Фінансовий ринок

Фінансовий ринок — це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. Становлення фінансового ринку включає формування ринку капіталів (інвести­ційного ринку, ринку кредитів), ринку цінних паперів (фондового ринку) і грошового (валютного) ринку.

На ринку капіталів (інвестиційному ринку) здійснюється купівля-продаж інвестицій. Інвестиції (вкладення капіталу у виробничу і не­виробничу сфери) забезпечує загальне зростання економіки. Інвес­тиційний ринок активно впливає на інші ринки і насамперед на ри­нок предметів споживання і послуг. Разом з тим перед суспільством завжди постає проблема вибору: яку частину інвестицій вкладати в засоби виробництва (тобто "в майбутнє"), а яку — у виробництво товарів споживчого попиту (або в "сьогодення"). Кожного разу цю проблему вирішують залежно від конкретних соціально-економіч­них, політичних та інших обставин.

Суб'єкт, якому для придбання необхідних ресурсів не вистачає власних коштів, звертається на ринок позичкового капіталу (кредит­ний ринок), де пропонуються різні платіжні засоби (гроші, цінні па­пери). Надання кредиту здійснюється за певну плату у вигляді від­сотка за кредит і на визначений термін.

Кредитний ринок — це система відносин між позикодавцями і по-зикоодержувачами щодо позики в товарній або грошовій формі. Розвиненість кредитних відносин є невіддільною умовою успішного функціонування ринкової економіки. Такі відносини забезпечують безперервність виробничого процесу, створюють умови для іннова­цій, розширення виробництва.

У ринковій економіці виокремлюють кілька видів кредиту: • комерційний — надається постачальником покупцеві у товарній формі; при цьому видається вексель — документ, в якому позна­чено ціну за постачені товари або надані послуги плюс процент за відстрочення платежу;

112

• банківський — надається банками, як правило, у грошовій формі (у вигляді грошових позик);

• споживчий—може надаватися споживачеві у вигляді товарів дов­ гострокового вжитку (холодильники, пральні машини, меблі) під відсоток за відстрочення платежу або банківських позик на спо­ живчі цілі (наприклад, будівництво квартири в кредит);

• державний — кредитором є держава;

• міжнародний — кредиторами є різні держави.

Прямим продовженням кредитного ринку є ринок цінних паперів (фондовий). Цінні папери — це кредитно-боргові зобов'язання про­давця цінних паперів перед покупцем. Вони представлені акціями, облігаціями, векселями, варантами, ф'ючерсними контрактами, сер­тифікатами, чеками та ін. Основні види цінних паперів — це акції й облігації, всі інші — похідні від них.

Акція — це цінний папір (грошовий документ), який засвідчує участь його власника в статутному фонді акціонерного товариства, дає право на отримання прибутків у вигляді дивідендів, а також на участь в управлінні акціонерним товариством і розподілі майна при його ліквідації.

Акції бувають простими і привілейованими, іменними та на пред'явника. Власнику простої акції не гарантується фіксований ди­віденд, його розмір залежить від суми прибутку товариства за під­сумками року. Ця акція дає право на участь в управлінні товарис­твом, на отримання частини майна у разі ліквідації акціонерного то­вариства. Привілейована акція має гарантований, встановлений від­соток дивіденду незалежно від розміру прибутку, але не дає права голосу на зборах акціонерів. Вона дає власнику право на отримання в першу чергу частини майна у разі ліквідації товариства і повернен­ня йому номінальної вартості акції за вимогою. Певні акції цього ви­ду дають право отримувати надприбуток (додатковий дивіденд) або заощаджений дивіденд (не виплачені дивіденди за кілька років). Та­кі акції називаються кумулятивними. Іменна акція — це грошовий документ, зареєстрований у книгах компанії на ім'я власника. Про­дати її можна лише з дозволу компанії. Рух таких акцій реєструється в спеціальних книгах. В акціях на пред'явника ім'я їх власника не згадується.

Акції продають і купують на фондовій біржі. На кожній акції вка­зано її номінальну ціну ("номінал"), але на біржі акції продають за ринковою ціною, тому кожна акція має ринковий курс, зумовлений

113

розміром дивідендних виплат і позичкового відсотка в країні. Курс акцій значною мірою залежить від фінансово-економічного ста­новища й довіри до певної компанії, економічної кон'юнктури на на­ціональному, регіональному і світовому ринках.

Облігація — це цінний папір (грошовий документ), що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінно­го папера в передбачений у ньому термін і з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Ринок цінних паперів складається з первинного і вторинного ринків. На первинному ринку здійснюється емісія та продаж держав­них облігацій, а також акцій і облігацій, які випускаються різними акціонерними компаніями, за номінальною ціною. Вторинний ринок призначений для перепродажу цінних паперів за курсовою ціною, яка формується під впливом попиту і пропозиції. Це відбувається на фондовій біржі, тому ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком.

Ринок цінних паперів має безпосередній зв'язок з кредитним рин­ком через взаємозв'язану діяльність фондових бірж і банків. Купую­чи і продаючи значну кількість цінних паперів, змінюючи норму від­сотка, держава може впливати на рух грошової маси, на стан спо­живчого попиту і попиту на грошовий капітал, виконувати роль ба­рометра економічної кон'юнктури.

Грошовий ринок також дуже близький до ринку капіталів, адже на обох ринках відбувається рух грошей. Розрізняють їх за такими критеріями:

• на ринку грошей купують гроші для придбання будь-яких това­ рів; на ринку капіталів — для придбання засобів виробництва і робочої сили;

• ринок капіталів — це ринок середньострокових і довгострокових кредитів, а ринок грошей охоплює лише короткострокові позики (від 1 дня до одного року), а також ринок валют.

Валютний ринок — це система відносин щодо купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів у різних національних ва­лютах за вільними ринковими цінами. Функціонування валютного ринку зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різ­ними країнами, зовнішньою торгівлею, туризмом, необхідністю вза­ємних розрахунків. Усі види операцій на валютному ринку поділя­ються на поточні операції й операції з капіталом.

114

Ринок поточних операцій — це сектор валютного ринку, де націо­нальну валюту продають і купують окремі особи або уряд з метою переправити її до своїх країн. Суб'єктами цих відносин є іноземці, які хочуть імпортувати національні товари, а також іноземні турис­ти, іноземні уряди, іноземні фірми.

Ринок операцій з капіталом охоплює систему відносин:

• щодо купівлі-продажу цінних паперів інших країн — портфельні інвестиції;

• щодо здійснення витрат на придбання обладнання, підприємств в іншій країні — прямі інвестиції.

Валютні ринки за своїм режимом поділяються на вільні (в краї­нах, де відсутні валютні обмеження) і з певними обмеженнями (у кра­їнах, де валютні операції здійснюються уповноваженими органами за офіційним курсом). Курс валюти — це ціна однієї валюти в гро­шових одиницях іншої валюти.