Модуль iі. Методологічні, структурні, світоглядно-ціннісні засади й особливості наукового пізнання

Тема № 1. Структура, розвиток і зміна наукових теорій

План

1. Поняття теорії.

2. Структура наукової теорії.

3. Функції наукової теорії.

4. Розвиток наукової теорії.

5. Зміна наукових теорій.

1. Поняття теорії

Теорія (від грец. розглядаю, досліджую) є найбільш складною і розви­нутою формою наукового знання; інші його форми - закони, класифікації, типології, первинні пояснюючі схеми, гіпотези - генетично можуть переду­вати теорії, становлячи базу її формування; з другого боку, вони входять до теорії в якості її елементів. Теорія надає цілісне уявлення про закономірнос­ті і суттєві зв'язки визначеній галузі дійсності. Теорія - це цілісна система знання, яке постійна розвивається.

Якщо теоретичне мислення взагалі обов'язково супроводжує всіляку науку, то теорія в строгому змісті появляється на достатньо високих етапах розвитку науки. Перехід від емпіричної стадії науки, яка обмежується кла­сифікацією та узагальненням дослідних даних, до теоретичної стадії, коли появляються і набувають розвитку теорії у власному змісті, відбувається че­рез низку проміжних форм теоретизації, в рамках яких формуються первин­ні теоретичні конструкції. її виникнення пов'язано з можливістю побудови багаторівнених конструкцій, що розвиваються, конкретизуються та внутрі­шньо диференціюються в процесі діяльності теоретичного мислення. Роз­винута теорія являє собою не просто суму пов'язаних між собою знань, але й має механізм будування знання, внутрішнього розгортання теоретичного змісту, являє собою деяку програму досліджень; усе це і становить ціліс­ність теорії як єдиної системи знань. Подібна можливість розвитку апарату наукових абстракцій у рамках та на основі теорії робить останню могутнім засобом розв'язання фундаментальних проблем пізнання дійсності.

2. Структура наукової теорії

Твердження наукової теорії безпосередньо відсилають не до реальних об'єктів, а до об'єктів ідеалізованих. За своєю структурою теорія є внутрішньо диференційована, цілісна система знання, яку характеризує логічна залежність одних елементів від інших. Із деякої сукупності тверджень і по­нять (вихідного базису теорії) можна вивести зміст теорії за визначеними методологічними принципами і правилами.

У сучасній методології науки виділяють наступні головні компоненти теорії: 1) вихідну емпіричну основу, яка складається із сукупності фактів, отриманих під час експериментів і потребуючих теоретичного з'ясування; 2) вихідну теоретичну основу - сукупність первинних допущень, постула­тів, аксіом, загальних законів теорії, які в сукупності утворюють ідеалізова­ний об'єкт теорії; 3) логіку теорії - множину припустимих у межах теорії правил висновку та доведення; 4) сукупність виведених у теорії тверджень із їх доказами, які утворюють головний масив теоретичного знання.

Методологічно головну роль у формуванні теорії відіграє складаючий її основу ідеалізований об'єкт - теоретична модель суттєвих зв'язків реаль­ності, наведених за допомогою гіпотетичних припущень та ідеалізацій. Утворення ідеалізованого об'єкта теорії є необхідним етапом формування будь-якої теорії, що здійснюється в специфічних для різних галузей знання формах. Ідеалізованим об'єктом теорії у класичній механіці є система мате­ріальних крапок, у молекулярно-кінетичній теорії - безліч замкнених у ви­значеному обсязі хаотично молекул, які стикаються й уявляються у вигляді абсолютно пружних матеріальних крапок. К. Маркс у „Капіталі" розвинув теорію вартості і проаналізував структуру капіталістичного виробництва, розробив його ідеалізований об'єкт, котрий виступав як теоретична модель капіталістичного засобу виробництва.

Ідеалізований об'єкт теорії може виступати у різних формах, припус­кати або не припускати математичний опис, мати чи не мати момент наоч­ності, але він обов'язково повинен функціонувати як конструктивний засіб розгортання всієї системи теорії. Цей об'єкт, таким чином, являє собою не тільки теоретичну модель реальності, він разом із тим неявно містить у собі визначену програму дослідження, яка реалізується в процесі розвитку тео­рії. Співвідношення елементів ідеалізованого об'єкта - як вихідні, так і по­хідні - становлять теоретичні закони, які, на відміну від емпіричних законів, формуються не безпосередньо на основі вивчених дослідних даних, а шля­хом визначених розумових дій з ідеалізованим об'єктом.

Різноманітності форм ідеалізації та типів ідеалізованих об'єктів від­повідає і різноманітність видів теорій. У теорії описового типу при розв'язанні, головним чином, визначення й упорядкування емпіричного ма­теріалу, відбудова ідеалізованого об'єкта фактично зводиться до виділення вихідної понятійної схеми. У сучасних математизованих теоріях ідеалізова­ний об'єкт виступає у вигляді математичної моделі або сукупності таких моделей. У дедуктивних теоретичних системах будування ідеалізованого об'єкта збігається з побудовою вихідного теоретичного базису.

Виділяють такі типи наукових теорій.

Описові (якісні) наукові теорії (еволюційна теорія Ч. Дарвіна, психо­аналітична теорія 3. Фрейда та ін). Вони безпосередньо описують визначену групу об'єктів, мають досить великий емпіричний базис, розв'язують за­вдання впорядкування фактів і їх пояснення. Теорії формулюються природ­ними мовами із застосуванням спеціальної термінології. Твердження теорії мають якісний характер, що визначає їх обмеженість, недостатню точність.

Математизовані наукові теорії (сучасні фізичні, хімічні теорії тощо), які активно використовують апарат математики. В математичній моделі конструюється особливий ідеальний об'єкт, який замішує і представляє реа­льний об'єкт. Специфіка математизаваних теорій полягає в тому, що вони легко адаптуються до різних галузей знання.