4.5. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва

1. Сутність і соціально-економічна природа господарського меха­ нізму.

2. Структурні складові господарського механізму.

Ґрунтовне пізнання і глибокий науковий аналіз закономірностей і найважливіших тенденцій формування, подальшого розвитку та всебічного і широкомасштабного вдосконалення господарського механізму є важливою ланкою у вивченні політичної економії та ін­ших економічних дисциплін. У науково-практичному сенсі в центрі уваги перебувають конкретні господарські форми, в яких виявля­ються і за допомогою яких використовуються економічні закони в управлінсько-регулюючій діяльності суспільства. Стрижнем такої надто складної діяльності суспільства є сучасна держава як багато­вимірне явище. Розташовуючись у зовнішньому, або можна сказати, у поверхневому шарі виробничих економічних відносин, конкретні господарські форми відрізняються рухомістю, мінливістю. Саме на ці форми безпосередньо спрямована економічна політика держави з метою вдосконалення і піднесення рівня ефективності народногос­подарського механізму загалом та його окремих ланок, функціо­нальних підрозділів зокрема.

Всебічне вдосконалення господарського механізму суспільства — органічна складова прогресивного розвитку економіки на макро- і мікрорівнях. Науковий аналіз механізму господарювання як цілісно­го комплексу допомагає пов'язати досягнення економічної теорії з реальною практикою, а також з іншими економічними науками.

Організаційно-економічні відносини

Господарський механізм — це складна за своїм соціально-еконо­мічним змістом економічна категорія. Соціально-економічну сут­ність господарського механізму можна зрозуміти, спираючись на на­уковий аналіз системи суспільно-економічних відносин загалом, а також їх підсистем: організаційно-економічних і техніко-виробни-чих (їх ще називають техніко-економічними) відносин.

Організаційно-економічні відносини виникають і розвиваються у процесі суспільного поділу праці. У їх складі розрізняють такі ком-344

поненти: конкретні форми організації виробництва, господарські зв'язки між функціональними ланками суспільного поділу праці і відносини управління ними, а також ширше — відносини суспільно­го господарювання. Організаційно-економічні відносини станов­лять зміст категорії "господарський механізм".

Організаційно-економічні відносини є цілісною системою з різно-рівневою внутрішньою структурою (будовою). Умовно у цій струк­турі можна виокремити три рівні. Перший глибинний рівень охоп­лює відносини господарювання, яким властиві найзагальніший ха­рактер і функціональне розташування навколо відносин власності. Другий поверхневий рівень охоплює конкретні форми функціону­вання організаційно-економічних відносин. Наприклад, комерцій­ний розрахунок як економічна категорія — це відносини першого рівня. Комерційний розрахунок як система методів господарювання (комерційний розрахунок підприємств, цехів, бригад) є конкретним виразом (формою) функціонування комерційних (ринкових) відно­син, які можна віднести до другого рівня. Конкретна реалізація ор­ганізаційно-економічних відносин стосовно кожної держави — суб'єкта господарювання становить третій рівень.

Організаційно-економічні відносини органічно пов'язані з роз­витком продуктивних сил, відображають процес суспільної праці. У цьому процесі, тобто під час впливу засобів праці на предмет праці, виникає (формується) система відносин людини до речі або між людьми безпосередньо у виробництві щодо технологічних процесів. Такі відносини називають організаційно-технологічними, організа­ційно-технічними, або техніко-виробничими (техніко-економічними). Окремі інші відносини тісно взаємодіють з організаційно-економіч­ними відносинами, перебуваючи немов на межі між продуктивними силами і суспільно-виробничими відносинами.

