3.2. Підприємство і підприємництво

1. Поняття "підприємництво", "бізнес", "спекуляція".

2. Організаційні форми підприємницької діяльності.

3. Підприємство як суб'єкт ринкової економіки.

4. Капітал підприємства, його кругообіг і оборот.

5. Основні показники ефективної діяльності підприємства.

Поняття "підприємництво"

Появі підприємства передує ділова активність окремих людей або груп людей, яка є основою для організації процесу виробництва із створення матеріальних та інших благ і сприяє зростанню добро­буту кожного члена суспільства і держави загалом. В економіці діло­ву активність пов'язують з поняттями "підприємництво" і "бізнес". Перші спроби теоретично осмислити підприємництво було зробле­но ще в XVII ст., згодом ці дослідження продовжили Ф. Кєне, Ж. Сей, А. Сміт, К. Маркс та інші видатні економісти. Термін "під­приємництво" ввів у науковий обіг Р. Кантіллон, розуміючи під ним економічну функцію особливого роду, зміст якої тісно пов'язаний з ризиком ведення господарської діяльності. Ж. Сей розумів під під­приємництвом організацію людей у межах конкретної виробничої ланки, в центрі якої перебуває підприємець. В основу сучасних дос­ліджень підприємництва покладено ідеї провідних економістів світу Й. Шумпетера, Ф. Хайєка та їх послідовників. Згідно з їх поглядами:

• статус власника не є визначальною ознакою підприємця;

• підприємництво розглядається як функція господарсько-полі­ тичного середовища, що і визначає його можливості, типи, мо­ тивації;

• змістом підприємництва є одержання нових комбінацій факторів виробництва та обігу, реформування виробництва за допомогою використання різноманітних можливостей для випуску нових або вже існуючих товарів (послуг) із застосуванням нових методів, відкриття нових джерел сировини, ринків, поліпшення організа­ ції виробництва тощо.

Розуміння суті підприємництва ґрунтується на загальних законо­мірностях розвитку економіки та значенні в цьому процесі людини. Закономірним є виокремлення підприємця і його таланту ведення підприємницької діяльності в окремий фактор виробництва та на-

190

дання йому статусу центрального. Адже саме підприємець приймає остаточне рішення про організацію виробництва, поєднуючи всі ін­ші фактори виробництва (капітал, працю, землю) в єдиний виробни­чий процес. У науковій літературі виокремлюють базові (організа­ційно-господарське новаторство, економічні знання, економічна во­ля) і похідні (ризик, володіння ресурсами, можливість прийняття рі­шень) характеристики підприємництва, яке можна визначити як ор­ганізаційно-господарське новаторство на основі використання но­вих можливостей. Форми і види підприємництва виникають відпо­відно до структури форм власності в економічній системі. У ринко­вій економіці фактор "підприємництво" проголошується обов'язко­вим компонентом ринку, без наявності якого економічна система не може існувати.

Структурна перебудова економіки України і перехід на нові умо­ви господарювання зумовили необхідність становлення підприєм­ництва і створення класу підприємців у країні. Адже ще недавно в нашому суспільстві переважали негативні оцінки наслідків підпри­ємницької діяльності і саме підприємництво ототожнювалось з та­ким негативним явищем, як спекуляція. Громадська думка про під­приємництво та підприємців, мотиви і способи їх поведінки форму­вались під впливом марксистської доктрини — офіційної ідеології соціалістичного суспільства. Її сутність можна виразити цитатою з "Капіталу" К. Маркса: "…Капітал боїться відсутності прибутку, як природа боїться пустоти. Але якщо є прибуток, капітал стає сміли­вим. Забезпечте 10 %, і капітал згоден на будь-яке застосування, при 20 % він стає жвавим, при 50 % готовий зламати собі голову, при 100 % він зневажає всі людські закони, при 300 % немає такого зло­чину, на який би він не зважився, хоч і під страхом шибениці".

Нинішні українські підприємці ще не досягли світового рівня. Більш того, підприємництвом часто називають діяльність, далеку від підприємництва, таку, що пов'язана з шахрайством, протизакон­ними діями. Такі хибні уявлення потрібно долати.

Створення в Україні альтернативного державному підприємниць­кого сектору економіки почалося наприкінці 80-х — на початку 90-х років. Ухвалення Декларації про незалежність відкрило шлях до його повного відродження та реабілітації. В березні 1991 р. Верхов­на Рада України ухвалила Закон України "Про підприємництво", яким на державному рівні було визнано законність підприємницької діяльності, визначено поняття підприємництва, його форми, види і

191

принципи розвитку в країні. Згідно зі ст.1 зазначеного закону під­приємництво — це самостійна, ініціативна діяльність, що спрямова­на на виробництво товарів і надання послуг з метою отримання при­бутку і передбачає здійснення нововведень, використання власних коштів, а також готовність ризикувати. Саме в такому формулюван­ні це поняття ввійшло в теорію вітчизняної економічної науки.