Засіб нагромадження

Гроші виконують також функцію засобу нагромадження, або збере­ження вартості (утворення скарбів). Золото легко випадає з обігу, ут­ворюючи скарб і зберігаючи (консервуючи) свою вартість, і так само легко у разі потреби повертається в обіг. За умов товарного виробниц­тва значна частина металевих грошей, що перебуває у формі скарбу, надходить в обіг, а інша частина—залишає його. Крім того процес ви­робництва зумовлює необхідність нагромадження грошей і тимчасо­вого вилучення їх із сфери обігу, адже кожен товаровиробник для придбання засобів і предметів праці має назбирати достатню суму гро­шей, а тому тією або іншою мірою він виступає нагромаджувачем скарбів. При цьому можуть нагромаджуватися не тільки золото або срібло, а й металеві та паперові знаки грошей. Періоди суспільних пот­рясінь і знецінення грошових знаків щодо благородних металів наочно демонструють фіктивність скарбів у формі неповноцінних грошей.

Засіб платежу

У результаті виникнення кредитних відносин між товаровироб­никами гроші виступають засобом сплати боргового зобов'язання, виконують функцію засобу платежу. Продаж товарів у кредит озна­чає відстрочення плати за нього. У такому разі гроші виконують свою роль ідеально, як міра вартості. Продавець стає кредитором,

80

а покупець боржником. Засобом обігу у таких відносинах є вексель, тобто торгове зобов'язання, здатне до настання строку платежу ви­конувати роль грошей. Вексель виписується на спеціальному век­сельному папері, у його тексті зазначається місце і час видачі, кому і ким виданий, термін і сума платежів. Вексель скріплюється іменним підписом векселедавця (боржника), кредитор зветься векселедержа-телем. Комерційна угода, за якою виникає таке грошове зобов'язан­ня, у векселі не зазначається. Векселі нарівні з грошима використо­вуються для взаємних розрахунків, виконують функції засобу обігу і засобу платежу. Векселедержатель може розраховуватися із своїм кредитором за допомогою одержаного векселя, поставивши на ньо­му свій іменний підпис. Векселі переходять з рук у руки і продовжу­ють вексельний обіг. Однак вексель ще не може служити загальним засобом вираження суспільної праці, затраченої на виробництво то­варів. Він виражає відносини окремих товаровиробників. Межі век­сельного обігу дуже вузькі, оскільки кредит надається лише тим ви­робникам, платоспроможність яких не викликає сумнівів. Поглиб­лення суспільного поділу праці і розширення товарних відносин між виробниками передбачає, що кредит може бути надано будь-якій особі. На допомогу приходять банки, які виникли у середньовіччі. Банки скуповують звичайні векселі і розплачуються банківськими векселями, що мають назву банкнот — банківських білетів, тобто кредитних грошей. Тому замість звичайних векселів випускаються банківські, і векселедавцем є не окрема особа, а банк.

Світові гроші

В обігу між різними країнами гроші виконують функцію світових грошей, яку може виконувати лише золото. У цьому разі гроші, за словами К. Маркса, скидають із себе національні мундири. У фун­кції світових грошей золото має потрійне призначення:

• функціонує як загальний міжнародний платіжний засіб. У світо­ вій торгівлі розрахунки здійснюють переважно за допомогою за­ ліку боргових зобов'язань банками; якщо платежі країни переви­ щують її надходження, то вона вивозить золото як засіб платежу;

• є загальним купівельним засобом, коли країна негайно оплачує товари золотом;

• є загальним втіленням суспільного багатства.

Як загальний купівельний засіб світові гроші функціонують у разі оплати міжнародної товарної угоди наявними грошима (наприклад,

81

придбання країною у надзвичайних умовах зерна, зброї тощо). Як за­гальне втілення суспільного багатства гроші у світовому обігу висту­пають тоді, коли багатство переноситься з однієї країни в іншу (при переказуванні підприємцями своїх грошей на зберігання за кордон, при наданні зовнішніх позик тощо). Для здійснення міжнародних пла­тежів кожна країна потребує певного запасу золота, тому золото у вигляді скарбу одночасно є резервним фондом світових грошей.

Альтернативні теорії грошей. Металістична теорія

Існують різноманітні теорії грошей, найвідоміші з них — металіс­тична, номіналістична, кількісна і товарна.

У металістичній теорії ототожнюються грошовий обіг і товарний обмін, а також стверджується, що золото і срібло за своєю природою є грошима, які у свою чергу є простим технічним знаряддям обміну. Зачатки цієї теорії виникли ще за античних часів, але найбільшого поширення вона набула в середні віки, в епоху первісного нагромад­ження капіталу. Її розвивали, зокрема, каноніст Н. Орем (ХІV ст.), меркантилісти В. Стаффорд (ХVІ ст.), Т. Мен і Ф. Галіані (ХVІІ ст.). Меркантилісти пов'язували металістичну теорію з ученням про гро­ші як багатство нації. Таке уявлення про роль грошей відображало погляди купців, зайнятих у зовнішній торгівлі.

Металістична теорія містила низку помилок: ототожнення гро­шей з товарами, нерозуміння того, що гроші — товар особливого роду, загальний еквівалент усіх інших товарів. Її прихильники запе­речували правомірність існування грошових знаків — замінників справжніх грошей. З поширенням паперових грошей металістична теорія поступово втратила своє значення.