Ринок праці

Ринок праці (робочої сили) — це суспільно-економічна форма ру­ху трудових ресурсів, в якій робоча сила є товаром, тобто продаєть­ся і купується відповідно до законів ринкової економіки. Ринок пра­ці посідає важливе місце в розвиненій ринковій системі. Для форму­вання цього ринку в країні необхідні такі умови:

• свобода пропозиції робочої сили, тобто вільний вибір професії або виду діяльності, вільний вибір між зайнятістю і незайнятістю в суспільному виробництві;

• наявність у того, хто наймає робочу силу, реальних прав найма­ ти і звільняти працівників, звичайно, в межах трудового законо­ давства;

• скасування будь-яких обмежень на формування заробітної плати та інших законних доходів за офіційно встановленого гаран­ тованого мінімуму.

Працівники — власники робочої сили, створюють пропозицію цього товару, а підприємці — власники капіталу, створюють попит на робочу силу. Співвідношення попиту і пропозиції формує ціну цього товару, яка виражається у грошовій формі заробітної плати. Попит на робочу силу залежить і від продуктивності праці. Підпри­ємець може збільшувати попит на працю, наймати додаткових пра­цівників лише доти, доки заробітна плата не перевищує їх внеску у створений продукт.

115

Багато чинників впливає і на пропозицію праці. Вирішуючи, про­давати чи не продавати свою працю, людина вибирає між двома цін­ностями: своїм дозвіллям і тими споживчими благами, які зможе придбати за заробітну плату. Якщо підвищується рівень заробітної плати, починає діяти ефект заміщення: працівникові стає вигідно відмовитися від годин дозвілля і збільшити свій робочий час, оскіль­ки більша заробітна плата забезпечує йому можливість придбати більше необхідних товарів і послуг. Разом з тим підвищення заробіт­ної плати створює ефект доходу, який виявляється в тому, що, задо­вольнивши свої першочергові потреби, працівник починає більше цінувати дозвілля. Для того щоб він збільшив пропозицію своєї пра­ці на ринку, необхідно підвищити йому заробітну плату. Отже, про­позиція праці прямо залежить від ціни на неї.

Попит і пропозиція робочої сили тісно пов'язані з такими соці­ально-економічними явищами, як безробіття, бідність, зайнятість, що становлять надзвичайно складну проблему для будь-якої країни.

Розглянувши структуру ринку за критерієм економічного при­значення об'єктів ринкових відносин, слід зазначити, що перелічені ринки відрізняються за об'єктом купівлі-продажу і специфікою фор­мування попиту і пропозиції. Виходячи з критеріїв класифікації рин­ків (табл. 4), можна розкрити загальні ознаки та відмінності інших видів ринку. Втім, незалежно від критеріїв класифікації ринків усі вони є елементами єдиного цілого, де між різними видами ринків та їх суб'єктами встановлюються складні або опосередковані зв'язки, на основі яких формуються закони функціонування ринку і ринкової системи в сучасних умовах.

Прогресивний розвиток ринкових відносин об'єктивно приво­дить до формування ринкової економіки. Але поняття "ринок" і "ринкова економіка" не тотожні. Ринок у різних формах існував ще відтоді, як функціонує товарне виробництво. Та не завжди товарне виробництво і ринок приводять до ринкової економіки. Ринкова економіка — це якісний стан, тип функціонування економічної сис­теми, яка ґрунтується на ринкових відносинах у всіх ланках і на всіх стадіях суспільного відтворення і на регулюючих функціях держав­них структур.

Для побудови ринкової економіки потрібно відтворити переду­мови, вироблені світовою практикою.

116

Умови формування ринку

Необхідними умовами формування ринкової економіки є такі:

• наявність економічної свободи і самостійності господарюючих суб'єктів. Кожен суб'єкт має право самостійно вибирати партне­ рів для господарських зв'язків, вид діяльності і вирішувати, які товари і послуги виробляти або надавати, де і за якими цінами їх реалізовувати, враховуючи кон'юнктуру ринку;

• наявність в економіці різноманітних форм власності (поліфор- мізм власності). Це дає змогу виявити ефективність тих або інших форм власності та мати право вибору певної форми господар­ ської діяльності;

• достатня кількість виробників (не менше 15 виробників однотипної продукції, якщо їх 4-5 — це олігополія, якщо 1-2 — монополія);

• конкуренція, яка примушує підприємців застосовувати новітні техніку і технологію, сприяючи зменшенню витрат виробництва, збільшенню випуску продукції, підвищенню продуктивності пра­ ці та ефективності економіки;

• право ринкових суб'єктів самим встановлювати ціни під впливом коливань попиту і пропозиції. В умовах, коли відсутня монополі­ зація, ринкова ціна, як правило, не зменшується нижче за витра­ ти виробництва. Якщо прибуток від створення певного товару досить високий, то цей товар активно починають виробляти кон­ куренти, в результаті пропозиція збільшується, а ціна відповідно зменшується;

• повнота і доступ усіх підприємців до реальної інформації про стан ринку;

• наявність розвиненої ринкової інфраструктури, тобто комплексу галузей, систем, служб, які забезпечують загальні умови вироб­ ництва і життєдіяльності людей.

