8.3. Нейрон та його особливості

Нейрон (нейроцит) – нервова клітина, що складається з тіла, великої кількості коротких відростків та одного довгого відростка. В цитоплазмі тіла нейрона, крім органел, характерних для всіх клітин, містяться тонкі нитки (нейрофібрили) та гранули хроматофільної речовини, які в умовах порушення функції можуть розпадатися або зникати.

Відростки, що відходять від тіла нейрона, мають різну довжину – від декількох мікрометрів до 1,5 м (наприклад аксони мотонейронів, що іннервують кінцівки)

Короткі відростки, яким належить головна роль у сприйманні нейроном інформації, називається дендритами.

Довгий відросток (він завжди один) називається аксоном, або нейритом. Основною функцією аксона є проведення нервового імпульсу від тіла нейрона на велику відстань, з’єднуючи нейрони один з одним та з робочими органами.

За функцією розрізняють три типи нейронів: аферентні, вставні та еферентні. Аферентні нейрони сприймають сигнали, що виникли в рецепторах органів чуттів, і проводять їх у центральну нервову систему. Вставні нейрони локалізуються в центральній нервовій системі і забезпечують зв’язок між аферентними та еферентними нейронами. Еферентні нейрони теж входять до складу нервових центрів, а їхні аксони виходять за межі центрів та іннервують скелетну мускулатуру чи інший робочий орган.

Для доповнень

……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..

Зв’язок між окремими нейронами здійснюється через синапси – складні структурні утворення, що складаються з мембрани кінцевого розгалуження аксона одного нейрона, синаптичної щілини та ділянки мембрани тіла чи дендрита другого нейрона. У синапсах відбувається трансформація (перетворення) та передача інформації від одного нейрона до іншого за допомогою специфічних речовин – медіаторів, тобто, не у вигляді електричних імпульсів, а хімічним способом.

Відросток нейрона, вкритий спеціальною оболонкою, називається нервовим волокном. Пучки нервових волокон, які мають загальну сполучно тканинну оболонку, утворюють нервові стовбури, або нерви. В оболонці нерва розгалужені кровоносні та лімфатичні судини, що живлять нерви.

Збудження проводиться лише по одному нервовому волокну і не розповсюджується на сусідні волокна, що забезпечує здійснення суворо координованої рефлекторної діяльності.

Чутливі нервові волокна здійснюють передачу подразнень від рецепторів у центральну нервову систему, де відбувається їхній аналіз та синтез. У відповідь на подразнення в центральній нервовій системі формуються імпульси, які, поширюючись по рухових волокнах, викликають скорочення м’язів, виділення секрету тощо.

Кінцеві розгалуження відростків нейронів називаються нервовими закінченнями. Залежно від функції нервові закінчення поділяються на 3 групи: чутливі (рецептори), синаптичні, та рухові (ефектори).

Чутливі нервові закінчення утворюються кінцевими розгалуженнями дендритів чутливих нейронів. Вони сприймають різноманітні подразнення і тому називаються рецепторами.

Синаптичні нервові закінчення утворюються кінцевими розгалуженнями аксона попереднього нейрона на тілі або дендритах наступного. Завдяки синаптичним закінченням нейрони формують рефлекторні дуги.

Рухові нервові закінчення в скелетних м’язах – це кінцеві розгалуження товстих волокон – аксонів (нейритів) мотонейронів спинного та довгастого мозку. Через них нервові імпульси із нервового центру передаються на робочі органи (м’язи, залози).

Для доповнень

……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….