- •Тема 1. Поняття та види судових експертиз
- •Історія судово-експертної діяльності.
- •Тема 2. Суб’єкти судово-експертної діяльності
- •Тема 3. Правовий статус експерта
- •Особи, які можуть бути судовими експертами
- •Права та обов’язки експерта.
- •Принципи експертної діяльності. Гарантії незалежності експерта.
- •Висновок експерта
- •Особливості призначення та проведення експертиз в різних видах юридичного процесу
- •§ 5. Висновок експерта
- •Призначення експертизи в кримінальному процесі
- •Стаття 245. Отримання зразків для експертизи
- •Допит експерта
- •Стаття 356. Допит експерта в суді
- •Стаття 143. Порядок призначення експертизи
- •Стаття 144. Ухвала суду про призначення експертизи
- •Стаття 145. Обов'язкове призначення експертизи
- •Стаття 146. Наслідки ухилення від участі в експертизі
- •Стаття 147. Проведення експертизи та висновок експерта
- •Стаття 148. Комісійна експертиза
- •1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.
- •Стаття 150. Додаткова і повторна експертиза
- •1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
- •Стаття 171. Роз'яснення прав та обов'язків експерта. Присяга експерта
- •Стаття 189. Дослідження висновку експерта
- •Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру
Стаття 145. Обов'язкове призначення експертизи
1. Призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:
1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;
2) психічний стан особи;
3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
1. Суд зобов’язаний постановити ухвалу про призначення експертизи, якщо:
обставини, для з‘ясування яких сторони пропонують призначити експертизу, мають значення для справи;
для з‘ясування цих обставин потрібні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла;
клопотання про призначення експертизи заявлено обома сторонами або клопотання хоча б однієї сторони, у випадках прямо передбачених коментованою статтею (встановлення характеру і ступіня ушкодження здоров'я; психічного стану особи; віку особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати).
2. Якщо не зважаючи на заявлене клопотання, суд відмовляє у призначенні експертизи, то це вважається порушенням принципу змагальності цивілного процесу, може призвести до необгрунтованого вирішення справи.
3. Обов‘язкова судово-психіатрична експертиза психічного стану особи призначається незалежно від клопотання заявника у справах про визнання особи недієздатою (ст. 239 ЦПК).
Стаття 146. Наслідки ухилення від участі в експертизі
1. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
2. У разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.
1. Коментована стаття встановлює спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є немождивість проведення експертизи: неподання експертам необхідних матеріалів або документів, які є в особи; відмова надати зразки для дослідження; недопуск до приміщень або майна, яке підлягає дослідженню тощо.
Визнання факту, для з‘ясування якого призначалася експертиза або відмова у визнанні цього факту здійснюється судом в судовому засіданні з урахуванням оцінки доказів, аналізу правової позиції цієї особи та того результату, якого вона домагається. Про визнання факту постановляється ухвала.
Фактично суд виходить з припущення, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки побоюється її результатів, а тому визнає факт, який треба було встановити експертизою, доведеним. Коментована норма є винятком із загального правила, сформульованого у ч.4 ст. 60 ЦПК про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Визнання факту можливе лише у разі ухилення від експертизи, яка призначалася саме для встановлення цього факту.
Неявка особи, яка бере участь у справі, на експертизу, якщо без цього її провести неможливо абоухилення її від подання експертам необхідних матеріалів ще не є безумовною підставою для визнання або відмови у визнанні судом факту, для з’ясування якого була призначена експертиза. Це питання вирішується судом в кожному конкретному випадку в залежності від того, яка сторона, через які причини не з’явилася на експертизу або не подала експертам необхідних матеріалів, а також яке значення має для неї висновок експерта, беручи до уваги всі докази, що є у справі в їх сукупності.
2. Коментована норма передбачає лише один випадок, коли суд має право застосувати примусовий привід на проведення експертизи - у разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства.
Ухвала про примусовий привід виконується органами внутрішніз справ за місцем проживання відповідача.