Разом з тим неправомірно вважати, що господарський механізм є формою виразу насамперед техніко-виробничих відносин, або що техніко-економічні відносини і становлять головний зміст господар­ського механізму. Основний зміст механізму господарювання, його форм визначає система взаємодії техніко-економічних і організацій­но-економічних відносин під впливом (прямим і опосередкованим) суспільних продуктивних сил. Цей діалектичний процес через певні суспільно-господарські форми відображає глибинну суть макроеко-номічної і мікроекономічної структури народногосподарського від-

345

творювального процесу, способу виробництва (як способу праці з відносинами розпорядження і системою економічних інтересів), який визначає характер виробництва, його якісну визначеність. Це виявляється в організаційно-технічній взаємодії особистісного й ма­теріально-речових факторів суспільного виробництва, виробничо-технологічному рівні. Взаємодія рівня розвитку і характеру продук­тивних сил з системою трудових відносин утворює спосіб праці. Рі­вень розвитку суспільних продуктивних сил, характер їх поступаль­ного руху формують зміст способу праці, а праця — його форми. От­же, поступальний розвиток продуктивних сил органічно пов'язаний з цілісною системою різних груп відносин, що існують у різних кон­кретних економічних формах, які відображають глибинну соціаль­но-економічну сутність суспільного ладу.

До такої системи належать, зокрема, відносини власності, плано­мірності, пропорційності й збалансованості суспільного відтворен­ня. Вони визначають суспільну мету виробництва, його соціальний тип, народногосподарську структуру відтворювального процесу. Суспільно-економічні відносини лежать в основі функціонування господарського механізму, визначають глибоке об'єктивне підґрун­тя цього феномену. Разом з тим не можна на віру сприймати твер­дження про те, що вдосконалення господарського механізму відбу­вається у зв'язку лише з рухом техніко-економічних відносин, оскіль­ки рух техніко-економічних відносин здійснюється не поза організа­ційно-економічними відносинами, а в органічному взаємозв'язку та взаємозалежності і взаємодії. Взаємодія цих процесів — рушій роз­витку й удосконалення господарського механізму загалом, його складових на народногосподарському й регіональних рівнях.

У системі суспільно-економічних відносин відображаються дії та взаємодії економічних законів, що характеризують об'єктивний фундамент господарського механізму. Господарський механізм, йо­го функціонування спрямовані на свідоме пізнання й ефективне ви­користання системи економічних законів. Варто розрізняти меха­нізм дії і механізм використання економічних законів. Дія і взаємо­дія системи економічних законів є первинним, наукове пізнання цьо­го процесу — вторинним, а механізм їх використання — третинним етапом у народногосподарській відтворювальній діяльності. Зви­чайно, дія і взаємодія економічних законів — явище об'єктивне, а

346

механізм їх використання — поєднання об'єктивного і суб'єктивно­го у людській життєдіяльності.

Наявність елементів суб'єктивності у використанні економічних законів пояснюється такими обставинами:

• спроби досягти так званої абсолютної точності у пізнанні зако­ нів — завдання практично нереальне. Економічні закони діють як пануючі тенденції, а тому їх використання у практиці господа­ рювання було б не зовсім правильно зводити до абсолютного ві­ дображення об'єктивних вимог законів, системи закономірнос­ тей у господарюванні. Тут потрібні суб'єктивні, вольові коригу­ вання;

• пізнання економічних законів, механізмів їх дії та вияву визнача­ ється не лише їх сутнісним змістом, об'єктивною спрямованістю й формами суспільно-економічних відносин, а й соціально-еконо­ мічними умовами використання законів, враховуючи конкретні можливості народногосподарського відтворювального процесу за наявних суспільних ресурсів і виходячи з потреб у суспільстві загалом (загальноекономічні, регіональні, індивідуальні потреби). Адаптація механізму використання законів у конкретних умовах господарської діяльності на її різних функціональних рівнях зале­ жить від великої різноманітності об'єктивних і суб'єктивних чин­ ників — рівня суспільної культури, освіти, науки, ступеня кваліфі­ кації працівників, демографічної динаміки, міжнародних чинни­ ків, науково-технічних зрушень у національному й міжнародному масштабі.

Можливе використання механізму дії економічного закону (зако­нів) лежить у площині досягнення такої моделі господарської діяль­ності, яка б у конкретних умовах суспільного відтворення життєді­яльності могла сприяти оптимальному одержанню корисного для суспільства результату — життєво необхідного для інтенсивного розвитку та вдосконалення суспільного виробництва відтворювання людської особистості — основного чинника цивілізаційного прогре­су. Господарський механізм може принести очікуваний ефект, лише коли він враховує всю гаму економічних інтересів, уміло їх поєднує. Механізм господарювання охоплює і певну частину надбудови, а не лише базисні економічні відносини. У цьому зв'язку потрібно про­аналізувати структуру господарського механізму.

