Функції грошей

В економічній теорії щодо грошових відносин склався неоднознач­ний підхід до визначення функцій грошей. Д. Рікардо віддавав перева­гу функції грошей як засобу обігу: "Гроші є товаром , … що служить за­гальним засобом обміну". К. Маркс аргументував існування п'яти функцій грошей — міри вартості, засобу обігу, нагромадження і плате­жу, а також світових грошей. У підручниках з економіксу вказується, що гроші виконують функції засобу обігу, міри вартості й засобу її збе­реження. Окремі автори визначають гроші як засіб нагромадження.

Міра вартості

Якщо виходити з того, що гроші за своєю найглибшою сутністю виступають в обігу товарів як засіб реалізації вартості цих товарів, то цілком логічною є теза, що вихідною й водночас центральною у системі грошових відносин є функція міри вартості. Вона полягає у тому, що вартість усіх товарів виражається в грошах, оскільки у то­варах і грошах втілено абстрактну працю, причому певну її кіль­кість. Тому за допомогою грошей порівнюється вартість різних то­варів. Вартість товару, виражена у грошах, є його ціною. Цю фун­кцію гроші виконують як уявні в думках або ідеальні гроші. Інакше кажучи, власник товару перш ніж продати товар прирівнює його до певної кількості золота, тобто визначає ціну. Але це не означає, що

78

гроші роблять товари порівнянними. Основою порівнянності това­рів є уречевлена у них суспільна праця.

Оскільки на виробництво різних товарів витрачається неоднакова кількість праці, то їх вартість виражається у різних кількостях золо­та. Вагова кількість металу, прийнятого у певній країні за грошову одиницю, є масштабом цін. Він слугує для вимірювання різних кіль­костей золота, його маси, а золото як міра вартості служить для ви­мірювання вартості всіх інших товарів. Держава юридичним актом закріплює грошову одиницю. Для зручності вираження цін різних то­варів грошову одиницю у свою чергу поділяють на рівні кратні між собою частини. Наприклад, гривня поділяється на 100 копійок, долар США — на 100 центів, єна — на 100 сенів і т. ін.

Початкові грошові одиниці та їх назви, як правило, були пов'яза­ні з певною вагою благородних металів. Однак з часом масштаб цін усе більше відривається від справжньої ваги благородного металу у грошовій одиниці. Це зумовлено тим, що з переходом від срібла до золота як грошового металу і витіснення золотом срібла у функції міри вартості стара назва залишилася, хоча вона вже означала не фунт срібла, а значно меншу кількість золота, яка за вартістю дорів­нювала фунту срібла. Також причинами цього є "псування" монет державною владою через зменшення їх золотого вмісту, зношування монет та ін.

Ціна товару за умов рівності попиту і пропозиції залежить, по-перше, від вартості товару і, по-друге, від вартості золота. Вона пе­ребуває у прямо пропорційній залежності від вартості товару й обер­нено пропорційній — від вартості золота.

Засіб обігу

Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що її виконують, по-перше, не ідеальні, а реальні гроші, по-друге, повноцінні та не­повноцінні гроші. Оскільки реальні гроші як засіб обігу весь час пе­реходять з рук у руки, виступаючи посередником при обміні товара­ми, то можна використовувати і неповноцінні гроші. Після тривало­го перебування в обігу монети втрачають частину своєї ваги. Незва­жаючи на це, вони продовжують бездоганно функціонувати як засіб обігу, тобто як повноцінні гроші. З огляду на це в багатьох країнах почали випускати неповноцінні гроші, замінюючи золото на срібло, мідь, "псувати" монети. Згодом з'явились паперові гроші.

79

Поява прообразу паперових грошей припадає на I тис. до н. е. Тоді у Китаї з'явились гроші, виготовлені із шкір білих оленів, усі бі­лі олені перебували тоді у власності імператора. В ХIII ст. відомий мандрівник Марко Поло побачив у Китаї гроші, виготовлені із пе­ретвореної на драглі внутрішньої частини деревної кори (паперу). Вони мали форму чотирикутних пластинок з особливими знаками та печатками, різну купівельну спроможність і були обов'язковими до приймання.

Паперові гроші не мають власної вартості (за винятком вартості па­перу й обробки), а тому, як і неповноцінні монети, є символом вартос­ті. Держава, випускаючи паперові гроші, надає їм примусовий курс у законодавчому порядку і використовує їх як замінник повноцінних грошей. Оскільки гроші — це такий особливий товар, на який можна купити будь-який інший, вони стають загальним втіленням суспільно­го багатства, що товаровиробники прагнуть нагромаджувати.