1.2. Предмет, метод та об’єкти аудиторської перевірки

Предметом аудиту є стан економічних, організаційних, інформаційних

та інших характеристик системи, що перебуває у сфері аудиторської оцінки.

Метод аудиту - це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан досліджуваних об'єктів. Різноманітні прийоми можна об'єднати в три групи: визначення реального стану об'єктів, аналіз, оцінка.

Прийоми першої групи - це огляд, перерахунок, вимірювання, що дозволяють визначати кількісний стан об'єкта; лабораторний аналіз, мета якого - визначення якісного стану об'єкта; запит ; документальна перевірка.

Для порівняння окремих показників звітності використовуються аналітичні процедури (прийоми другої групи).

На стадії планування аналіз допомагає аудиторові планувати характер, час і обсяг інших аудиторських процедур; на стадії проведення істотних перевірок - обробляти значну деталізовану інформацію (наприклад, якщо план рахунків компанії включає 20 рахунків витрат, то аудитору простіше вивести тенденції зміни цих витрат по місяцях, ніж вибірково перевіряти деякі суми, щоб виявити нетипові витрати або проводки), на фінальній стадії - робити загальний огляд фінансової інформації.

Прийоми третьої групи - це оцінка минулого, теперішнього і майбутнього стану об'єктів аудиту, логічне завершення процесу зіставлення. Оцінюються стан ресурсів, доцільність і законність господарських операцій, достовірність економічної інформації, що стосуються подій і, відповідно, не відображені в бухгалтерському обліку. Методом облікової оцінки зазвичай визначаються розміри резервів за гарантійними зобов'язаннями, резервів за сумнівними боргами, вартість цінних паперів і т.д.

Крім зазначених прийомів аудитор може залучати зовнішні по відношенню до перевірки методичні положення, запозичені з інших наук:

- математичні теорії (формальні вибірки, регресійний та кластерний аналіз);

- економічні теорії (цінність грошей в часі, теорія оцінки капіталу);

- теорії бухгалтерського обліку та фінансів (теорія відсотків,

фінансовий аналіз і прогнозування банкрутств);

- теорії інформації та комунікації (здатність аудитора вступати в контакт з третіми особами, складання висновку );

- інформаційні технології (експертні системи, комп'ютерні системи,

технологія баз даних);

- управління (планування та контроль, організаційні теорії та теорії мотивації);

- питання права та оподаткування.

Аудитори самостійно визначають прийоми та методи своєї роботи. Всі методи аудиту умовно можна розбити на дві групи: методи організації аудиту в цілому і конкретні методи перевірки операцій, сальдо рахунків і т.п.

Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.