Інформація про витрати і доходи дає змогу:

• оцінити прибутковість продукту, послуги чи підрозділу;

• встановити ціну продажу;

• оцінити вартість товарних запасів на кінець періоду, тощо.

С

!!

кладовою обліку витрат є калькулювання.

Калькулювання –

це процес визначення витрат, пов’язаних з продуктами, послугами та видами діяльності

Види витрат

Непрямі або накладні витрати

Прямі витрати

Витрати, які у повній мірі можуть бути віднесені на собівартість продукту, що оцінюються

Витрати, понесені у зв’язку з виробництвом продукту, але які безпосередньо не можна віднести на собівартість продукту

Рис. 11.2. Види витрат

Калькулювання собівартості

За граничними витратами

З повним поглибленням витрат

Обґрунтування способів визначення собівартості

Усі виробничі накладні витрати, понесені у ході виробництва продукції, отже, кожна одиниця продукції отримує певну вигоду від цих витрат. Таким чином, кожна одиниця випущеного продукту має включати певні накладні витрати

Ідентифікують лише змінні витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції. Постійні витрати визначаються окремо і розглядаються як витрати облікового періоду, а не розподіляються між виробленими одиницями продукції. У граничні витрати виробництва і реалізації продукції включаючи тільки змінні накладні витрати

Рекомендовано до використання у фінансовому обліку за МСФЗ 2 «Запаси»

Рис. 11.3. Класифікація калькулювання собівартості

Калькулювання собівартості з повним поглинанням витрат

1. Віднесення витрат на одиниці продукції чи центри витрат;

2. Розподіл накладних витрат;

3. Поглинання накладних витрат;

4. Наприкінці періоду запаси оцінюються за повними виробничими витратами.

Рис. 11.4. Розподіл накладних витрат на калькулювання

Методи розподілу накладних витрат

Багаторазового розподілу

Взаємного розподілу (алгебраїчний)

Послідовного віднесення

Рис. 11.4. Методи розподілу накладних витрат

П

!

ри застосуванні методів калькулювання собівартості з повним поглинанням витрат чи з граничними витратами у кінцевому підсумку сукупний прибуток компанії буде однаковим, оскільки загальні витрати будуть однакові за кожним методом обліку.

Компанії багатьох країн світу на практиці застосовують як систему калькулювання повних, так і неповних витрат, але перевага надається калькулюванню на основі повних витрат.

Таблиця 11.2

Застосування різних систем калькулювання у розвинених країнах світу

Країни	Системи калькулювання
	Повних витрат, %	Неповних витрат, %
США	69	31
Канада	52	48
Австралія	67	33
Японія	69	31
Швеція	58	42
Велика Британія	48	52

С

!

истема обліку неповних витрат є інструментом оперативного управління виробничим процесом підприємства, орієнтована на прийняття короткострокових управлінських рішень, покриття прямих витрат і оптимізацію маржинального доходу.

Маржинальний дохід визначається:

Маржинальний дохід

=

Дохід від реалізації

−

Змінні витрати

(11.1)

або

Маржинальний дохід

=

Постійні витрати

+

Прибуток

(11.2)

О

!

тже, калькулювання повних витрат передбачає включення до складу собівартості всіх виробничих витрат (змінних і постійних), а до неповних витрат включається собівартість готової продукції лише змінних виробничих витрат, визначення маржинального доходу.