Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
pol_tek.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3.55 Mб
Скачать

1.4. Відносини власності

  1. Поняття відносин власності.

  2. Власність у змішаній економіці.

  3. Роздержавлення власності — центральна проблема перехідної економічної системи.

Поняття відносин власності

Основою ринкової господарської системи як у певний спосіб упо­рядкованої системи зв'язків між виробниками і споживачами матері­альних благ є відносини власності. Проблема власності виникає че­рез економічну діяльність, що визначає особливий кут зору, під яким потрібно розглядати відносини власності.

Відносини власності — це складний комплекс відносин, що вини­кають і розвиваються між людьми в процесах виробництва, розподі­лу, обміну та споживання економічних благ. Слід розрізняти еконо­мічний і юридичний аспекти цього поняття. Особливість аналізу від­носин власності полягає в тому, що їх розгляд крізь юридично-пра­вову призму дає змогу зрозуміти місце і роль феномену власності в економічній системі суспільства. Економічну категорію "відносини власності" нерідко розглядають як відносини щодо привласнення матеріальних і духовних благ; відносини, що складаються між суб'єктами власності щодо привласнення засобів виробництва і ре­зультатів праці; відносини господарського використання майна; сис­тему економічних відносин між людьми щодо привласнення речей і т. ін. Цей перелік можна було б продовжити.

У свою чергу економічним змістом привласнення є процес пере­творення предметів і сил природи на умови життєдіяльності людей. Тому цілком логічним і виправданим є висновок, що в економічно­му розумінні відносини власності є частиною системи економічних відносин. Ці відносини виявляються в багатогранному комплексі явищ господарського процесу, в усіх його вимірах і на всіх рівнях. Тому для розкриття поняття відносин власності як економічної кате­горії потрібно проаналізувати всю систему економічних відносин між людьми, які використовують обмежені економічні ресурси для задоволення своїх потреб. Аналіз економічної діяльності, яка пород­жує комплекс відносин між її учасниками, є предметом вивчення еко­номічної теорії.

51

Власність може бути публічною і приватною.

Відносини приватної власності виступають спочатку у формі пев­них історичних звичаїв. Один з теоретиків економічного лібералізму Ф. Хайєк вважає, що "...інститут власності від самого початку являв собою продукт звичаю (а судова практика і законодавство впродовж тисячоліть лише розвивали його)". Інший відомий економіст Дж. Мілль зазначає: "Зведений до своєї основної суті, інститут влас­ності полягає у визнанні за кожною людиною права на виключне роз­порядження предметами, які ця людина, чоловік або жінка, створила своєю працею чи отримала або в дарунок, або за справедливою зго­дою без застосування сили чи обману від людей, які створили цю річ".

Вивчення відносин власності, як вважає Дж. Мілль, базується не на констатації доцільності співіснування різноманітних форм влас­ності, а на положенні про те, що основою ринкової економіки, в то­му числі й змішаної економічної системи, є приватна власність, яка іс­торично еволюціонує, характеризується якісними зрушеннями в по­дальшому соціально-економічному розвитку. Виробнича діяльність людей становить сутність економіки. Поняття "економіка" і "вироб­ництво" — не синоніми, економіка існує тоді, коли виробництво зас­новано на економічних методах координації: коливаннях ринкових цін, конкуренції, динаміці прибутків і збитків тощо.

Відносини власності визначають форми організації економічного життя. Учасники економічного життя визнають один в одному від­окремлених рівноправних власників. Вони обмінюються результата­ми своєї економічної діяльності на еквівалентно-компенсаційній ос­нові. Адекватними такій формі організації економічного процесу є відносини приватної власності на ресурси і результати їх викорис­тання.

Економічні відносини власності

Економічні відносини власності реалізуються в правових фор­мах, які визначають ставлення суб'єктів власності до її об'єктів. Наприклад, Закон України "Про власність" трактує право власнос­ті так: "Право власності — це врегульовані законом суспільні відно­сини щодо володіння, користування і розпорядження майном".

Володіння означає фактичну належність об'єкта власності певно­му суб'єкту, без цього останні права власності — користування і роз­порядження — не можуть бути реалізовані.

52

Користування характеризує процес набування властивостей май­на — об'єкта власності її суб'єктом: виробниче застосування засобів виробництва або споживання економічних благ з метою задоволен­ня потреб.

Розпорядження означає дії, пов'язані з фактичним здійсненням влади власника над об'єктом власності, відчуження майна від влас­ника (застава, здавання в оренду, продаж, обмін, передавання в спа­док, даруваня тощо).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]