
- •Приклад таблиці для описання мінералів за фізичними властивостями
- •Класифікація уламкових осадових порід
- •Приклад таблиці для записів результатів визначення показників фізичних властивостей ґрунтів
- •Визначення стисливості дисперсних ґрунтів у компресійному приладі
- •Початкові ступені навантаження
- •Приклад таблиці для записів результатів компресійних випробувань ґрунту
- •Визначення характеристик міцності глинистого ґрунту методом одноплощинного зрізування
- •Приклад таблиці для записів результатів визначення коефiцiєнта фiльтрацiї пiскiв приладом кфз
- •Рекомендована література Базова література
- •Додаткова література
- •Розподіл балів, що отримують студенти за виконання лабораторнихробіт
Початкові ступені навантаження
Коефіцієнт пористості, е |
е ≥ 0,75 |
0,75 > е > 0,6 |
е ≤ 0,6 |
Перші ступені тиску, Р, МПа |
0,0125 |
0,025 |
0,05 |
Ступені тиску під час випробування пісків повинні бути рівними 0,0125; 0,025; 0,05; 0,1 МПа і далі з інтервалом 0,1 МПа до необхідного значення тиску.
При випробуванні глинистих ґрунтів, в тому числі органо-мінеральних, для визначення їхньої структурної міцності на стиск (Рstr) першу і наступну ступені тиску приймають рівними 0,0025 МПа до початку стиску зразка ґрунту. За початок стиску слід вважати відносну вертикальну деформацію зразка ґрунту ε > 0,005.
При подальшому навантажуванні за черговий ступінь тиску приймають найближче більше значення тиску (0,0125; 0,025; 0,05; 0,1 МПа і далі з інтервалом 0,1 МПа до кінцевого).
7. Після докладання кожного ступеня тиску покази індикаторів слід фіксувати через 0,25; 0,5; 1; 2; 5; 10; 20; 30; 60 хвилин і далі через кожну годину до досягнення умовної стабілізації деформації зразка.
Під час навчальних занять за браком часу дозволяється прийняти скорочені терміни умовної стабілізації до 3-5 хв, а ступені тиску на ґрунт Р прийняти 0,05; 0,10; 0,20 і 0,40 МПа. Для цього на підтримувач важіля 3 встановлюються гирі загальною массою
,
кг, (4)
де р – тиск в МПа;
А – площа зразка (60 см2);
m – маса тягової рами приладу (2,3 кг);
п – кратність збільшення навантаження важелем (n = 10);
10 – перевідний коефіцієнт.
Наприклад, щоб отримати тиск на ґрунт Р = 0,05МПа на підтримувач треба покласти гирю масою
///////////
кг.
/ (5)
8. Довівши тиск до максимального (в нашому випадку до 0,4 МПа), починають зменшувати його, розвантажуючи зразок тими ж ступенями, якими відбувалось завантаження.
При розвантажуванні останній ступінь повинен відповідати тиску, який створюється тільки вагою штампа і змонтованого на ньому вимірювального обладнання.
9. Значення тиску Р і відповідні покази індикаторів, зафіксовані після настання умовної стабілізації, записують в таблицю 9. Туди ж записують з тарувальної таблиці величину деформації приладу δ, що відповідає даному тиску.
10. За результатами випробувань ґрунту в компресійному приладі на основі записів в графах 1-6 таблиці 9 визначають:
а) величину абсолютної деформації зразка ґрунту для кожного ступеня навантаження ∆hі = ∆ħ – δі;
б) коефіцієнт пористості ґрунту для кожного ступеня навантаження за формулою
,
(6)
де е0 – коефіцієнт пористості зразка ґрунту до початку випробувань (табл. 7);
h – початкова висота зразка ґрунту (h = 25 мм);
∆hі – деформація зразка ґрунту для кожного ступеня навантаження.
Т а б л и ц я 9
Приклад таблиці для записів результатів компресійних випробувань ґрунту
Дата |
Тиск. Р, МПа |
Показання індикатора |
Серед се значена показників індикатора, ∆ħ, мм |
Деформація приладу, δ |
Деформація зразка, ∆h = ∆ħ - δ, мм |
Відносна деформація, ε = ∆ħ/h |
∆ei= ε(1+e0) |
ei= e0-∆ei |
|
лівого, мм |
правого, мм |
||||||||
|
0,00 |
0,00 |
0,00 |
0,00 |
0,00 |
0,00 |
0,00 |
0,00 |
0,737 |
|
0,05 |
0,67 |
0,67 |
0,67 |
0,03 |
0,64 |
0,026 |
0,044 |
0,692 |
|
0,10 |
1,14 |
1,18 |
1,16 |
0,05 |
1,11 |
0,044 |
0,077 |
0,660 |
|
0,20 |
2,00 |
2,10 |
2,05 |
0,11 |
1,94 |
0,078 |
0,135 |
0.602 |
|
0,40 |
2,70 |
2,80 |
2,75 |
0,18 |
2,57 |
0,103 |
0,179 |
0,558 |
|
0,20 |
2,70 |
2,78 |
2,74 |
0,16 |
2,58 |
0,103 |
0,179 |
0,558 |
|
0,10 |
2,63 |
2,65 |
2,64 |
0,12 |
2,52 |
0,101 |
0,175 |
0,562 |
|
0,05 |
2,57 |
2,59 |
2,58 |
0,10 |
2,48 |
0,099 |
0,172 |
0,565 |
|
0,00 |
2,48 |
2,50 |
2,49 |
0,06 |
2,43 |
0,097 |
0,169 |
0,568 |
11. За отриманими даними будують компресійну та декомпресійну криві (рис. 2), що характеризують залежність коефіцієнта пористості ґрунту від тиску е = f(Р).
1
2.
Вираховують
з точністю до 0,001 МПа коефіцієнт
стисливості
ґрунту m0,
який дорівнює відношенню приросту
коефіцієнта
пористості ґрунту до приросту тиску
Рис.
2. Компресійна
(1)
і декомпресійна
(2) криві
де р і рк – відповідно, початковий і кінцевий тиски на ґрунт (задається викладачем);
еп і ек – відповідно, початковий і кінцевий коефіцієнти пористості ґрунту, що відповідають тискам рп і рк і визиачаються з побудованої компресійної кривої.
За величиною коефіцієнта стисливості ґрунти умовно поділяють на:
а) малостисливі, якщо m0 ≤ 0,05 МПа;
б) середньостисливі, якщо 0,05 < m0 ≤ 0,5 МПа; в) дуже стисливі, якщо m0 > 0,5 МПа.
13. Обчислюють компресійний модуль деформації з точністю 0,1 МПа за формулою
,
МПа,
(8)
де е0, – коефіцієнт пористості ґрунту до початку випробувань;
m0 – коефіцієнт стисливості ґрунту;
β – коефіцієнт, який враховує відсутність поперечного розширення ґрунту в компресійному приладі і який обчислюють за формулою
,
(9)
де ν – коефіцієнт поперечної деформації, який визначають в приладі трьохосьового стиску.
У разі відсутності експериментальних даних допускається приймати такі значення ν:
для піску і супіску 0,3 - 0,35;
для суглинку 0,35 - 0,37; для глини: якщо ІL<0 0,2 - 0,3,
0≤ ІL ≤ 0,25 0,3 - 0,38,
0,25 < ІL ≤ 1,0 0,38 - 0,45.
При цьому менші значення ν приймають при більшій щільності ґрунту.