Основні виробничі фонди

Матеріальними носіями основних виробничих фондів є виробничі споруди, будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби і т. ін. Вони використовуються у процесі виробництва тривалий час, самі ма­теріально не входять в новий продукт, довго не втрачають своєї нату­рально-речової форми, переносять свою вартість на новий продукт поступово, частинами, у формі амортизаційних відрахувань. Процес поступового перенесення вартості основного капіталу на продукт, що виготовляється, називають амортизацією. Вартість основного капіта­лу здійснює повний оборот і перетворюється на вихідну грошову фор­му за кілька кругообігів, за кілька років або десятиріч.

Строк застосування основних фондів визначається зношенням засобів праці, що дуже важливо враховувати при їх використанні.

205

Розглядають дві форми зношення капіталу_: фізичну і моральну.

Фізичне зношення — втрата споживної вартості засобів праці та їх вартості в результаті їх застосування і під впливом сил природи.

Моральне зношення — втрата вартості засобів праці під впливом НТП. Це може відбуватися за двох випадків: по-перше, коли змен­шується вартість тих машин, які вже використовуються у виробниц­тві; по-друге, коли виробляються машини принципово нові, продук­тивніші і дешевші в розрахунку на одиницю потужності.

Фізичне та моральне зношення засобів праці необхідно врахову­вати при визначенні норми амортизаційних відрахувань. Під нормою амортизації розуміють відношення амортизаційних відрахувань до застосованого основного капіталу, виражене у процентах. У кожній країні визначають строки та максимальні щорічні норми амортиза­ції. Щорічні амортизаційні відрахування формують і поповнюють амортизаційний фонд, який може бути використаний на відшкоду­вання основних фондів, їх ремонт, реновацію, а також здійснення но­вих інвестицій.

У багатьох розвинених країнах використовують принцип при­скореної амортизації, що пов'язано насамперед з прискоренням НТП. Підприємці зацікавлені в цьому, оскільки амортизаційні від­рахування, як правило, не обкладаються податками, є змога здій­снювати нові інвестиції здебільшого за рахунок власних коштів, зменшується ризик витрат від морального старіння основного капі­талу, прискорюється оборот капіталу.

Оборотні виробничі фонди

Матеріальними носіями оборотних виробничих фондів є предмети праці, наприклад, сировина, матеріали, пальне, куповані напівфаб­рикати, тара і тарні матеріали, запасні частини для поточного ре­монту, незавершене виробництво тощо. Вони споживаються цілком в кожному виробничому циклі, втрачають свою натуральну форму, повністю у цьому циклі переносять свою вартість на продукт, що ви­готовляється; їх вартість повертається підприємцю у грошовій фор­мі відразу ж після реалізації продукту виробництва, тобто при завер­шенні кожного кругообігу, яких, як правило, може бути кілька на рік.

Оборотні виробничі фонди поділяють на три групи: • сировина і матеріали. Сировина — це те, що дано природою або

виготовлено у сільському господарстві. Матеріали — це те, що

206

піддано промисловій обробці. Ця частина оборотного капіталу передає свої природні властивості продукту, що виготовляється, є активним елементом створення його споживної вартості, стано­вить його матеріальну основу. Наприклад, у галузях виробниц­тва, які виготовляють предмети споживання, витрати на цю скла­дову оборотного капіталу становлять значний відсоток у загаль­них витратах, на транспорті та у добувній промисловості ці вит­рати відсутні;

• допоміжні матеріали. Ця частина оборотного капіталу не пере­ дає свої природничі властивості продукту, що виготовляється, і не бере безпосередньої участі у створенні споживної вартості, але вона необхідна для нормального функціонування знарядь праці. До цієї групи включають паливно-енергетичні та мастильні мате­ ріали;

• інші складові оборотного капіталу. До них в основному належать ті знаряддя праці, які за своїми ознаками не включаються до ос­ новного капіталу, наприклад, малоцінний інвентар, інструменти, що швидко зношуються, запасні частини.

До оборотних фондів належать також кошти, що авансуються на наймання робочої сили, на оплату її праці. Це пов'язано з тим, що піс­ля реалізації товарів підприємець одержує гроші і сплачує працівни­кам їх заробітну плату. Кошти, авансовані підприємцем на наймання робочої сили, повністю повернуться до нього протягом одного круго­обігу.

Основний та оборотний капітал обертаються з різною швидкіс­тю. За той час, що основний капітал здійснить один оборот, оборот­ний — кілька.

