- •Лекція № 2. Становлення етнопедагогіки як науки План
- •1. Виникнення виховної практики у стародавньому суспільстві
- •2. Зв’язок стану народної педагогіки із суспільно-історичним розвитком України
- •3. Джерела для наукового дослідження української народної педагогіки
- •Невичерпна скарбниця засобів усної народної творчості
- •1. Мова.
- •Прислів’я, приказки, загадки
- •Народна мудрість
- •Народні прислів’я та приказки про: Книгу:
- •Вчителя:
- •Критерії вихованості:
- •Зміст навчання:
- •Принципи навчання:
- •Методи навчання:
- •Форми навчання:
- •До методів науково-педагогічного дослідження народної педагогіки відносяться:
- •Народна педагогіка як золотий фонд педагогічної науки
- •Прислів’я і приказки українського народу
- •6. Розумове виховання
- •Сьома дочка
- •Звичаї українського народу
- •Легенди
- •Народна символіка
- •Питання до семінару 1. Розкрити
- •1. Українська етнопедагогіка як наука
- •2. Становлення та історичний розвиток української народної педагогіки
- •3. Етнопедагогіка на сучасному етапі розбудови української національної системи освіти
Народна мудрість
“Малі дітоньки – що ясні зіроньки – і світять, і радують у темну ніченьку”.
“Звички трирічного зберігаються до вісімдесяти років”.
“Від п’ятирічного до дорослої людини – один крок, а від новонародженого до п’ятирічного – величезна відстань”.
Так називають дітей: Кожен період до 5 років, коли найбільш бурхливо та стрімко розвивається дитина й оволодіває необхідними фундаментальними вміннями (сідати, лазити, ходити, говорити тощо), закріплений народом у назвах:
– народженятко, народженець, кришенятко, ляля, немовля, опелі нок, пелюшник, пискля, молодюк ( новонароджена дитина);
сідунчик (дитина, котра почала сідати);
плазунча, лазунець ( дитина, котра почала лазити);
ходунчик(дитина, котра почала ходити);
брехунець, белькотун, воркота, щебетун, сокотун ( дитина, котра почала говорити);
бігунець, джигун, жевжик (дитина, котра багато бігає);
дід, дідуган (дитина, котра немає зубів);
мазунець (дитина, котра харчується маминим молоком довше чим рік);
годовичок, дикунець, гуляка, плакуха (дитина першого року життя);
друга паша, друге літо (дитина другого року життя);
третяк, третячок, пічкур, гулячок (дитина, якій виповнилося три роки);
четвер тачок, четвертак, шміглик ( дитина, якій виповнилося чотири роки);
п’ятачок, підпасич, під пасочок ( дитина, якій виповнилося п’ять років);
первак, пер венець, первісток (перший син);
мізинок (остання, наймолодша дитина);
зимак, осінчук, марчук (назва дитини від пори року чи місяця, коли народилася);
Дітей називали ще й так: байстря, бахур, головань, заброда, замурза, коструба, мовчун, найда, недоноска, петрівчиня, підкидень, стригунець, товкун (товкунець), ходун, хрищеня, шибеник, шморгун, старун.
Народні прислів’я та приказки про: Книгу:
Книга вчить, як на світі жить.
Слово книжкове, як світло денне.
Книжка завжди може підказати, як на правильний шлях стати.
Книга – невичерпне джерело знань.
Купиш хорошу книгу – придбаєш розумного друга.
Золото добувається із землі, знання – з книг.
Голова від книг розумнішає.
Книга – ключ до знань.
Книга – міст у світ знань.
Розум без книги, що птах без крил.
З книгою подружишся, розуму наберешся.
Книги читати – усе знати.
Одна книга тисячі людей навчає.
Дім без книги – день без сонця.
Книга – твій друг, без неї як без рук.
Книга не пряник, а дітей до себе манить.
Книга для дітей, що волога для полів.
Вчителя:
Учитель у школі, як посів у полі.
Шануй учителя, як родителя.
Священна праця учителя щоденна.
Учитель, як мати, прагне все найкраще дітям дати.
Учитель, як сіяч добірного насіння, вчить підростаюче покоління.
Учитель народний, бо труд його благородний.
Покликання вчителя прекрасне – дбати, щоб іскра знань не гасла.
Професія вчителя доти буде, доки живуть люди.
Щоб учителем стати, треба щире серце мати.
Всі професії починаються від учителя.
Нема кращої дороги, як іти у педагоги.
Без учителева слова нема ні лікаря, ні агронома.
Вчитель народові служить і розум будить.
Доля вчителя зроду пов’язана з долею народу.
Праця вчителя велика і почесна.
Учительський труд роки не зітруть.
Праця вчителя ніколи не вмирає, бо в справах учнів палає.
Де вчитель і школа, там знання і світло довкола.
Школу:
Поганцем той називається, хто рідної школи цурається.
Навіть з далекої дороги кланяйся шкільному порогу.
Честь школи не плямуй ніколи.
Честь школи – твоя честь.
Розум:
Перед розумом і сила поступається.
Розумний розсудить, а дурний осудить.
Не краса красить, а розум.
Розуму не позичиш.
Розуму і за морем не купиш, коли його вдома немає.
Розум – найбільше багатство.
Зміст виховання:
Праця – душа всього життя (трудове виховання).
Мораль чиста – краще всякого намиста ( моральне виховання).
За рідний край – хоч помирай (патріотичне виховання).
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє (розумове виховання).
У здоровому тілі – здоровий дух (фізичне виховання).
Поки не впріти, доти не вміти (самовиховання).
Принципи виховання:
Діти, як квіти: полий, то ростимуть (принцип гуманізму).
У семи няньок дитина без ока ( принцип єдності вимог).
Розумний батько сина питати не соромиться ( і поваги до особистості).
Методи виховання:
Добрий приклад кращий за сто слів (приклад).
Шануй батька і матір (вимога).
Стид хоч і не дим, а очі виїсть ( почуття честі та гідності).
Раз на віку спіткнешся, тай то люди бачать ( громадська думка).
Злість – погана порадниця (покарання).
Перехвалення – як пересолення (заохочення).
Добрі діти доброго слова послухаються, а лихі й дрючка не бояться (переконання).
Не вчи дитину штурханами, а добрими словами (доброта).
