6. Нервова система птахів

Головний мозок птахів відрізняється від мозку рептилій великими загальними розмірами, значним розвитком півкуль і зорових бугрів, дуже великим мозочком і малими нюховими частками. (Мал.14).

Великі розміри півкуль переднього мозку вказують на порівняно високу психологічну організацію птахів. Вона виявляється перш за все у властивості швидко виробляти умовні рефлекси. Завдяки цьому птахи легко пристосовуються до змін навколишнього середовища. Мозкові згини виявлені різко. Як і в рептилій, значна частина переднього мозку утворена його дном – смугастими тілами, а покрівля представлена переважно первинним склепінням і розвинена слабо.

Великі розміри мозочка обумовлені здатністю птахів до польоту, що вимагає дуже точної і швидкої координації рухів. Мозочок зверху з’єднується з півкулями, а ззаду прикриває значну частину довгастого мозку. Він складається в основному із середньої частки – черв’ячка, покритого поперечними борознами.

Проміжний мозок розвинений слабо. На дні його, як і в інших хребетних, розташований нижній мозковий придаток, або гіпофіз. Епіфіз виявлений недостатньо.

Головних нервів 12 пар, але 11-та пара диференційована не повністю. Значна кількість функцій, які у ссавців виконуються на рівні кори, у птахів локалізуються в зорових буграх середнього мозку.

Спинний мозок, як і в рептилій, має потовщення в ділянках нервів плечового і поперекових сплетінь.

Для доповнень

……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..………….………….……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..

Серед органів чуттів у птахів найкраще розвинені очі. Очні яблука великі – у деяких птахів вони більші за головний мозок. В залежності від виду птаха кількість рецепторів (паличок та колбочок) на 1 мм² сітківки варіює від 50 тис. до 300 тис., а в ділянці гострого зору – від 500 тис. до 1 млн. (у людини – 200 тис.).

Очі у більшості птахів розташовані по боках голови. Поле зору кожного ока становить 150–170⁰; поле бінокулярного зору – всього 20–30⁰ . У сов та деяких денних хижаків очі розташовані фронтально, і поле бінокулярного зору збільшується. У деяких птахів із вузькою головою і випуклими очима загальне поле зору становить 360⁰ (деякі кулики, качки). Птахам властивий кольоровий зір. Про гостроту зору птахів свідчить такий приклад: сокіл сапсан бачить голуба на відстані до 1 км.

Характерною особливістю очей птахів є їх здатність до акомодації, яка досить розвинена і відбувається не лише за допомогою зміни форми кришталика, а й за допомогою зміни відстані між кришталиком і сітківкою. Ця властивість називається подвійною акомодацією. Здатність ока до акомодації у деяких птахів ( у бакланів 40–50 діоптрій) набагато перевищує таку властивість у людини (всього 14–15 діоптрій).

Значення органів зору в житті птахів надзвичайно важливе. Вони є основним органом орієнтації в оточуючому середовищі, засобом відшукування здобичі у повітрі і на землі тощо.

У птахів добре розвинений слух. У них є зачаток зовнішнього слухового проходу. Внутрішнє і середнє вухо за будовою подібне до вух рептилій. Середнє вухо має слухову кісточку – стремено. Але канал завитки і лабіринт розвинені значно краще, ніж у рептилій. Лабіринт є органом рівноваги.

Птахи здатні відтворювати різноманітні звуки, що несуть важливу інформацію. У них існують десятки звукових сигналів: небезпеки, попередження, харчові, гніздові, агресивні та інші. Спів птахів має різне значення залежно від ситуації: в період розмноження він є закличним сигналом для самки, а під час насиджування пташенят – сигналом зайнятості території. Спів зрозумілий лише особинам свого виду. Деякі звукові сигнали мають міжвидове значення, і на них реагують тварини інших видів. Так, скрекотання сороки сприймається як сигнал небезпеки не лише птахами, а й звірами (вовком, лисицею та іншими).

Реакція птахів на звукові сигнали лягла в основу так званих акустичних репелентів (лат. repello – той, що відганяє). Відтворення записаних сигналів тривоги і страху дає змогу відлякувати птахів із тих місць, де вони в даний момент не бажані (із садів і виноградників у період дозрівання ягід, з аеродромів). Таким способом можна також приваблювати їх у місця масового розмноження шкідливих комах, відтворюючи сигнали наявності поживи.

Виявилося, що птахи того самого виду, але географічно віддалені, не розуміють один одного. Наприклад, трансляція криків шпаків з-під Одеси не дала очікуваного ефекту в Прибалтиці. Цікаво, що у зграйних птахів, наприклад, у ворон, є "перекладачі", які синхронно відтворюють сигнали, зрозумілі особинам своєї популяції. У деяких птахів (шпаки, сойки, папуги) розвинена схильність до імітації різних звуків – співів птахів інших видів, криків інших тварин, скрипу дверей, голосу людини і навіть окремих слів.

Нюх у птахів розвинений гірше, ніж слух, і тому сприймання запахів обмежене. Проте деякі птахи (кулики, качки, дятли, грифи) мають досить тонкий нюх і користуються ним при відшукуванні поживи.

Органи смаку містяться на язиці та в стінках ротової порожнини. Птахи відрізняють солоний, кислий, гіркий і солодкий смак.

Органи дотику розташовані на оголених від пір’я ділянках тіла, на язиці, дзьобі та в основі щетинок.

Для доповнень

……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….………….……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..……………………..