3. Взаємодія першої та другої сигнальної системи у психічній діяльності людини

У першому розділі цієї теми вже йшла мова про те, що у людини І та ІІ сигнальні системи тісно і нерозривно пов’язані між собою і є єдиною цілісністю. Це підтверджують численні експерименти, в яких словесний і безпосередній подразники, а також реакція на них становлять єдину динамічну систему, де збудження може передаватись у будь-якому напрямку, тобто умовний рефлекс може передаватись з першої у другу сигнальну систему і навпаки. Така передача умовного рефлексу називається елективною іррадіацією збудження (від лат. electus – вибраний).

Явище вибіркової іррадіації збудження з І на ІІ сигнальну систему вперше було досліджено у 1927 році. У цих дослідженнях у дітей були вироблені рухові умовні рефлекси на дзвоник. Після цього випробовували дію різних словесних подразників з метою виявлення узагальнення умовних рефлексів. Виявилось, що тільки застосування слів “дзвоник”, “дзвенить” та показ таблиці з написом цих слів відразу ж викликало у дітей рухові реакції, в той час, як інші слова (“вікно”, “стеля” тощо) такої реакції не викликали.

Згодом виявилося, що процес збудження може вибірково іррадіювати з ІІ сигнальної системи на І. Так наприклад, після утворення у дітей рухового умовного рефлексу при харчовому підкріпленні на слово “дзвоник” така ж рухова реакція здійснюється також відразу і на звучання справжнього дзвоника, який раніше ніколи не застосовувався з підкріпленням.

Характер і тривалість іррадіації збудження з І сигнальної системи на ІІ залежить від виду умовного рефлексу та віку людини. Чим молодша людина, тим частіше у неї спостерігається цей тип іррадіації збудження, причому це найчастіше дифузна іррадіація, коли реакцію викликає не лише словесне подразнення умовного –безпосереднього подразника, а й інші слова. З віком зростає кількість спеціалізованих умовних реакцій.

Інший характер має іррадіація збудження з ІІ сигнальної системи на І. Так, після утворення рухового умовного рефлексу на слово “дзвоник” у значної кількості піддослідних різного віку відразу виявляється спеціалізована реакція, і частота її зростає з віком. Рідше зустрічається вибіркова іррадіація і ще рідше – диференційоване узагальнення.

Процес гальмування також може вибірково іррадіювати між сигнальними системами.

Елективна іррадіація нервових процесів між двома сигнальними системами є фізіологічною основою специфічних для людини форм узагальнення. Такі вищі форми узагальнення виявляються в об’єднанні за загальними ознаками окремих явищ і предметів, у загальних висновках, положеннях і думках, які виникають внаслідок спостереження, вивчення окремих фактів і явищ. У пристосувальній діяльності людини ці вищі форми узагальнення є основою для вироблення загальних форм поведінки, якими людина користується відразу, як придатними в схожих ситуаціях.

У людини, поряд з елективною іррадіацією нервових процесів з однієї сигнальної системи на іншу, існують і явища взаємної індукції між цими системами. Вони виявляються передусім у міжсистемній негативній індукції, коли виникнення зони збудження в одній із систем викликає процес гальмування в іншій (вироблення мигального умовного рефлексу під час розв’язування усних арифметичних завдань).

Знання законів взаємодії двох сигнальних систем дає людині можливість керувати будь-якими функціями організму, тому що ІІ сигнальна система відіграє провідну роль у вищій нервовій діяльності людини. Це досягається завдяки значенню слова як сигналу сигналів, його властивостей узагальнення безпосередніх сигналів і абстрагування від них.

Проблема спільного функціонування обох сигнальних систем – одна із найскладніших проблем у фізіології та патофізіології вищої нервової діяльності. З нею пов’язана психологічна проблема взаємовідношення словесного і образного мислення.

На механізм взаємодії двох сигнальних систем дійсності у людини практично базуються всі технології психотерапії: психоаналіз, навіювання, гіпноз тощо.