6.2. Державний апарат, принцип розподілу влади і структура державного апарату

Державний апарат – система органів держави, як державних організацій, наділених правом застосування засобів державного примусу, які контролюють та координують діяльність державних підприємств, установ та організацій.

Державний апарат покликаний здійснювати в суспільстві управлінську діяльність від імені держави і саме для цього органи держави, що його утворюють, наділяються державно-владними повноваженнями.

Державний апарат має ряд ознак, які відрізняють його від інших державних організацій, що входять до складу механізму держави, а саме:

1) органи держави утворюють чітко структуровану систему, елементи якої взаємодіють між собою з метою забезпечення ефективної реалізації функцій держави;

2) кожен орган держави наділений компетенцією (повноваженнями, предметом відання, юридичною відповідальністю), що визначається в нормах права;

3) форми діяльності державного апарату в цілому і кожного з його елементів детально регламентуються приписами нормативно-правових актів;

4) згідно з конституційним принципом поділу влади органи держави поділяються на законодавчі, виконавчі та судові.

Організація та функціонування апарату сучасної демократичної правової держави повинні будуватися на основі ряду принципів, зокрема:

• народовладдя;

• суверенності державної влади;

• законності;

• гуманізму;

• орієнтації всієї діяльності на задоволення інтересів і потреб людини, охорони прав людини і громадянина;

• соціальної справедливості, захисту злагоди і консенсусу в суспільстві;

• організації та здійснення державної влади згідно з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

• систематичного залучення громадських об'єднань до виконання державних функцій;

• забезпечення пріоритету методів переконання та виховання в механізмі реалізації влади.

Орган держави – це особа чи структурована група осіб, які виступають від імені держави й наділені владно-державними повноваженнями, в тому числі правом застосовувати засоби державного примусу, здійснювати державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції.

Наявність у державного органу державно-владних повноважень означає, що він здатний встановлювати обов'язкові правила поведінки й домагатися за допомогою встановлених нормами права засобів їх здійснення. Від кожного державного органу – окремого чи в групі з іншими – значною мірою залежить рівень розвитку та ефективність діяльності державного апарату в цілому.

Органи держави мають загальні та специфічні ознаки. До основних ознак органів держави можна віднести те, що вони:

• створюються в порядку і за процедурою, встановленою нормами права, безпосередньо народом, шляхом виборів або державними органами, що сформовані народом;

• наділені повноваженнями державно-владного характеру;

• здійснюють свої функції від імені держави;

• виконують свої повноваження в установлених нормами права процесуальних формах;

• мають юридично закріплену організаційну структуру, територіальні межі діяльності, спеціальний юридичний акт (закон, положення тощо), що визначає їх місце і роль у державному апараті, а також порядок їх взаємовідносин з іншими державними органами та організаціями.

Наявність повноважень державно-владного характеру є найбільш важливою ознакою державного органу, що забезпечує можливість досить чіткого відмежування державних органів від інших державних організацій (підприємств, установ) та від недержавних органів і організацій.

Державно-владні повноваження органів держави знаходять свій вираз у наступному:

• виданні від імені держави юридично обов'язкових нормативних та індивідуальних актів;

• здійсненні нагляду за точним і неухильним виконанням приписів, передбачених цими актами;

• забезпеченні й захисті цих приписів від порушень шляхом застосування засобів виховання, переконання, стимулювання, а в необхідних випадках – державного примусу.

На основі тих чи інших критеріїв органи держави поділяються на ряд груп.

1) за змістом діяльності органи держави поділяються на:

• законодавчі, до яких належать парламенти держав (у нашій країні це Верховна Рада України);

• виконавчі (Кабінет Міністрів України, міністерства, місцеві органи влади);

• органи правосуддя (від Верховного Суду України до місцевих судів);

2) за місцем у системі державного апарату органи держави бувають:

• первинні, які обираються безпосередньо громадянами країни (Верховна Рада України, Президент України);

• похідні, які створюються первинними органами, а тому їм підконтрольні та підзвітні (Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України тощо);

3) за способами створення:

• виборні – обираються громадянами або іншими суб'єктами (Верховна Рада України);

• призначувані – призначаються іншими органами держави (місцеві державні адміністрації);

4) за персональним складом:

• одноособові. Цей орган держави складається з однієї особи, яка здійснює повноваження органу й одноособово приймає рішення від його імені (Президент України, прокурор та ін.);

• колегіальні. Такий державний орган складається з певної групи осіб, які спільно здійснюють його повноваження. Для прийняття рішення від імені колегіального державного органу необхідно, щоб його підтримала певна кількість (як правило, більше половини) осіб, що входять до його складу (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України).

5) за територією, на яку поширюються повноваження органів держави, вони поділяються на такі:

• загальнодержавні (вищі або центральні), компетенція яких поширюється на всю територію держави (Президент України, Верховний Суд України тощо);

• місцеві (локальні), компетенція яких поширюється на певну частину території держави (районна державна адміністрація та ін.).

6) за часом функціонування:

• постійні, межі функціонування яких у часі законом не визначаються (Верховна Рада України, Президент України, міністерства). Слід мати на увазі, що Конституція України передбачає періодичне оновлення персонального складу цих органів, але не визначає моменту припинення їхньої діяльності як частини державного апарату України. Так, Верховна Рада України функціонує постійно, хоча склад народних депутатів, які її утворюють, переобирається кожні п'ять років;

• тимчасові, строки функціонування яких визначаються в законі (дільничні виборчі комісії, тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України). Ці строки можуть визначатись по-різному. В одних випадках вказуються календарні строки (день, місяць, рік) початку і закінчення функціонування такого органу, в інших – вони створюються на строк, необхідний для здійснення певної діяльності.

У державних органах працюють державні службовці.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» від 1993 року державна служба – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та в їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

При цьому під посадою розуміється визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Службовими (раніше - посадовими) особами вважаються керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір або за іншою процедурою, передбаченою нормативно-правовими актами України.

Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

• визнані у встановленому порядку недієздатними;

• мають судимість, що є несумісною із заняттям посади;

• у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;

• в інших випадках, встановлених законами України.

Органом управління державною службою в державних органах та їх апараті є Головне управління державної служби України.

Наведене визначення державних органів як державних організацій, які наділені державно-владними повноваженнями й покликані здійснювати від імені держави управлінські функції в суспільстві, а тому в межах механізму держави мають повноваження координувати й контролювати діяльність підприємств і установ, характеризує місце і роль органів держави в системі державних організацій, які в сукупності утворюють державний апарат.