються для досягнення мети. Тому процес управління передбачає постановку мети, заради якої він буде виконуватися.

Ситуація – це стан підсистеми, якою управляють. Ситуація в процесі управління виникає тоді, коли з’являються відхилення в діяльності об’єкта управління або коли на об’єкт мають вплив фа- ктори зовнішнього середовища. Ситуації в процесі управління створюють проблеми, які повинні вирішувати менеджери.

Проблема – це необхідність обґрунтування і вибору певної позиції у вирішенні ситуації, яка виникла.

Конкретний вплив на ситуацію здійснюється через рішення, яке є заключним і найбільш відповідальним елементом у процесі управління. Рішення передбачає вибір найефективнішого варіанту впливу на ситуацію, яка виникла.

Управління підприємством можна представити як одночасне або послідовне здійснення великої кількості процесів управління, які реалізуються різними рівнями ієрархії, підрозділами або окре- мими менеджерами, у зв’язку з чим кожне підприємство має від- повідний організаційний механізм.

Організаційний механізм господарювання включає:

• правила, організаційно-правові нормативи і стандарти, що визначають і регулюють структуру управління, обов’язки, права та відповідальність органів управління й управлінських працівни- ків, організацію процесу їхньої діяльності;

• розподіл робіт між різними виконавцями;

• оснащення управлінської праці засобами оргтехніки, чисель- ність працівників в управлінні, матеріальне і моральне стимулю- вання їхньої праці.

структури управляючої системи (статики) і організацію процесу функціонування системи, якою управляють (динаміки).

В економічній літературі сформульовано емпіричні правила організації управління: єдність мети; розумна ієрархія; стійкість; безперервне удосконалення; пряме підпорядкування; обсяг контро- лю; порівнюваність, відповідність даним повноваженням; виклю- чення, пріоритет завдань; комбінування.

Ці правила мають неоднакову актуальність для різних трудових колективів, і їх слід застосувати в різному поєднанні.

Центральним елементом організаційного механізму є струк- тура управління, за допомогою якої поєднуються різні сторони діяльності підприємства (технічна, економічна, виробнича, соці- альна), регламентуються внутрішні виробничі зв’язки і дося- гається стійка система службових взаємовідносин між струк- турними підприємствами і працівниками апарату управління. Отже, від структури управління значною мірою залежить дієвість усього господарського механізму.

Для виконання функції управління виробництвом створюється апарат управління.

Структура апарату управління виробництвом – це кількість і склад ланок і ступенів управління, їх підлеглість і взаємозв’язок. Вона активно впливає на процес функціонування системи управ- ління розвитком виробництва.

Аналіз організаційних схем управління показує, що управ- лінські зв’язки і відносини можуть мати вертикальний або горизонтальний характер. Основою вертикальних управлінських відносин є відносини субординації між вищими і нижчими лан- ками системи управління (вертикальні зв’язки вниз), нижчими ланками і вищими (вертикальні зв’язки вгору) або функціональні відносини між спеціалістами вищого та нижчого рівнів управ- ління, а також між функціональними ланками управління і керівниками середньої ланки. Як горизонтальні зв’язки можуть розглядатися службові (професійні) відносини між ланками (працівниками) одного рівня господарської ієрархії. У цьому разі кожний структурний підрозділ (працівник) має зв’язки з іншими підрозділами, але дістає розпорядження тільки зверху.

На підприємствах складається різна комбінація зв’язків між елементами управлінської системи. Зв’язки по вертикалі відобра-