Виробничі фонди (основні та оборотні) обслуговують процес ви­робництва. Одночасно з ними функціонує і така частина виробни­чих фондів, як фонди обігу. Вони забезпечують реалізацію продук­ції, купівлю необхідних для виробництва ресурсів. Фонди обігу охоп­люють готові вироби підприємства, призначені для реалізації, а та­кож його кошти. Вони можуть бути у касі підприємства, на його банківських рахунках, у розрахунках тощо.

Фонди обігу разом з оборотними виробничими фондами станов­лять оборотні кошти підприємства, їх розмір повинен бути достат­нім для забезпечення безперервності його функціонування.

Вирішальне значення для ефективної роботи підприємства має функціонування основних виробничих фондів, їх технічний стан,

207

продуктивність і рівень використання. Конкурентна боротьба спонукає підприємців до впровадження принципово нової техні­ки, технології, тобто до постійного оновлення основних фондів. Звичайно, дуже важливо застосовувати у виробництві нові мате­ріали, паливо та інші елементи оборотних фондів з кращими тех­нологічними та експлуатаційними можливостями (властивостя­ми). До того ж рух оборотного капіталу, оборотних коштів зага­лом забезпечує безперервність функціонування основних фондів, оскільки використання останніх і ритмічність роботи підприємс­тва значною мірою залежить від наявності сировини, матеріалів, палива, коштів.

Показники, які характеризують використання фондів підприємства

Використання фондів підприємства може бути проаналізовано за допомогою цілої низки показників. Розглянемо основні з них.

Швидкість обороту виробничих фондів має дуже важливе значен­ня для підприємця: що вона більша, то краще. Швидкість обороту фондів, кількість оборотів за рік визначається за формулою

О

п = —, об

де n — швидкість обороту фондів; О — один рік (12 місяців); об — час обороту капіталу (фондів).

Основні виробничі фонди здійснюють за рік тільки певну частку свого обороту, а оборотні виробничі — кілька оборотів. Наприклад, якщо час обороту устаткування становить 10 років (120 місяців), то воно здійснить за рік ⁼¹² = — обороту. Якщо час обороту сирови­ни становить 4 місяці, то ця частина оборотних виробничих фондів здійснить за рік 3 обороти — .12м

Відповідним чином можна підрахувати швидкість обороту або ко­ефіцієнт оборотності оборотних коштів. Якщо час обороту оборот­них коштів, або ще називають оборотністю оборотних коштів, стано­вить 40 днів, то кількість оборотів дорівнюватиме 9 ( ₄₀ ^днівд_нів Збіль­шення швидкості обороту оборотних коштів сприяє тому, що під­приємство може зменшити суму грошей, яку потрібно тримати в обороті.

208

Час обороту виробничих фондів дорівнює середньому часові, про­тягом якого загальна маса виробничих фондів, авансована у грошо­вій формі, здійснює повний оборот і знову повертається підприємцю у грошовій формі. Оскільки швидкість обороту основних та оборот­них виробничих фондів неоднакова — оборотні виробничі фонди обертаються значно швидше, то загальна сума, авансована в оборотні виробничі фонди, може повернутися ще до того, як здій­снять свій повний оборот основні виробничі фонди.

Проілюструємо це за допомогою прикладу (табл. 10). Припустимо, що капітал, авансований в основні фонди, становить 150 тис. гр. од., у тому числі у виробничі споруди — 50 тис. гр. од., строк дії яких 25 ро­ків; у машини та устаткування — 80 тис. гр. од., які функціонують протягом 10 років; у дрібне устаткування та інструменти — 20 тис. гр. од., строк служби яких дорівнює 4 роки. Вартість оборот­них фондів становить 45 тис. гр. од., вони роблять 4 обороти за рік.

Таблиця 10

Оборот основних і оборотних виробничих фондів

Елементи продуктивного	Вартість,	Кількість оборотів	Річний оборот,
капіталу	гр. од.	за рік, n	гр. од.
Виробничі споруди	50000	1/25	2000
Машини, устаткування	80000	1/10	8000
Дрібне устаткування та інстру-
менти	20000	1/4	5000
Основні виробничі фонди, разом	150000	1/10	15000
Оборотні виробничі фонди	45000	4	180000
Увесь авансований у виробничі
фонди капітал	195000	1	195000

Використовуючи дані, наведені в табл. 10, визначимо річний обо­рот, швидкість обороту та час обороту всього авансованого у фон­ди капіталу та різних його частин. Річний оборот капіталу, авансо­ваного у виробничі фонди, становить 195 тис. гр. од., він здійснює протягом року 1 оборот. При цьому оборотні фонди обернулися за рік 4 рази, основні фонди зробили тільки 1/10 свого обороту. Капі­тал, авансований у виробничі фонди, повернеться підприємцю через 1 рік, тобто раніше, ніж здійснять свій повний оборот основні вироб­ничі фонди — 10 років (150000 : 15000, або 1 : 1/10).

