1. Діючий газопровід; 2- приєднувальний газопровід

На практиці застосовують такі способи приєднання:

--- до газопроводів низького тиску без зниження тиску;

--- до газопроводів середнього і високого тиску після зниження тиску;

--- до газопроводів середнього і високого тиску без зниження тиску;

--- після відключення діючого газопроводу і повного визволення його від газу.

При звичайних умовах газопроводи низького тиску приєднують по першому способу. Якщо тиск перевищує 150 даПа, тойого знижують, зменшуючи вихідний тиск на найблизчих регуляторах.Газопостачання споживачів при цьому звичайно не припиняється, але декілька погіршується.

Однак, якщо ураховувати, що ці роботи, як правило, виконуються в період від 10 до 16 годин, то можна вважати, що приєднання до газопроводів низького тиску проводиться без порушення нормального газопостачання побутових споживачів. При складних приєднаннях, повязаних з заміною окремих вузлів чи при переключеннях газопроводів, використовують місцеве виключення за допомогою гумових камер ( рис.4)

Рис. 4 Місцеве відключення газу за допомогою гумових камер

1-діючий газопровід; 2- гумова камера; 3- приєднувальний газопровід (від-галуження);

4- отвори в діючому газопроводі для вводу камер; 5- рідинний манометр.

Місцеве виключення газопроводу полягає в тому, що на відстані 0,75-1 м від місця приєднання в газопроводі свердлять чи прорізають отвори. В ці отвори вставляють в скрученому вигляді гумові або з непроникливої матерії камери типу футбольних. Камери наповняють газом / інертним / або водою, внаслідок чого припиняється прохід газу по газопроводу.

Приєднання до газопроводів середнього і високого тиску при зниженні тиску виконують так саме, як до газопроводів низького тиску. Зниження тиску досягають закриттям найближчих до місця врізки засувок, які відключають ділянку газопроводу від діючих мереж. Газ з відключеної ділянки газопроводу скидають в атмосферу через спеціальні скидні свічи / трубки /. При досягненні тиску 60-80 даПа приступають до приєднання. Однак, у місця приєднання треба безперервно слідкувати за тиском, так як засувка не завжди забезпечує повне перекриття газопроводу.

Зниження тиску при приєднанні порушує газопостачання значної кількості споживачів. Щоб уникнути цього, іноді роботи виконують в нічний час. Але в цьому випадку значно погіршуються умови виробництва робіт з точки зору техніки безпеки. До того ж, відсутність / чи незначного / газорозбору не завжди дозволяє скинути газ на відключеній ділянці газопроводу і забезпечити необхідний тиск. В останній час знаходять широке використання спеціальні пристосування,які дозволяють виконувати врізку в газопроводи середнього і високого тиску без їх відключення.

Якщо роботи під тиском газу виконувати не можна, газопровід приєднують після його відключення і повного визволення від газу. Прикладом подібних випадків можуть бути роботи по приєднанню,які проводяться в приміщеннях, які не можна добре провітрювати, в колекторах, а також поблизу працюючих котлів, тощо. Слід відмітити, що до такого способу виробництва робіт слід прибігати в виняткових випадках, так як визволення газопроводу від газу і послідуючий пуск в відключені газопроводи і прилади є дуже складною і газонебезпечною роботою.

2.Існує два основних типи вузлів приєднання до сталевих газопроводів: телескопічний ( рис.5) і тавровий ( рис.6).

Рис.5 Телескопічний вузол приєднання

1. діючий газопровід; 2- приєднувальний газопровід ( відгалуження; 3- патрубок; 4- муфта.

Телескопічні вузли приєднання до газопроводів  300 мм при тиску

120 даПа здійснюють без зниження тиску.

Телескопічний вузол приєднання виконують наступним способом:

• на кінець приєднувального газопроводу надівають муфту з куска труби більшого діаметра;

• магістраль в місці приєднання звільняють від ізоляції;

• до магістрального газопроводу приварюють патрубок довжиною 150-200мм;

• обрізають заглушку на кінці приєднувального газопроводу, а кінці труби розвальцьовують;

• через патрубок газовим полумям вирізають вікно в діючому газопроводі.

Попередньо до цієї стінки приварюють металевий стержень для витягування стінки труби;

• після охолоджування труби за допомогою стержня витягають стінку труби;

• в патрубок негайно затягують муфту, щіль між кінцями муфти і патрубка заповнюють азбестовим шнуром;

• нагрівають і підвальцовують кінці муфти та патрубка і заварюють;

• місця зєднань звільнюють від шлаку і перевіряють на щільність мильною емульсією. Після цього вузол ізолюють.

Таврове приєднання найбільш доцільно і безпечно виконувати при зниженні тиску до 40-60 даПа.

Порядок виконання вузла:

• до звільненого від ізоляції магістрального газопроводу і кінцю приєднувального підганяють зєднувальний патрубок;

• у зєднувальному патрубку вирізають частину стінки / козирок /;

• патрубок / без козирка / вставляють між магістраллю і приєднувальним газопроводом і заварюють;

• до стінки діючого газопроводу приварюють стержень;

• через отвір в зєднувальному патрубку вставляють заглушку;

• по внутрішньому діаметру зєднувального патрубка вирізають стінку труби діючого газопроводу;

• після охолоджування із приєднувального газопроводу витягують заглушку і вирізану стінку труби й негайно встановлюють козирок;

• козирок заварюють і місце зварки звільнюють від окалини;

• місце зєднання перевіряють на щільність і вузол ізолюють.

Рис.6 Тавровий вузол приєднання