Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів та економіки природокористування
РЕФЕРАТ
На тему: «Банківські монополії та їх форми.
Транснаціональні банки.»
Виконала:
студентка групи ЕП-12
Андрійчук Я.Ю
Перевірив :
Маланучук Л.О
Рівне 2013
План
Вступ……………………………………………………………………………
Розділ 1. Банківські монополії…………………………………………….
Розділ 2. Транснаціональні банки…………………………………………..
Висновок………………………………………………………………………
Список використаних джерел……………………………………………..
Вступ
Постановка проблеми. Характерною особливістю розвитку сучасної економіки є фінансова глобалізація, посилення якої зумовлене зростанням обсягів вільної торгівлі, активізацією зовнішньоекономічної діяльності, зростанням обсягів міжнародних фінансових операцій, прискоренням інтернаціоналізації та руху інвалютного капіталу, мобільність якого, особливо останнім часом, спостерігається у напрямі офшорних зон, де він не оподатковується. Головною організаційною формою транснаціонального банківського капіталу є транснаціональні банки (ТНБ), які на міжнародних фінансових ринках відіграють ключову роль у процесі фінансового посередництва, мобілізуючи величезні обсяги мультивалютних грошових коштів і оперуючи ними на світовому рівні. Така інтернаціоналізація банківських систем сприяє посиленню міжнародних зв'язків фінансового капіталу і взаємодії національних економік та забезпечує певні позитивні тенденції розвитку міжнародного банківського бізнесу, зокрема універсалізацію банківської діяльності, посилення конкуренції, лібералізацію банківських операцій, зростання інвестиційної активностібанків у глобальному масштабі.
Слід зауважити, що об'єктивною закономірністю розвитку транснаціонального капіталу є постійне його прагнення до подальшого розширення і посилення економічного володарювання. У своєму русі і розвитку він орієнтується лише на власну вигоду і досить вільно та оперативно переливається між державами, то виконуючи роль рушійної сили розвитку світової економіки, то спричинюючи кризові явища, перетворюючись на спекулятивний [10]. Свідченням цьому є те, що сучасна загальносвітова фінансова нестабільність спричинила масове вилучення транснаціональними корпораціями та банками фінансових активів, яке, незважаючи на інтервенції центральних банків і міжнародних фінансових організацій, викликало депресії на фінансових ринках і, як наслідок, руйнівні економічні, політичні і соціальні зміни [9]. Тому стратегічно важливим завданням, на сьогодні є розробка ефективної національної політики, спрямованої на інтеграцію країн до світової економіки як рівноправних учасників глобального ринкового процесу. Стан економічної практики в Україні свідчить про необхідність подальших досліджень перспективних можливостей і резервів інтеграції України до світового ринку капіталу в умовах глобалізації. Усе вищезазначене визначає актуальність теми дослідження в теоретичному і практичному аспектах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань впливу фінансової глобалізації на економічний розвиток країн, ролі міжнародних фінансово-кредитних інституцій у зазначеному процесі, загальних напрямів функціонування ТНК та ТНБ, фінансовій стратегії менеджменту та інвестиційної поведінки у глобальному середовищі приділяється постійна увага
вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема Я. Белінської [1], Н. Дучинської [2],Я. Жаліло [1], Г. Карчевої [3], К. Кочмоли [5], Л.Курукуласурії [6], З. Луцишин[7], П. Мозіаса [8], М. Писарєвої [2] Р. Рака [9], О. Рожко [9], Дж. Стігліца [12] та інших.
Невирішені частини проблеми. Разом з тим, на сьогодні, коли Україна все активніше інтегрується у міжнародне фінансове середовище, а частка іноземного капіталу у банківській системі постійно зростає, існує потреба у подаль-ших поглиблених дослідженнях проблем транскордонної консолідації у банківській сфері. Особливий науковий інтерес становить визначення ступеня позитивного впливу міжнародних банківських об'єднань на національні банківські системи, і, особливо, негативних наслідків їх присутності, що надзвичайноважливо в сучасних умовах світової фінансової нестабільності.
Метою дослідження є ознайомлення з банківськими монополіями а також визначення ролі міжнародних банківських об'єднань у сучасних глобалізаційних процесах і визначення чинників їхнього позитивного та дестабілізуючого впливу на національні банківські системи.
Розділ 1. Банківські монополії.