Якщо не створено умов для розвитку і функціонування ринкової економіки, можливості ринкового механізму обмежені.

Моделі ринкової економіки

Не існує єдиної моделі ринкової економіки. Їх специфіка зале­жить від історичних особливостей розвитку конкретної країни, рів­ня її економічного розвитку, співвідношення функцій державних і

117

громадських структур, вибору пріоритетів суспільного розвитку. Однак попри всі відмінності моделей, їх можна об'єднати у три різ­новиди — ліберальний, соціально орієнтований і державно-керова­ний ринок (рис. 6).

		Моделі ринкової економіки
					г
Ліберальний (вільний) ринок				Соціально орієнтований ринок			Державно-керований ринок
і					1 \				г
Економіка США				Економіка країн Західної Європи			Економіка Японії та деяких країн Східної Азії

Рис. 6. Моделі ринкової економіки

Для США, наприклад, характерне незначне втручання держави в економіку, наближеність до реалізації принципу "вільної гри ринко­вих сил". Тут активно заохочується підприємництво, а високий рі­вень економічного розвитку дає змогу за рахунок часткового пере­розподілу національного доходу підтримувати прийнятний життє­вий рівень для малозабезпечених верств населення. Загалом лібе­ральна модель базується на соціально-культурних особливостях на­ції — масовій орієнтації на досягнення особистого успіху та високо­му рівні економічного добробуту.

Японська модель ґрунтується на історичних традиціях цієї краї­ни, на пріоритетах інтересів нації над особистими інтересами, на ви­сокій трудовій дисципліні і відповідальності працівників, розвинено­му почутті сприйняття нового, готовності населення йти на певні ма­теріальні витрати заради добробуту країни. За рахунок перелічених та інших чинників досягається значне зниження витрат виробництва продукції, її висока якість, що забезпечує незаперечну конкуренто­спроможність японських товарів на світовому ринку. Японці не пе­ребільшували роль "вільного ринку" і вже з повоєнних років актив­но застосовували механізм макроекономічного індикативного пла-118

нування. Нині бізнесмени разом з міністерствами розробляють стра­тегічні напрями розвитку економіки і визначають ключові галузі для вкладення капіталів. В Японії відсутнє державне соціальне забезпе­чення (цю функцію виконують фірми).

Більшість західноєвропейських країн кілька століть жили за зако­нами, побудованими на принципах монархізму, що зумовило значне втручання держави в економіку і соціальне життя. Висока норма оподаткування дає можливість цим державам нагромаджувати знач­ні фінансові кошти і спрямовувати їх на розв'язання соціальних проблем (державне страхування здоров'я, державне утримання без­робітних, пенсіонерів тощо). В результаті значною мірою вирівню­ються поточні доходи населення, регулюється зайнятість, а в окре­мих випадках — і ціни. Соціально орієнтована ринкова економіка характерна для Швеції, Німеччини, Австрії.

Якщо узагальнити практику розвитку ринкових економік захід­них країн, то моделлю розвитку національних ринкових економік з певним припущенням можна вважати поєднання ліберального і соці­ально орієнтованого ринку. Для ліберальної моделі ринкового роз­витку передусім характерний пріоритет приватної власності, заохо­чення приватного підприємництва. Економічні функції держави реа­лізуються в основному на макроекономічному рівні. Не ставиться проблема "соціальної рівності", державна соціальна практика спря­мована на підтримку найзнедоленішого населення. Для соціально орі­єнтованої моделі економіки характерна міцна позиція держави в регу­люванні відтворювальних процесів, розподілі прибутків через прог­рами державних видатків на соціальне забезпечення. Соціальна полі­тика держави спрямована на всіх слабких членів суспільства. Регла­ментуючі функції держави поширюються не тільки на макрорівень господарської діяльності, а й на діяльність суб'єктів мікроекономіки.

За якими показниками можна оцінювати перевагу тієї або іншої моделі ринкової економіки? Для більшості країн, що переходять від індустріального до постіндустріального суспільства, такими показ­никами мають бути: реалізація потенцій особистості, забезпечення сприятливих економічних, соціальних, екологічних та психологіч­них умов життєдіяльності людини.

Дієздатність ринку як форми функціонування товарного вироб­ництва підтверджується тривалим періодом людської історії. Його "довголіття" визначається тим, що в самій суті розвиненого ринку закладено механізм його саморозвитку і саморегулювання.

119

Контрольні питання

1. Чи існував ринок за умов командно-адміністративної системи?

2. Які основні функції ринку і як вони реалізуються?

3. Які позитивні і негативні ознаки функціонування ринку?

4. Розгляньте критерії структурування ринку.

5. Охарактеризуйте структуру ринку за економічним призначенням об'єктів ринкових відносин.

6. Зазначте ринок, на якому можна одержати позику, придбати цін­ ні папери:

а) валютний;

б) кредитний;

в) цінних паперів;

г) інвестиційний;

д) фондовий;

е) фінансовий.

7. Чим відрізняються моделі ринкової економіки?