Тема 5. Аналіз резервів підвищення ефективності господарської діяльності
5.1. Методичні вказівки до вивчення теми
Одним із завдань економічного аналізу є пошук можливостей підвищення ефективності виробництва. Результат вирішення такого завдання – виявлення резервів господарювання.
В спеціальній літературі та в практиці економічного аналізу термін “резерви” використовується у подвійному значенні:
як запаси ресурсів, які необхідні для безперервного здійснення процесу виробництва, надання послуг тощо;
як вимірювані, ще невикористані можливості розвитку та удосконалювання основного або інших видів діяльності відносно вже досягнутого рівня, тобто можливості підвищення ефективності виробництва.
Економічна сутність резервів як невикористаних можливостей полягає в забезпеченні більш ефективного розвитку суб’єкта господарювання в конкурентному середовищі.
Для організації комплексного і цілеспрямованого пошуку резервів їх класифікують за різноманітними ознаками, зокрема за: місцем утворення, основними моментами праці, ознаками часу, стадіями життєвого циклу, характером впливу на результати діяльності, способи виявлення (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Класифікація резервів господарювання
Методика вимірювання, оцінки та реалізації резервів складається з декількох етапів, базується на використанні аналітичного інструментарію – порівняння, балансового прийому, відносних величин, кореляційно-регресійного методу, функціонально-вартісного аналізу, детермінованого факторного аналізу, методу співвідношення “витрати – обсяг – прибуток”, прийомів експертних оцінок тощо.
Всі виявлені в процесі аналітичного дослідження резерви повинні бути підкріплені відповідними доходами.
5.2. План семінарського заняття
5.1. Поняття та класифікація резервів господарювання
5.2. Методика розрахунку та обґрунтування розміру резервів господарювання
5.3. Термінологічний словник
Внутрішньогосподарські резерви – резерви, що виявляються та можуть бути використані лише на підприємстві, що досліджується.
Галузеві резерви можуть бути виявлені лише на рівні галузі.
Регіональні резерви можуть бути виявлені та використані в межах певного географічного району (наприклад, використання місцевої сировини).
Національні резерви можуть бути виявлені шляхом проведення заходів на загальнодержавному рівні (наприклад, зміна форм власності, системи управління економікою тощо).
Поточні (короткострокові) резерви – резерви, які можуть бути реалізовані протягом року (місяця, кварталу, півріччя тощо);
Перспективні (довгострокові) резерви – резерви, які можуть бути реалізовані за проміжок часу, що перевищує один рік.
Передвиробничі резерви – виявляються на передвиробничій стадії. Тут здійснюються науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) по створенню виробу.
Виробничі резерви виявляються на стадії виробництва продукції.
Експлуатаційні резерви виявляються на стадії експлуатації виробів споживачем.
Утилізаційні резерви – можливості скорочення витрат на утилізацію виробу після завершення його життєвого циклу.
Резерви екстенсивного типу – резерви, що пов’язані з використанням у виробництві додаткових ресурсів (матеріальних, трудових, природних тощо).
Резерви інтенсивного типу – ті, що пов’язані з найбільш повним і раціональним використанням наявного виробничого потенціалу.
Явні резерви легко виявити за даними бухгалтерського обліку. Це очевидні втрати та перевитрати.
Безумовні резерви – резерви, пов’язані з недопущенням безумовних втрат сировини, матеріалів і робочого часу.
Умовні втрати – перевитрачання всіх видів ресурсів у порівнянні з чинними на даний момент нормами на підприємстві.
Приховані резерви можуть бути виявлені в результаті аналізу, шляхом порівняння з іншими об’єктами.
Спосіб порівняння застосовується для підрахунку величини резервів в тих випадках, коли втрати ресурсів або можлива їх економія визначається в порівнянні з обраною базою.
Спосіб прямого підрахунку застосовується для визначення резервів в тих випадках, коли відома величина додаткового залучення або величина безумовних втрат ресурсів.