Поняття процента

Процент або ставка (норма) процента є вихідною категорією позич­кового капіталу. Його визначають як ціну за використаний ресурс (гро­шовий капітал); плату за користування наданою вартістю або корисніс­тю позичкового капіталу. Остання означає здатність позичкового капі­талу приносити прибуток у разі продуктивного його використання.

У сучасній економіці рівень процентних ставок впливає на рішен­ня суб'єктів господарської діяльності щодо заощаджень та інвести­цій. У практичній діяльності для оцінки дохідності позичкового капі­талу використовують показник норми процента, що обчислюється як відношення суми річного доходу, одержаного на позичений капітал, до суми наданого кредиту, помножене на сто. Наприклад, якщо по­зика становила 1 млн гр. од., а річний дохід з неї — 1 30 тис. гр. од., то норма процента дорівнюватиме 13. Норму позичкового процента, обчислену за певний період часу, називають середньою нормою про­цента.

На норму процента впливають зовнішні і внутрішні фактори. До зовнішніх належать стан кредитного ринку (попит і пропозиція ре­сурсів); масштаби виробництва та його циклічні сезонні коливання; розміри грошових нагромаджень і заощаджень; державне регулю­вання процентних ставок; темпи інфляції; державна заборгованість та ін. До внутрішніх — ступінь ризику за вкладеними коштами за­лежно від платоспроможності клієнта, виду, строків, розміру креди­ту та ін.

В економіці існує чимало видів процентних ставок, що відповідає різноманітним умовам використання позичкового капіталу. Нап­риклад, базова процентна ставка застосовується для першокласних позичальників коштів, до неї прив'язуються всі інші ставки, що ви­користовуються у разі надання позик іншим суб'єктам підприєм­ницької діяльності.

Під впливом зміни ринкової кон'юнктури змінюється і вартість грошей, що надаються в позику. Оцінка вартості грошей триває у часі. При цьому використовуються поняття нинішньої (поточної) та майбутньої їх вартості. Різні підходи передбачають використання різних видів процентів. Розрізняють прості і складні проценти.

Простим називається процент, що нараховується на початковий вклад наприкінці одного банківського строку, він визначається за формулою

153

і = PIn,

де P — величина вкладу; I — норма процента; n — кількість строків нарощування.

Складний процент — це сума, яка утворюється в результаті про­центного нарощування на весь строк кредиту. У разі обчислення складного процента сума доходу не виплачується, а приєднується до вкладу, сама приносить дохід.

Складний процент визначається за формулою

8 = Р{\+ 0",

де P — величина вкладу; (1 + i) — множник нарощування; n — кіль­кість строків нарощування.

Процентні ставки за кредит можуть бути твердими (фіксовани­ми) і змінними (плаваючими), номінальними і реальними (з урахуван­ням середньорічних темпів інфляції). Залежно від їх використання розрізняють також облікову, позичкову (кредитну) і депозитну про­центні ставки.

Акумуляція тимчасово вільних коштів і перетворення їх на позич­ковий капітал здійснюється через кредитно-фінансові інститути, які в сукупності належать до інфраструктури ринку позичкового капіта­лу. Центральне місце на ньому посідає банк.