- •1.1. Предмет політичної економії
- •1.1. Предмет політичної економії
- •1.2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси
- •Теорії потреб
- •1.3. Економічна система суспільства
- •1.4. Відносини власності
- •Розподіл прав власності
- •Інтелектуальна власність
- •Приватизація
- •1.5. Форми організації суспільного виробництва
- •Споживна вартість
- •Мінова вартість
- •Теорія трудової вартості
- •1.6. Сутність і еволюція грошей
- •Загальна форма вартості
- •Грошова форма вартості
- •Сутність грошей
- •Функції грошей
- •Міра вартості
- •Засіб нагромадження
- •Засіб платежу
- •Світові гроші
- •Номіналістична теорія
- •Кількісна теорія
- •Товарна теорія
- •Закон грошового обігу
- •1.7. Витрати виробництва і прибуток
- •Класифікація витрат
- •Постійні і змінні витрати
- •Теорія прибутку
- •Економічний підхід у класифікації прибутку
- •2.1. Ринок: сутність, функції та умови формування
- •Поняття ринку
- •Визначення ринку
- •Функції ринку
- •Структурування ринку
- •Товарний ринок
- •Фінансовий ринок
- •Ринок праці
- •2.2. Механізм функціонування ринку
- •Попит. Величина попиту
- •Нецінові чинники попиту
- •Споживчий вибір
- •Крива попиту
- •Дефіцит товарів і послуг
- •Надлишок пропозиції
- •Функції конкуренції
- •Цінова конкуренція
- •Нецінова конкуренція
- •2.3. Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу
- •Капітал сфери обігу
- •Поняття процента
- •Банк і банківська система
- •Балансові операції банку
- •3.1. Домогосподарства
- •Витрати домогосподарств
- •Доходи домогосподарств
- •3.2. Підприємство і підприємництво
- •Поняття "бізнес"
- •В Україні
- •Три стадії руху капіталу
- •Основні виробничі фонди
- •3.3. Капітал і наймана праця
- •Капітал і праця
- •Винагорода за працю
- •Теорії заробітної плати
- •3.4. Підприємництво в аграрній сфері
- •Зміст аграрних відносин
- •Рентні відносини
- •Оренда. Орендна плата
- •Ціновий механізм
- •3.5. Держава та її економічні функції
- •Вразливість ринку
- •4.1. Форми суспільного продукту у процесі відтворення
- •2. Рахунок утворення доходу
- •3. Рахунок розподілу первинного доходу
- •5. Рахунок використання доходу
- •Д ержава р инок товарів і послуг
- •Тіньова економіка
- •4.2. Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження
- •Межа бідності
- •Прожитковий мінімум
- •4.3. Економічне зростання та його чинники. Економічні цикли
- •Продуктивність праці та чинники її підвищення
- •Політика стабілізації
- •4.4. Зайнятість і відтворення робочої сили
- •Теорії зайнятості
- •Повна зайнятість
- •Неповна зайнятість
- •Види і форми безробіття
- •Чинники розширеного відтворення робочої сили
- •4.5. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва
- •Держава й економіка
- •Правове регулювання
- •5.1. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи
- •5.2. Економічна система сучасного капіталізму
- •Екологічне регулювання
- •6.1. Світове господарство
- •Принципи структуризації світового господарства
- •6.2. Форми міжнародних економічних відносин
- •6.3. Економічні аспекти глобальних проблем
- •Теорія монополістичної конкуренції
1.6. Сутність і еволюція грошей
Розвиток форм вартості і сутність грошей.
Функції грошей.
Альтернативні теорії грошей.
Грошовий обіг і його закони.
Проста, одинична або випадкова форма вартості
Насамперед потрібно сформулювати ознаки грошей. Вони повинні мати загальне (суспільне) визначення, слугувати засобом збереження вартості і на цій основі використовуватися як посередник при обміні товарів і послуг.
Грошова форма вартості — результат тривалої еволюції мінової вартості. Перш ніж виникли гроші, мінова вартість кілька разів змінювала свою форму. Історично першою була проста, одинична або випадкова форма вартості:
1 лантух збіжжя (товар А) = 1 сокирі (товар В).
Товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у товарі В, тому товар А перебуває у відносній формі вартості. Товар В виконує пасивну роль, оскільки служить виразом вартості товару А, протистоїть йому як еквівалент, тому другий товар В перебуває в еквівалентній формі вартості.
Проста, одинична або випадкова форма вартості — це така форма, за якої одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає інший товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості. Якщо поміняти товари А і В місцями, суть цієї форми вартості не зміниться.
Аналіз простої, одиничної або випадкової форми вартості свідчить, що вартість тут не може бути виражена безпосередньо в робочому часі. Вартість одного товару може бути виражена тільки опосередковано, через вартість іншого товару. В самому факті прирівнювання у певній міновій пропорції двох різнорідних товарів розкривається їх подібність.
74
Повна або розгорнута форма вартості
Розвиток суспільного поділу праці, зокрема відокремлення скотарства від землеробства, сприяв подальшому розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до регулярного. Він знаменував також перехід від простої, одиничної або випадкової форми вартості до повної або розгорнутої, яку можна виразити так:
ґ1 сокирі 1 лантух збіжжя = < 3 вівцям
V100 цеглинам.
У результаті регулярного обміну мінові пропорції набували стійкішого характеру. Оскільки товар безпосередньо обмінювався на інший, а обмін між общинами (тобто колективний обмін) з розкладом первіснообщинного ладу поступився місцем індивідуальному обміну, останній наштовхнувся на певні обмеження. Наприклад, власник шкури тварини міг придбати зерно лише у тому разі, якщо вона не була йому необхідна. Тому обмін одного товару на інший нерідко був неможливий, вартість кожного товару не набувала остаточного, загальноприйнятого вираження. Для цього був потрібен товар, який мав би споживну вартість для всіх членів суспільства. У складнощах безпосереднього товарообміну знаходили свій зовнішній вияв внутрішні суперечності між товаром і товарним виробництвом, між споживною вартістю і вартістю, між конкретною й абстрактною працею.
Загальна форма вартості
Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, розширення кола обмінюваних продуктів привели до стихійного виділення товару, на який обмінювалися всі інші товари. Цей обмін здійснювався не лише для того, щоб придбати певний товар для власного споживання, а й для того, щоб обмінювати його на всі інші товари. Із зміцненням такого становища всі товари, що вироблялися, почали виражати свою вартість в єдиному товарі, який унаслідок цього перетворився на загальний еквівалент, тобто мав властивість загальної обмінюваності. Закономірний характер його появи зумовлений тим, що обмін перетворився на постійну життєву потребу. Розгорнута форма вартості перетворюється на загальну:
75
1 сокира \
З вівці V = 1 лантуху збіжжя.
Ю цеглин }
Загальна форма вартості — це така форма, за якої безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості. Тут багатьом товарам у відносній формі вартості протистоїть один загальний еквівалент, у споживній вартості якого виражають вартість усіх інших товарів. Абстрактна суспільна праця, що міститься у всіх товарах, виражається в одному і тому самому виді конкретної приватної праці.
Загалом потреба в загальному еквіваленті зумовлена тим, що на певному етапі розвитку продуктивних сил, коли обмін стає регулярним явищем і визначає умови життя певної частини виробників, розширення масштабів товарного виробництва загострює внутрішні суперечності товару, які розв'язуються через появу грошей. На цьому етапі розвитку виробництва й обміну роль загального еквівалента ще не була закріплена за певним товаром. На різних етапах історичного розвитку, у різних країнах і місцевостях роль загального еквівалента виконували найрізноманітніші товари. Це були переважно продукти масового виробництва, що відігравали вирішальну роль в економіці цих народів. Наприклад, у давніх греків роль загального еквівалента виконувала худоба, хутро і шкіра — у скандинавських народів, чай — у Монголії, сіль — у Судані й Абіссінії. На Русі тривалий час функцію загального еквівалента виконувало хутро куниць.