Прислів’я і приказки українського народу

Наведемо фрагментарні приклади з джерел народної педагогіки, які свідчать про невичерпне багатство народної мудрості в царині виховання людей. Звернімося передусім до прислів’їв і приказок, які є одним із найдавніших жанрів усної народної творчості. Впродовж багатьох століть вони підтверджували спроможність народу відбирати й осмислювати найхарактерніші, найбільш типові сторони явищ природи, праці, побуту, родинного й суспільного життя і в результаті ставали основою багатовікового життєвого досвіду, взаємин між людьми та навколишнім світом.

Нині важко визначити, з якого періоду людської історії розпочинається цей різновид народної мудрості. Очевидно, найдавніші прислів’я та приказки пов’язані з усвідомленням людиною свого місця у навколишньому природному та соціальному середовищі. Набутий досвід передавався з покоління в покоління. При цьому відбувався процес перевірки достовірності висловлених міркувань, процес зіставлення, шліфування та ін. Численні явища природи залишалися для людей незрозумілими, утаємниченими, а інколи й ворожими. Тому люди вірили в те, що сили природи можна у якийсь спосіб умилостивити, схилити до того, щоб вони не чинили людям зла. На цьому ґрунті з’являлися народні заклинання, замовляння. З віками, коли людина пізнавала природу глибше, такий засіб спілкування, як заклинання і замовляння, втрачав свій сенс, але в мові ці образні вислови залишилися.

У процесі розвитку людської спільноти традиційно встановлювалися певні норми поведінки людини в суспільстві, вироблялися етичні правила, своєрідні закони моральної поведінки. Вони набували форми влучних афористичних висловів. Джерелами прислів’їв було реальне життя й побут людей. Це яскраві перлини народної мудрості, які не втратили свого сенсу й донині.

І.Я. Франко називав прислів’я та приказки “багатим і важним скарбом... у скарбівні нашої мови... її коштовними перлинами”. Український поет і фольклорист М.Т. Рильський порівнював народне слово з дорогоцінним алмазом, який слід доглядати, шліфувати, “щоб дедалі більше граней у ньому переливалось і виблискувало, відбиваючи все незрівнянне багатство наших днів”.

Російський письменник О.М. Горький, який пройшов велику школу народної мудрості, так характеризував набутий досвід усної народної творчості і зокрема прислів’їв: “Струмені самородного джерела народної поезії пробиваються в прислів’ях наших, де видно незвичайну повноту народного розуму, який зумів зробити своїм знаряддям: історію, насмішку, дотепність, влучність живописного споглядання”.

Прислів’я та приказки були й залишаються енциклопедією народного життя. Ми не знайдемо такої ділянки побуту, взаємин між людьми і природним довкіллям, які б не знайшли відображення в народній мудрості.

Видатний педагог К.Д. Ушинський писав, що в прислів’ях “як у дзеркалі відтворені всі сторони життя народу: домашня, родинна, рільнича, лісна, громадська, його потреби, звички, його погляди на природу, на значення всіх явищ життя”.

У прислів’ях народ знаходив підказки на всі випадки життя. Особлива увага приділялась людині, її поведінці у природному та соціальному середовищі.

Зупинимося лише на таких прислів’ях та приказках, у яких зосереджено досвід і мудрість народу, що стосуються проблем виховання людини.

“Діти як квіти: поливай, то ростимуть”; “Гни дерево, доки молоде, вчи дитя, поки мале”; “Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю”; “Оцінюють людину за її вчинками”; “На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить”; “Засиджене яйце завжди бовтун, занянчений син завжди швендяло”; “Не будь тією людиною, що догори щетиною”; “Пусти дітей на волю, сам будеш у неволі”.

2. Про вчителя

“Священна праця вчителя — щоденна”; “Учитель, як батько й мати, вчить честь шанувати”; “Вчителя й дерево пізнають з плодів”; “Професія вчителя прекрасна, мов на небі сонце ясне”; “Де праця вчителя завзята, там країна на героїв багата”; “Учитель — добра і розуму повелитель”; “Щоб учителем стати, треба щире серце мати”.

3. Про розвиток і формування особистості

“Яке коріння — таке й насіння”; “Мудрим ніхто не родиться”; “Мудрим ніхто не вродився, а розуму навчився”; “Дитя — що тісто: як замісив, так і виросло”; “Яке дерево, такі й квіти, які батьки, такі і їхні Діти”.

4. Методи й засоби виховання

“Хто б’є дитину, той не виховує добру людину”; “Боги й діти живуть там, де їх хвалять”; “Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш”; “Добрий приклад кращий за сто слів”; “Лагідні слова роблять приятелів, а гострі — затятих ворогів”; “Жорстокість породжує тупість і дурість”.

5. Моральне виховання

“Любов, як перстень, — не має кінця”; “Щастя той здобуває, хто в праці розуму набуває”; “Мораль чиста — краще всякого намиста”; “Гідність людини визначається її вчинками”; “Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога”; “Догоджай не людям, а совісті своїй”; “Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає”; “Хто честі не має, ані сто кувачів йому не прикує”; “Не місце людину красить, а людина — місце”.