347

Ознаки господарського механізму

Важливою і необхідною ланкою господарського механізму є по-літико-правові форми регулювання процесів економічного життя як надскладної мегасистеми. У господарському механізмі взаємодіють, стикаються, існують різні суспільні відносини та адекватні їм катего­рії. Через них реально спілкуються різні елементи суспільно-еконо-мічної формації, тому господарський механізм виступає у двох іпос­тасях — як система відносин об'єктивного характеру і як сфера ці­леспрямованого регулювання економічної діяльності суспільства. Наприклад, удосконалення конкретних форм господарської діяль­ності нині здійснюється за умов реального рівноправного існування фізичних форм привласнення благ і послуг, становлення здорових ринкових засад. Це двоїстий (двоєдиний) процес або навіть інтегро­вані процеси, що органічно співіснують у суспільному виробництві, в цілісній системі народногосподарського відтворення.

Господарський механізм — це система організації народногоспо­дарського організму відтворювальної діяльності, що ґрунтується на пізнанні дії і взаємодії економічних законів, це спосіб ведення госпо­дарства у суспільному масштабі з відповідними техніко-економічни-ми й організаційно-економічними відносинами та ринковими фор­мами і методами функціонування суспільної економіки.

Соціально-економічні ознаки господарського механізму такі:

• націленість на оптимальне задоволення потреб суспільства;

• досягнення високого рівня народногосподарського і внутрішньо- фірмового стратегічного і поточного управління (мікрорівень);

• оптимальне поєднання державного регулювання економіки з ко­ мерційною діяльністю окремих підприємств різних форм власності;

• економічне стимулювання працівників в усіх сферах життєдіяль­ ності суспільства;

• найраціональніше поєднання особистісних і колективних інтере­ сів з інтересами суспільства;

• досягнення цілісної єдності матеріальних і морально-психологічних стимулів трудової діяльності на всіх напрямах господарювання;

• забезпечення високоефективного розвитку за всіма галузями ви­ робництва і соціальної сфери.

Суспільний господарський механізм є складним організмом. Він охоплює різноманітні елементи, що доповнюють один одного, скла­дають окремі підсистеми (блоки), які співпрацюють, взаємодіють у

348

цілісній, глобальній (народногосподарській) системі, цілісному на­родногосподарському організмі.

Структурні елементи інтегрованого народногосподарського ме­ханізму, які можна виокремити у його складі:

• стратегічне управління (стратегічне планування і прогнозування), що є стрижнем механізму господарювання, а також поточне (ін­ дикативне) планування народногосподарської діяльності. Плану­ вання сприяє впорядкуванню й узгодженню траєкторії розвитку макро- і мікроекономіки, оптимальному забезпеченню пропор­ ційності і збалансованості розвитку економіки загалом, допома­ гає сконцентрувати в розпорядженні держави ресурси і засоби для спрямування їх на ключові напрями соціально-економічного прогресу суспільства;

• економічне стимулювання, яке виявляється у системі економічних важелів і стимулів, спрямованих на працівників суспільного ви­ робництва. Воно органічно пов'язане з реальним використанням комерційних (ринкових) засад в економіці і поєднує в собі не ли­ ше матеріальну зацікавленість, а й певну відповідальність підпри­ ємств, органів господарювання усіх форм власності за якість, ефективність і кінцеві результати роботи;

• менеджмент підприємств. Можна виокремити такі суто виробни­ чі форми управління діяльністю підприємств як кооперування, спеціалізація, комбінування суб'єктів господарювання, ланок і підрозділів економічної діяльності на мікрорівні;

• політико-правове регулювання діяльності на різних ієрархічних рівнях (загальнонародний, регіональний, територіально-вироб­ ничий, мікроекономічний). До нього належать загальнодержавна економічна політика і законодавчо-правове забезпечення вироб­ ничого процесу, підприємницької діяльності в різних галузях і сферах народного господарства.

