Урок 30 Тема. Будова і функції органів дихання.

Мета: сформулювати визначення поняття «дихання»; пояснити різницю між внутрішнім і зовнішнім диханням; розглянути дихання як процес, без якого життя людини було б неможливим; описати будову й функції органів дихання людини; звернути увагу на взаємозв’язок будови й функцій, що вони виконують.

Тип уроку: засвоєння нових знань. Форма уроку: синтетична. Місце уроку в навчальній темі: поточний. Матеріали та обладнання: фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати будову й функції органів дихання, таблиці, м/м дошка. Основні поняття та терміни: органи дихання, носова порожнина, трахея, бронхи, легені, альвеоли, «бронхіальне дерево».

Хід уроку

1. Організаційний етап

2.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Обговорення питання

Чому лікарі радять вдихати повітря носом? Що відбувається з повітрям при його вдиханні ротом?

3. Вивчення нового матеріалу.

Будова і функції носової порожнини

Фізіологи розрізняють зовнішній ніс та носову порожнину. Носова порожнина – це спеціалізований відділ дихальних шляхів. У ній вдихуване повітря нагрівається або охолоджується до температури тіла за рахунок того, що в слизовій оболонці багато дрібних капілярів. Повітря зволожується, очищується й знезаражується за рахунок слизу, який виробляють залолизті клітини, що містяться у слизовій оболонці носової порожнини.

Слиз містить бактерицидну речовину – лізоцим, за допомогою якої відбувається руйнування хвороботворних бактерій. У слизовій оболонці носової порожнини перебувають лейкоцити, що виконують функцію фагоцитозу, Вони знищують велику кількість бактерій.

Носова порожнина має додаткові порожнини – придаткові пазухи носа, розташовані у повітровмісних кістках черепа: у верхній щелепі – гайморова пазуха, у лобовій кістці – лобова пазуха; є також додаткові порожнини в клиноподібній та гратчастій кістці. Запалення слизової оболонки цих пазух призводить до серйозних захворювань, наприклад гаймориту – запалення верхньощелепної пазухи та фронтиту – запалення лобової пазухи.

Угорі задньої частини носової порожнини міститься нюховий епітелій, за допомогою якого людина одержує інформацію про запахи.

Пройшовши через носові ходи, повітря потрапляє в глотку через два внутрішні отвори. Отвір, що веде в гортань, захищений від потрапляння їжі, яка могла б спричинити перекриття дихальних шляхів, клапаном із хрящової тканини – надгортанником.

Очищене від частинок пилу, знезаражене, зволожене й нагріте у носовій порожнині повітря надходить у гортань.

Будова й функції гортані

Гортань виконує в організмі людини дві функції: повітропровідну та голосотвірну.

Гортань розташована над трахеєю. Вона складається з колового кільцюватого хряща, щитоподібного (бор лакового) хряща та парних черпакуватих хрящів. Угорі гортань переходить у порожнину глотки, унизу – у трахею. Зовні її розташування помітне за виступом (він має кілька назв: кадик, адамове яблуко, борлак або ж просто гортанний виступ), що більш розвинений у чоловіків. Кадик утворений поєднанням обох пластинок щитоподібного хряща. Ріст і функція гортані пов’язані з розвитком статевих залоз. Наприклад, у дітей гортань розташована вище, ніж у дорослих, і її нормальне положення встановлюється тільки у віці 13-14 років.

Зверху гортань укрита надгортанником, що складається з еластичного хряща. Надгортанник розташований попереду входу в гортань і прикріплене ний до щитовидного хряща за допомогою щитонадгортанної зв’язки.

Порожнина гортані вистелена слизовою оболонкою, що вкрита війчастим епітелієм. У гортані розташовані голосові зв’язки. Коливання голосових зв’язок при охолодженні через них видихуваного повітря створює звук, який залежно від натягу зв’язок та ширини голосової щілини може змінюватися.

Пройшовши через гортань, повітря потрапляє в трахею.

Будова й функції трахеї

Трахея починається на рівні верхнього краю VІІ шийного хребця й закінчується на рівні верхнього краю V грудного хребця, де розділяється на два бронхи. Початок трахеї в грудних дітей перебуває високо, на рівні ІV-V шийних хребців, у дорослих – на рівні VІ, у людей похилого віку опускається до VІІ шийного хребці. При ковтанні або рухах голови положення верхнього кінця трахеї змінюється.

Стінка трахеї складається зі слизової оболонки, що вистелена війчастим епітелієм. Оболонка трахеї утворена 16-20 гіаліновими хрящами, кожний з яких являє собою дугу, відкриту позаду, що займає приблизно дві третини окружності трахеї. Хрящі, вкриті охрястям, з’єднані між собою кільцевими зв’язками.

Відсутність хрящів на задній стінці трахеї не випадкова. Завдяки цьому харчова грудка, що проходить по стравоходу, який розташований безпосередньо за трахеєю, не зазнає тиску з її боку.

Із трахеї повітря потрапляє в бронхи.

Будова й функції бронхів

«Бронхіальне дерево» складається з розгалужених бронхів, просвіт яких поступово зменшується. Від головних бронхів відходять вторинні, або часткові бронхи. Від правого – верхній, середній і нижній часткові бронхи, від лівого – верхній і нижній часткові бронхи, що діляться на більш дрібні третинні бронхи.

У міру зменшення діаметра бронха хрящі поступово змінюють форму, утворюючи на початку півкільця, потім хрящові пластинки різної величини, які зовсім зникають у бронхіолах діаметром близько 1 мм.

Пилові частинки діаметром 3-10 мкм і частина мікроорганізмів осідають на слизовій оболонці трахеї та бронхів. Цьому сприяє збільшення площі контакту вдихуваного повітря з поверхнею слизової оболонки «бронхіального дерева» внаслідок послідовного його поділу на все більш дрібні гілки.

У легені надходить чисте повітря.

Будова й функції легенів

Легені за формою нагадують конус із заокругленою верхівкою, що виступає над першим ребром. Кожна легеня розділяється глибокими щілинами на частки: права легеня – на три, а ліва – на дві. Частки легенів – це окремі, до певної міри ізольовані, відокремлені анатомічно й фізіологічно ділянки легені з бронхом, що їх вентилює, та власною судинно-нервовою системою.

На стінках дихальних бронхіол є виїмки – альвеоли – утворення, що містять повітря. Альвеоли нагадують міхурці неправильної форми, вони розділяють між альвеолярними перетинками, що мають товщину 2-8 мкм. У кожній перетинці міститься густа сітка кровоносних капілярів.

Зсередини альвеолу у вигляді плівки вистилає спеціальна речовина, основною функцією якої є підтримка поверхневого натягу альвеоли, її здатності до роздирання при вдиху й протидії її спаданню при видиху.

У легенях здійснюється газообмін: кров звільняється від вуглекислого газу й насичується киснем.