
- •Формування науки про місцеві фінанси.
- •Сутність місцевих фінансів та причини їх появи.
- •Місцеві фінанси як система.
- •Функції місцевих фінансів.
- •Місцеві фінанси як інструмент економічного зростання.
- •6)Функції територіальної громади, її роль та правовий статус.
- •Поняття фінансової автономії місцевих органів влади.
- •Декларація про принципи місцевого самоврядування у країнах снд.
Місцеві фінанси як інструмент економічного зростання.
Вплив фінансів місцевих органів влади на економічне зростання здійснюється через
капітальні витрати, через діяльність на ринках позичкового капіталу, нерухомості, землі. Місцеві
органи влади, поряд із державою, створюють також загальні умови для економічного зростання.
Органи місцевого самоврядування в багатьох країнах є досить значними інвесторами. Деякі з них
витрачають на інвестиції понад третину мобілізованих фінансових ресурсів. Так, у Чехії на
інвестиції спрямовується 40% усіх муніципальних витрат, у Португалії — 34,85%, в Ірландії — 32%,
у Швейцарії — 31,7%, в Іспанії — 24,43%, у Польщі — 22,5%, у Бельгії — 17,8%. В той же час в
Італії такі витрати становлять лише 3,31%, у Данії — 5,7%. У Литві цей показник становить 0,64%.
В Україні частка інвестиційних витрат у видатках місцевих бюджетів залишається вкрай
низькою, навіть скорочується. Якщо у 1992 році вона становила 5,8%, то в 1995 році лише 3,4%.
Рівень інвестиційної активності органів місцевого самоврядування може бути оцінено таким
покажчиком, як частка муніципальних інвестицій у загальних урядових інвестиційних витратах.
У Нідерландах ця частка становить 80,1% відсотка, в Німеччині — 64,3%, у Норвегії — 60%,
у Чехії — 55,9%, у Болгарії — 54,2%, у Польщі — 52%, в Данії — 51,4%. Тобто в багатьох країнах
муніципальні інвестиційні витрати перевищують половину всіх урядових (державних) інвестицій.
Лише в окремих країнах цей показник залишається незначним. На Кіпрі це 6,7%, у Латвії — 7,76%.
В Україні частка інвестиційних витрат місцевих бюджетів у 1995 році становила 15,72% всіх
державних централізованих інвестицій.
Ці показники не дають уявлення про інвестиційну діяльність місцевих органів влади.
Найповнішим показником є частка муніципальних інвестицій у ВВП. У 1989 році капітальні витрати
місцевих органів влади розвинутих європейських країн у відсотках до ВВП були такими: в Італії —
4,3%, Португалії — 4%, Австрії — 2,6%, Нідерландах — 2,9%, у Норвегії — 2,2%. Найнижчий
показник був в Ірландії і становив лише 1,4%.
Україна за цими показниками значно відстає. Сукупні інвестиційні витрати всіх місцевих
бюджетів (муніципальні разом з регіональними) склали в 1995 році лише 0,61% ВВП. Отже,
інвестиційна діяльність місцевих органів влади України поки що не стала впливовим фактором
економічного зростання. Більше того, загальний обсяг інвестицій як центральної влади, так і
місцевої постійно зменшується. Скорочується частка інвестицій у ВВП, що вказує на наростання в
Україні тенденції проїдання національного багатства.
Важливим чинником економічного зростання є діяльність місцевих органів влади на ринку
позичкового капіталу. Позики, що розміщуються місцевими органами влади, та банківські кредити,
отримані цими владними структурами, використовуються виключно на інвестиційні програми та
придбання обладнання. Законодавство розвинутих країн Європи забороняє використання
запозичених коштів на поточні потреби. Цим комунальні позики і кредити відрізняються від позик
центрального уряду, коли подібних обмежень немає.
Отже, діяльність місцевих органів на ринку позичкового капіталу спрямована виключно на
розширення обсягів та якості послуг, що надаються ними територіальним громадам.
Є ще одна обставина, яка посилює роль цієї діяльності. Інвестиції центрального уряду
пов'язані значною мірою з військово-промисловим комплексом. Мобілізовані місцевими органами
влади кошти йдуть на розвиток цивільних галузей економіки і соціальної сфери. Таким чином, від
70% до 90% усіх інвестицій, що вкладаються владними структурами в цивільні галузі,
забезпечуються за рахунок діяльності місцевої влади на ринку позичкового капіталу.
В Україні діяльність на ринку позичкового капіталу розпочали лише окремі міста: Київ,
Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Маріуполь, Львів, Одеса та деякі інші. Частка запозичених
ресурсів у 1995 році не перевищувала 0,1% доходів місцевих бюджетів, тоді як у багатьох
розвинутих європейських державах вона щороку сягає від 6% до 19% доходів муніципалітетів.
Значний вплив на економічну ситуацію має діяльність місцевих органів влади на ринку
землі й нерухомості. Місцеві органи влади як великі власники землі й нерухомості мають дійові
важелі впливу на розвиток підприємництва на своїй території. Здійснюючи різноманітні операції із
землею та нерухомістю — здаючи в оренду, відчужуючи, резервуючи тощо, — місцеві органи влади
значно впливають на рівень ділової активності підприємницьких структур, які використовують цю
землю і нерухомість.
В Україні ринку землі ще немає. Окремі міста здійснюють лише аукціони на право
довгострокової оренди землі. Що стосується нерухомості, то до прийняття в 1996 році Конституції
України комунальна власність розглядалась як одна з форм державної. Це обмежувало
повноваження місцевої влади з використання нерухомого майна. Лише після прийняття
законодавства, яке визначить правовий режим комунальної власності як майна недержавного,
включно із землею, органи місцевого самоврядування в Україні стануть повноправними учасниками
ринку землі й нерухомості. Це стане фактором посилення впливу їх на економічне зростання. 2
Характер впливу місцевих органів влади та їхніх фінансів на економічне зростання не
зводиться лише до прямих витрат цієї влади або до господарських операцій, які вона здійснює.
Місцеві органи влади створюють загальні умови для економічного зростання. Інвестиції місцевої
влади спрямовуються, як правило, в непривабливі для приватного капіталу сфери, в економічну та
соціальну інфраструктури, в екологію та в інші галузі. Ці інвестиції мають і значні строки
самоокупності. Взявши на себе такі видатки, місцева влада створює умови для
конкурентоспроможної економічної діяльності приватного сектора, вона значною мірою забезпечує
його кадрами, що веде до розширення зайнятості. Таке побічне сприяння має більший вплив на
економічне зростання, ніж прямі видатки з бюджету. За розрахунками, проведеними в США,
розширення зайнятості в промисловості на 100 робітників тягне за собою зростання населення на
338 осіб, доходів громадян — на 749 тис. доларів на рік, банківських вкладів — на 343 млн.
доларів, обсягів роздрібних продаж — на 457 млн. доларів у рік, додаткової зайнятості — на 172
особи.
В умовах України, коли в більшості міст спостерігається скорочення зайнятості в ключових
галузях виробництва, діяльність місцевої влади із створення сприятливих умов для економічного
зростання має винятково важливе значення.