Отже, господарський механізм — це багатопланове утворення. Він є об'єктом вивчення цілої системи різних наук і насамперед економіч­них. Окремі його сторони аналізуються з точки зору права, соціології, психології тощо. Коротко перелічимо завдання щодо аналізу механізму суспільного господарювання, що стоять перед економічною наукою:

• пізнання законів і закономірностей, зокрема виробничих, які є со­ ціально-економічною сутністю, змістом господарського механіз­ му (техніко-економічні та організаційно-економічні відносини);

349

• дослідження форм і методів пізнання та реального використання у практичній діяльності системи економічних законів;

• вироблення загальнодержавної концепції механізму господарю­ вання й основних напрямів його послідовного, динамічного, нау­ ково обґрунтованого, комплексного вдосконалення як цілісного організму, а не лише за окремими господарськими утвореннями. Безумовно, господарський механізм було б неправильно розгля­ дати як арифметичну суму його елементів, оскільки він є цілісним живим організмом суспільства, а відтак, неузгодженість, розбалан- сування в роботі його складових (органів, підсистем) може знижува­ ти рівень ефективності його роботи на різних ступенях господарю­ вання аж до кризових ситуацій.

Неузгодженість, розбалансованість у роботі господарського ме­ханізму можуть негативно позначитися:

• на системах індикативних (рекомендаційних) показників страте­ гічного прогнозування і економічних регуляторів;

• на економічних регуляторах і законодавчо-юридичних нормах, що регламентують господарську діяльність, підприємництво на різних рівнях управлінської ієрархії;

• на формах господарювання в ринкових умовах, новітніх напря­ мах розвитку продуктивних сил під впливом прогресуючого роз­ витку науки, техніки й технології у світовому масштабі, спричи­ нивши їх відставання.

Нагальною потребою молодої Української держави, що обрала суверенний, самостійний шлях у структурі світового господарства, є комплексне узгодження розвитку й удосконалення всіх структурних елементів господарського механізму, від чого безпосередньо й опо­середковано залежить рівень і масштаби ефективності функціону­вання сьогодні і в доступному для огляду майбутньому. Тільки ско­ординована взаємодія всіх ланок і функціональних підрозділів єди­ного цілісного господарського механізму може забезпечити успіх у ринковій трансформації економіки.

Функції господарського механізму

Важливим етапом у пізнанні господарського механізму як ціліс­ного суспільного організму є розкриття його функцій, серед яких можна виокремити такі:

• динамічна збалансованість, відповідність рівня розвитку суспіль­ них продуктивних сил формам і методам господарювання. Госпо-

350

дарський механізм є способом розв'язання суперечностей, що мо­жуть виникати у цій сфері економічного процесу. Підтримання збалансованості й адекватності у розвитку суспільного виробниц­тва, його регулювання є необхідною передумовою поступального цивілізаційного прогресу. Звичайно, не слід недооцінювати рин­кові форми господарювання, разом з тим потрібно пам'ятати, що ринкові регулятори мають перебувати у взаємодії з державним ре­гулюванням багатьох соціальних процесів, де загалом позитив­ний вплив ринкових важелів може викликати певні негативні вия­ви. Міркування окремих учених, політиків, господарників на кшталт "ринок вирішує все", як свідчить міжнародний і вітчизня­ний досвід, є більше емоційними і призводять до ідеологічного формування пасивної очікувальної поведінки, сподівань на манну небесну, якої потрібно терпляче чекати;

• економічна реалізація різних форм власності, використання їх по­ тенціалу у практичній господарській діяльності. Досконаліший господарський механізм створює і кращі можливості для розкрит­ тя тих або інших переваг кожної з форм власності, а соціальне ут­ вердження інституту рівноправного функціонування всіх форм власності сприяє подоланню соціальних бар'єрів, що гальмують зростання виробництва, розвиток здорових ринкових відносин. Зрозуміло, що автоматично, без ефективної роботи господарсько­ го механізму загалом, його функціональних ланок зокрема такі можливості не справдяться;

• свідоме, цілеспрямоване використання об'єктивних економічних законів. У межах механізму господарювання досягається узгод­ женість економічних інтересів, єдність дій і взаємодії, підпорядку­ вання розвитку продуктивних сил координації та контролю з бо­ ку суспільства. Без цих регулятивних дій реальне використання економічних законів у практиці господарювання неможливе;