Банківська монополія – об'єднання крупних банків або окремі банки-гіганти, які відіграють вирішальну роль у банківській справі та привласнюють монопольно високі прибутки. Виникли наприкінці XIX – на початку XX ст. Внаслідок концентрації та централізації банківського капіталу банківські монополії зосередили у своїх руках більшу частину грошових капіталів, банківських операцій, посіли панівне становище на ринку позичкових капіталів. Концентрація і централізація банківського капіталу посилюється внаслідок монополізації капіталістичного виробництва оскільки із зростанням масштабів промислових монополій і привласнюваної ними маси прибутків у них вивільняється все більше грошових капіталів, які зосереджуються у крупних банках. Так поступово на зміну дрібним банкам прийшли банківські монополії. Водночас лише великі банки мають змогу задовольнити потреби промислових монополій у кредитах.
Отже, крупні банки – важливий фактор концентрації та централізації промислового капіталу. Розвиток та посилення ролі банківських монополій відбувалися в процесі конкурентної боротьби між банками, яка супроводжувалася злиттям і поглинанням банків, їх банкрутствами. У США в 1921-33 збанкрутувала понад 21 тис. банків, пере важно дрібних. Різке збільшення кількості поглинань банків відбулося наприкінці 70-х – у першій половині 80-х. Так, у США з 1978 по 1986 було «поглинуто» 2436 банків, а за період 1953-86 – понад 6 тис., з 1987 по 1994 збанкрутувало ще майже 1,1 тис. банків. Внаслідок цього кількість комерційних банків у США скоротилася з 30 тис. у 1921 до 13 тис. у 1995. Важливий засіб посилення монополізації банківського капіталу – розширення мережі філіалів, що дає змогу залучати нових вкладників та їхні капітали. Так, з 1947 по 1992 кількість філіалів зросла з 4,1 тис. до 55,8 тис. Чимало банків, що поглинаються крупними банківськими монополіями, перетворюються на їхні філіали. Банківське законодавство США забороняє відкриття відділень за межами штату, якщо в ньому розташована головна контора банку. Щоб обійти такі обмеження, банківські монополії створюють багатобанківські системи до яких входять системи ланцюгового зв'язку (контролюються окремими особами, які купують акції банків у певному районі) і холдинг-компанії. Останні є також формами централізації капіталу банківських монополій. Холдинг-компанії скуповують акції формально незалежних банків і підпорядковують їх впливовій банківської монополії. Наприкінці 90-х у США було майже 6,5 тис. цих компаній, вони контролювали до 93% всіх банківських активів країни. Прихованою формою монополізації банківського капіталу є встановлення кореспондентських відносин, тобто договірних відносин між банками з метою спільного виконання банківських операцій. Внаслідок монополізації банківського капіталу частка 10 наймогутніших банків США в сукупних банківських активах країни зросла з 15% у 1940 до майже 40% у 1994. В Японії частка чотирьох наймогутніших банків у сукупних активах збільшилася за цей період з 30 до майже 50%. У 1994 наймогутшшим банком світу був японський банк «Фудзі бенк», активи якого становили 507,2 млрд. дол. Активи найкрупнішого банку США «Сітікорп оф Нью-Йорк» становили в цей період 216,6 млрд. дол. Транснаціональні банки (одна із форм банківської монополії) відкривають численні філіали за кордоном. Так, у США майже 160 банків наприкінці 80-х мали до 1000 філіалів за кордоном і контролювали банківські активи на суму майже 550 млрд. дол. проти 7 млрд. дол. у 1965. Водночас під контролем іноземних банків перебувало до 20%банківських активів США.
Банківські монополії існують у таких формах:
банківські картелі – угоди між крупними банками щодо здійснення єдиної дивідендної політики, встановлення однакових відсоткових ставок тощо;
банківські синдикати, або консорціуми, – угоди між кількома великими банками про спільне проведення крупних прибуткових фінансових операцій переважно з метою випуску цінних паперів. Типовим є об'єднання в банківські консорціуми банків різних країн. Як правило, вони здійснюють середньотермінове кредитування. Значного розвитку набули з середини 60-х;
банківські трести – угоди між кількома крупними банками про об'єднання їх власності на капітал і спільного управління ним;
банківські концерни – угоди між формально незалежними банками під фінансовим контролем наймогутнішого з них за допомогою скуповування контрольного пакета акцій їх різновидом є банківські групи, тобто сукупність банків, які контролюються одним акціонерним товариством, спеціально створеним для скуповування контрольних пакетів банківських акцій, – банківські холдинги.