Товарна теорія

Товарна теорія грошей ґрунтується на марксистському варіанті теорії трудової вартості. Вона розглядає гроші як товар особливого роду, що служить загальним еквівалентом для всіх інших товарів. Ос­новні положення товарної теорії грошей співпадають з положеннями теорії трудової вартості і розглянуті у відповідному підрозділі. В су­часній економічній науці відбувається поєднання номіналістичної і кількісної теорії грошей, що дало змогу досить реально пояснити ос­новні закономірності обігу паперових грошей, регулювання грошо­вої маси, сутність інфляції та дефляції, виробити основні принципи антиінфляційної політики. Видатний український економіст М. Ту-ган-Барановський, творець номіналістично-кількісної (кон'юнктур­ної) теорії грошей, вперше поєднав ці теорії ще на початку XX ст.

Грошова система. Типи грошових систем

Грошова система — це форма організації грошового обігу, що іс­торично склалась у певній країні і закріплена законодавчими акта­ми. Грошові системи сформувалися з утвердженням централізованих держав.

Нинішні грошові системи включають у себе такі основні елемен­ти: певну грошову одиницю (її найменування і масштаб цін); види державних кредитних і паперових грошових знаків розмінної моне­ти, що мають законну платіжну силу; форми й умови безготівкового платіжного обігу; порядок обміну національної грошової одиниці на іноземну і валютні курси; органи, що завідують організацією грошо­вого обігу.

Історично існували три типи грошових систем — біметалізм, мо­нометалізм і система кредитних грошей. В основі грошової системи біметалізму є два метали — золото і срібло. Однак біметалізм вия­вився нежиттєвою системою, адже існування двох мір вартості супе-

84

речить сутності грошей як єдиного загального еквівалента. Тому у другій половині ХIХ ст. у більшості європейських країн і в США ут­вердилась система золотого монометалізму.

Система золотого монометалізму у своєму розвитку пройшла кілька етапів:

• система золотомонетного обігу;

• система номінальних грошових знаків (банкнот) із золотозливко- вим або золотодевізним стандартом;

• система паперово-кредитного обігу, основу якої становлять кре­ дитні гроші, що не обмінюються на золото.

Система золотомонетного обігу — найдорожча, але разом з тим і найстійкіша грошова система. Усі функції грошей виконують справжні (золоті) гроші у формі монет. За такої системи не буває не­стачі або надлишку золотих грошей, які вільно випадають з обігу і вільно повертаються до нього завдяки функції нагромадження (утворення скарбів). Золотомонетний обіг завжди поєднується з обігом банкнот, які вільно обмінюються на золото за номіналом. Унаслідок цього така грошова система має відносну стійкість і забезпечує необ­хідну еластичність грошового обігу.

Серед причин, що призводять до демонетизації золота (втрати зо­лотом грошових функцій) і відмови від системи золотомонетного обігу, є велика інерційність такої системи (малорухомість, потреби у часі для здійснення грошових операцій). За значного зростання об­сягів суспільного виробництва і товарного обігу стала відчуватись нестача грошового металу, наявні запаси золота перестали задо­вольняти зростаючі потреби у грошах для обслуговування внутріш­нього і зовнішнього грошового обігу. До того ж обіг повноцінних монет значно збільшує витрати обігу.

На початку ХХ ст. на зміну золотомонетному грошовому обігу прийшла система номінальних грошових знаків (банкнот) з обмеже­ним обміном національних грошей на зливки золота (золотозливко-вий стандарт) або на девізи (золотодевізний стандарт). За золото-зливкового стандарту золоті монети в обіг не випускаються, банкно­ти розмінюються на золото в результаті продажу золотих зливків за фіксованою державною ціною. За золотодевізного стандарту грошо­ві знаки взагалі не обмінюються на золото, а фіксований курс націо­нальної грошової одиниці підтримується за допомогою купівлі-про-дажу іноземної валюти (девіз). За обох систем в обігу відсутні золоті монети, все монетарне золото концентрується в центральних банках

85

країни. Нині комерційні банки втратили право випускати власні банкноти, емісію банкнот здійснює лише центральний (емісійний) банк, який контролює держава.

Золотодевізний стандарт було запроваджено згідно з угодою між провідними державами світу, укладеною в 1944 р. у м. Бреттон-Вудс (США, штат Вермонт), тому цю грошову систему назвали Бреттон-Вудською валютною системою. Було запроваджено золотодевізний стандарт з американським доларом як провідною валютою, а також тверді (фіксовані) курси валют. Розвал системи золотодевізного стандарту відбувся наприкінці 60-х років, а з 1971 р. запроваджено так званий плаваючий курс валют. Відбувся перехід до системи па­перових (кредитних) грошей, які не обмінюються на золото.

Система паперово-грошового обігу має специфічні ознаки і стала новим типом грошової системи. Її характерні особливості: основу системи становлять кредитні гроші (банкноти); золото вилучається з внутрішнього і міжнародного обігу, скасовується офіційний золо­тий вміст забезпечення грошової одиниці і розмін банкнот на золо­то; зменшується обіг наявних грошей (готівки) і значно зростає обіг безготівкових грошових коштів; відбувається повна монополізація випуску грошей державою; зростає значення державного регулю­вання грошового обігу.

У процесі демонетизації золота воно перестає виконувати функції міри вартості, засобу обігу, засобу платежу і світових грошей. Відбу­ваються певні перетворення функції засобу нагромадження або утво­рення скарбів. При цьому втрачається зв'язок грошової маси із золо­тим запасом країни. Не виступаючи грошовим товаром у міновому процесі і не обмінюючись більше на банкноти, втративши прямий зв'язок із грошовими знаками, золото перестає виконувати функцію міри вартості навіть ідеально. Ця роль закріплюється за кредитними грошима, через них здійснюються розрахунки з кінцевим спожива­чем, купівля засобів праці і сировини, оплата праці тощо.

Отже, кредитні гроші, виконуючи функції повноцінних грошей, роблять грошовий обіг незалежним від золота. Золото перестає бу­ти загальним еквівалентом для всіх товарів, його перестають вико­ристовувати при внутрішніх і зовнішніх розрахунках. Роль загально­го еквівалента дедалі більше закріплюється за кредитними грошима. Але на цьому еволюція грошової системи не закінчується. Нині від­бувається перехід до системи "електронних" грошей, коли готівка відіграє малозначну роль.

86