209

Зменшення часу обороту фондів передбачає зменшення часу ви­робництва (час виготовлення продукції) та часу обігу (час, необхід­ний для того, щоб придбати необхідні для виробництва цієї продук­ції засоби виробництва, та час, щоб її реалізувати). Збільшення швидкості обороту фондів істотно впливає на зменшення витрат ви­робництва та збільшення прибутків.

Показники ефективності використання фондів підприємства

До основних показників, які характеризують ефективність вико­ристання фондів, належать фондовіддача Ф_в і матеріаловіддача М_в, а також показники, обернені до них, відповідно фондомісткість Ф_м і матеріаломісткість М_м. Фондовіддача розраховується як відношен­ня вартості готової продукції ГП до вартості основних виробничих фондів Ф_о.

Матеріаловіддача характеризує ефективність використання обо­ротних виробничих фондів. Вона може бути обчислена як відношен­ня вартості готової продукції до вартості використаних матеріалів М.

Узагальнюючим показником ефективності використання матері­альних ресурсів підприємства є матеріаломісткість, що розраховуєть­ся як відношення вартості спожитих матеріальних ресурсів (сировини, палива, енергії та інших предметів праці) до вартості готової продук­ції. У практичній діяльності підприємства використовують також по­казники, що характеризують ефективність використання металу, енер­гії тощо на одиницю продукції (металомісткість, енергоємність).

Розрахунок усіх цих показників можна представити за допомо­гою формул:

	ГП		ф		ГП		м
фн		фм	— 2 •	мн
в		м	ГП;	в	м'	м	~ ГП

Важливим показником ефективності використання оборотних коштів є коефіцієнт оборотності К_о. Один з методів його обчислення був наведений вище. Цей показник можна також розраховувати як відношення виручки від реалізації В до середнього залишку оборот­ них коштів О_з: „

^к°~о₃-

Цей показник ще називають фондовіддачею оборотних коштів. 210

Останніми роками динаміка цих показників по більшості під­приємств України незадовільна. Велика частина основних виробни­чих фондів зношена морально і фізично. Проблеми оновлення ос­новних виробничих фондів, перебудови їх структури для України є дуже актуальними. Це пов'язано з необхідністю переходу до інтен­сивного наукомісткого, ресурсозберігаючого типу суспільного від­творення, а також з тим, що на 90-ті роки припав період досягнен­ня стану повного зношення дуже великими групами фондів. Вони були введенні в дію в 50-60-х роках ХХ ст. Ситуацію поглиблював кризовий стан економіки України впродовж тривалого часу. Це та­кож позначилося на зменшенні купівельної спроможності господа­рюючих суб'єктів, що значно ускладнювало реалізацію вже вироб­леної продукції.

Основні показники ефективності діяльності підприємства

Поняття ефективності — одне з центральних в економічній теорії та практиці. На будь-якому напрямі суспільного життя вона визна­чає доцільність дій господарюючого суб'єкта в економічній системі. Розрізняють суспільну, виробничу, соціальну, технічну, економічну ефективність. Технічна ефективність визначає результативність дій, спрямованих на вдосконалення техніки і технології, соціальна — на поліпшення умов праці, психологічного клімату в трудовому колек­тиві тощо, економічна — на підвищення прибутковості всієї госпо­дарської діяльності, суспільна — на подолання нерівності в розподі­лі доходів і підтримання соціальної справедливості, виробнича — на мінімізацію витрат і максимізацію прибутку. Всі види ефективності тісно пов'язані між собою, взаємозалежні і разом визначають ефек­тивність економічної системи країни загалом.

Результати роботи підприємства аналізують за показниками, що характеризують сторони його діяльності, їх вибір залежить від мети аналізу. Визначення стратегічних цілей потребує порівняння результа­тів діяльності конкретного підприємства з підприємствами-конкурен-тами. Для такого аналізу вибирають узагальнюючі показники, що ві­дображають діяльність окремих напрямів або структурних підрозділів. Визначення тактичних цілей потребує контролю діяльності підприємс­тва, тобто розрахунку показників ефективності функціонування окре­мих підрозділів або виробництва окремого виду продукції.