• втілення у життя економічної політики (стратегії і тактики) дер­ жави. В цьому разі механізм господарювання як цілісна система є основним інструментом втілення у життя виробленої економічної політики. Держава, ґрунтуючись на науковому пізнанні законів, всебічному й ретельному врахуванні інтересів, внутрішніх і між­ народних умов розвитку країни, виробляє програмні дії щодо економічної політики, її практичної реалізації, для чого викорис­ товується цілісний комплекс не лише суто економічних, а й орга-

351

нізаційних заходів. Визначальною ланкою у цьому комплексі є формування і налагодження ефективного функціонування меха­нізму суспільного господарювання.

Усі функції господарського механізму перебувають у єдності та взаємодоповненні. Що повніша адекватність форм господарювання рівню розвитку продуктивних сил, то успішнішим буде досягнення цілей економічної політики.

Необхідність науково обґрунтованого, виваженого вдосконален­ня господарського механізму зумовлена об'єктивними зрушеннями в економіці, існуванням значного впливу на її складові з боку числен­них факторів, що відрізняються динамізмом, стрімкою рухомістю, змінами.

До чинників, що впливають на господарський механізм, належать:

• науково-технічний і технологічний прогрес та їх вплив на вироб­ ничу діяльність підприємств, галузей, на суспільне виробництво загалом;

• розмаїття форм господарювання за ринкових умов, що форму­ ються у багатьох постсоціалістичних країнах, до яких належить і Україна;

• зміни у надбудові постсоціалістичних держав, а відтак виникнен­ ня нових і специфічно-особливих завдань (соціально-економіч­ них), що вирішуються у макро- і мікроекономічному просторі;

• зовнішньоекономічні та зовнішньополітичні умови (міжнарод­ ний поділ праці, інтеграційні процеси, міжнародне геополітичне становище).

Наслідки дії зазначених чинників можуть відрізнятися за масшта­бами змін у механізмі господарювання. Це можуть бути незначні кількісні зміни або глибокі якісні зрушення. Ось чому варто розріз­няти часткове неглибоке поліпшення певних ланок механізму госпо­дарювання і досить глибоке перетворення структури господарсько­го механізму, його перебудову. Тобто можна говорити про реформу господарського механізму або взагалі про економічну реформу. Зви­чайно, господарський механізм не є раз і назавжди даним. Він розви­вається і вдосконалюється, відбувається безперервний процес пошу­ку ефективніших форм і методів господарювання. Це вдосконалення здійснюється постійно, з урахуванням нагромадженого досвіду, спе­цифіки окремих сфер і галузей економіки.

Невеликий досвід вдосконалення господарського механізму в Ук­раїні засвідчив, що воно ще не є великомасштабним і цілісним, а ско-352

ріше має фрагментарний характер, здійснюється подеколи спонтан­но і спорадично, без цілісної програми дій з боку держави. Позитив­ні структурні зрушення фактично не відбуваються, уряд та його функціональні структури більше говорять, ніж здійснюють струк­турну перебудову економіки, в якій досі переважають важкі техноло­гії, зношені на 60-80 % засоби виробництва. Прагнення за допомо­гою закордонних інвестицій і кредитів поліпшити ситуацію мало­продуктивне та інколи навіть ілюзорне. Ставка на малий і дрібний бізнес не є панацеєю. Такі форми бізнесу мають бути органічними складовими у комплексній стратегічній програмі держави, яка має взяти курс на рішучу перебудову, спираючись на науково-технічний прогрес, здорову і виважену приватизацію, а також максимально закрити всілякі лазівки для криміналізації і тінізації економіки моло­дої Української держави.

У зв'язку з цим найважливіші завдання в удосконаленні господар­ського механізму, зокрема і в Україні, такі:

• створення науково обґрунтованої теоретичної концепції госпо­ дарського механізму, виходячи з економіко-правової парадигми суспільного поступу;

• запровадження нормативного механізму господарювання, тобто переведення теоретичної концепції у площину конкретних рішень;

• формування реально діючого, а не декларативного господарсько­ го механізму, що міг би оптимізувати управлінсько-регулятивну діяльність держави, сприяти розвитку здорового підприємництва за умов ринкової трансформації економіки.