211

Планування як розробка завдань підприємства на перспективний і поточний періоди передбачає співставлення вигоди використання різних видів ресурсів або їх поєднання у певному періоді та можли­вості їх зміни в майбутньому. Кожна з цілей, що стоять перед підпри­ємством, потребує аналізу низки показників, що дає змогу прийняти конкретні рішення щодо поведінки підприємства. Джерелом інфор­мації є звітність підприємства: річний бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух капіталу, звіт про рух коштів та ін. На основі даних звітності визначається кінцевий результат ро­боти підприємства у вигляді нарощування власного капіталу за звіт­ний період. Діяльність підприємства можна проаналізувати за еко­номічними показниками, об'єднаними у групи, кожна з яких харак­теризує економічний потенціал підприємства, економічну ефектив­ність, конкурентоспроможність і фінансову стійкість.

Економічний потенціал підприємства характеризують: активи фірми, обсяг продажів, прибуток чистий і валовий, основний і обо­ротний капітал, власний і позичковий капітал, виробничі потужнос­ті, науково-дослідні роботи та ін.

Ефективність діяльності підприємства аналізують за такими по­казниками: прибуток, норма прибутку, рентабельність, а також по­казниками використання трудових ресурсів (продуктивність праці), основних виробничих фондів (фондовіддача, фондомісткість), мате­ріальних ресурсів (матеріаломісткість, матеріаловіддача) та ін.

Продуктивність праці є узагальнюючим показником оцінки еко­номічної ефективності суспільного виробництва і в загальному виг­ляді вимірюється як відношення виробленого національного доходу в країні до середньої чисельності працівників, зайнятих у галузях ма­теріального виробництва. В окремих галузях продуктивність праці обчислюється за валовою продукцією і визначається її кількістю, ви­робленою в одиницю робочого часу, або витратами праці на одини­цю продукції. На рівні підприємства основними показниками про­дуктивності праці є виробіток і трудомісткість. Виробіток (прямий показник) визначає кількість продукції, виробленої в одиницю часу, трудомісткість (обернений показник) визначає витрати часу на ви­робництво одиниці продукції. Вони розраховуються за формулами

W=Q/Т; t = Т/Q,

де W — виробіток; t — трудомісткість виробленої продукції; Q — обсяг виробленої продукції; Т— витрати живої праці на виробниц­тво одиниці продукції. 212

Як уже зазначалось вище, основними показниками ефективного використання основних фондів є фондовіддача, фондомісткість, матеріаловіддача і матеріаломісткість.

Конкурентоспроможність підприємства можна оцінити за показ­никами обсягів продажів і їх збільшення, зростання рентабельності.

Фінансова стійкість підприємства характеризується можливістю покривати за власні кошти вклади в основні фонди, оборотні кошти, нематеріальні активи, не допускаючи при цьому невиправданої дебі­торської та кредиторської заборгованості та сплачуючи за своїми зобов'язаннями у визначені терміни. Фінансове становище підпри­ємства можна проаналізувати за показниками платоспроможності, ліквідності, ефективності використання активів і власних коштів. Платоспроможність — це показник, що характеризує здатність під­приємства виконувати свої зобов'язання. Коефіцієнт платоспромож­ності дорівнює

_ Власний капітал Зобов язання

Коефіцієнт платоспроможності вимірює фінансовий ризик, тобто вірогідність банкрутства. Високий К_п свідчить про мінімальний фі­нансовий ризик і гарні можливості для залучення додаткових коштів інвесторів, низький — навпаки.

Ліквідність — це здатність вчасно сплатити борги (зобов'язання). Коефіцієнт ліквідності дорівнює

Оборотні кошти

К_л = ^ ^-=—; ЮО %.

^л Короткострокові зобов язання

Що вищий коефіцієнт ліквідності, то більша платоспроможність фірми.

В умовах ринкової економіки зростає цінність вірогідної інфор­мації про результати діяльності підприємства. Прийняття рішення на основі необ'єктивної інформації може призвести до банкрутства. Крім того, вибір партнера на ринку й ефективність співробітництва з ним також залежать від вивчення фінансового становища майбут­нього партнера.

213

Контрольні питання

1. Який зміст вкладається у поняття "підприємливість", "підприєм­ ництво", "бізнес"?

2. Які форми підприємницької діяльності найпоширеніші в ринко­ вій економічній системі і чому?

3. Назвіть переваги та недоліки франчайзингу.

4. У чому полягає особливість функціонування підприємства в рин­ ковій економіці?

5. Які види підприємств дозволені на території України?

6. Які джерела утворення підприємницького доходу?

7. Назвіть стадії кругообігу капіталу.

8. Що таке основний і оборотний капітал підприємства?

9. Назвіть показники, що характеризують економічну ефективність виробництва.