Лекції

Судова експертиза

Тема 1. Поняття та види судових експертиз

1. Поняття судової експертизи. Законодавство України про судову експертизу.

2. Історія судово-експертної діяльності.

3. Класифікація експертиз.

4. Криміналістичні експертизи.

Поняття судової експертизи. Законодавство України про судову експертизу.

У практиці розслідування злочинів часто виникають питання, що виходять за межі правових, для вирішення яких недостатньо професійних знань слідчого. допомогу експертів, спеціалістів, перекладачів, педагогів та інших осіб, котрі володіють спеціальними знаннями.

Судова експертиза — це дослідження експертом на осно­ві спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і проце­сів, які містять інформацію про обставини справи, що пе­ребуває у провадженні органів дізнання, досудового та су­дового слідства,

Стаття є законодавчою новелою, в якій вперше дано визна­чення поняття судової експертизи.

У цьому визначенні відображені у взаємозв'язку обидві сторо­ни судової експертизи — гносеологічна і процесуальна. Про гно­сеологічну сторону йдеться у формулюванні «судова експерти­за — це дослідження... на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів». Процесуальний характер мають вка­зівки, що дослідження виконується судовим експертом, тобто са­мостійним суб'єктом процесуальної діяльності, і що воно здій­снюється у зв'язку з тим, що зазначені об'єкти містять інформа­цію про обставини справи, яка перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, тобто результати дослі­дження мають доказове значення.

Під дослідженням слід розуміти процес виявлення, фіксації, оцінки й пояснення експертом прихованих властивостей об'єктів на основі спеціальних знань із використанням спеціальних науково-технічних засобів і експертних методик. Дослідження одержання таких нових фактичних даних, які до цього слідчому не були відомі та які іншим способом (наприклад, показаннями свідків) установити неможливо.

Поняття «спеціальні знання» в законодавчих актах не визначе­но. Ряд таких визначень запропоновано в літературі. На нашу думку, в контексті цього Закону та інших законодавчих актів, у яких йдеться про судову експертизу, під спеціальними знаннями слід розуміти знання, які лежать в основі тих чи інших спеціаль­ностей та спеціалізацій. До спеціальних знань як атрибуту судової експертизи не належать юридичні знання, за винятком знань у галузі криміналістичної техніки як розділу криміналістики, що можуть використовуватись при проведенні криміналістичних екс­пертиз¹.

Спеціальні знання — це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також павички, набуті обізнаною особою у процесі практичної діяльності в різних галузях людської діяльності (науки, техніки й інших суспільно корисних сферах), що використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обгрунтовані й перевірені практикою положення і правила, які відносяться до будь-якої галузі науки, техніки тощо.

Не відносяться до спеціальних загальновідомі, а також юридичні знання. Знання в галузі права не є спеціальними, оскільки ними повинна володіти особа, що веде розслідування. Тому експертизи для вирішення правових питань не призначаються. стосовно процесу розслідування юридичні знання є не спеціальними, а обов'язковими (фаховими). Загальновідомі знання – це зн які не виходять за рамки загальноосвітньої підготовки (шкільної) та життєвого досвіду, такі, що є загальнодоступними та масовими.

Глобальна інформатизація , яку зараз переживають багато країн , у тому числі і Росія , безумовно , сильно впливає на критерії, що визначають загальнодоступність , буденність знань . Справді , чи є спеціальними або загальновідомими відомості, викладені в призначених для широкого кола читачів енциклопедіях , довідниках , словниках , представлені в електронних засобах масової інформації , глобальної комп'ютерної мережі « Internet». Думається , що віднесення знань до загальновідомих , буденним , загальнодоступним істотно залежить від освітнього та інтелектуального рівня даного суб'єкта , його життєвого і професійного досвіду. Співвідношення спеціальних і загальновідомих знань за своєю природою мінливе , визначається рівнем розвитку соціуму та інтегрованості наукових знань у повсякденне життя людини. Розширення і поглиблення знань про якесь явище , процесі , предметі призводить до того , що знання стають більш диференційованими , системними , доступними все більш широкому колу осіб . Зрештою сфера повсякденних знань збагачується . Одночасно йде і зворотний процес . За рахунок більш глибокого наукового пізнання явищ , процесів , предметів начебто очевидні повсякденні уявлення про них відкидаються , виникають нові наукові обгрунтування , які набувають характеру спеціальних знань. Так , наприклад , нерідко слідчі, судді , посадові особи , які розглядають справи про адміністративні правопорушення , для встановлення суб'єктивної сторони складу злочину або правопорушення аналізують поведінки особи в аварійній ситуації , цілком покладаючись на житейський досвід і здоровий глузд та ігноруючи можливості використання спеціальних знань у галузі психології . Аналогічні приклади знаходимо і в цивільному судочинстві .

Додамо, що це визначення не тільки об'єднує гносеологічну та доказову функції судової експертизи як науково-практичного до­слідження з метою отримання нової інформації про обставини кримінальної, цивільної, господарської чи адміністративної спра­ви. Воно опосередковано визначає головного суб'єкта судово-екс­пертної діяльності, — судового експерта, який на основі спеціаль­них знань здійснює дослідження і є самостійною процесуальною фігурою, а також інших процесуальних суб'єктів — замовників судової експертизи — дізнавача, слідчого, суддю (суд).

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову екс­пертизу в кримінальних і цивільних справах» від ЗО травня 1997 р. № 8 та роз'ясненні Вищого господарського суду «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» України від 11 листо­пада 1998 р. № 02-5/424 містяться спеціальні вказівки, що акти чи Інші документи, в тому числі відомчі (зокрема акти ревізії, каль­куляції, інші висновки спеціалістів), де зазначаються обставини,

встановлені із застосуванням спеціальних знань, не можуть розгля­датися як висновок експерта та бути підставою для відмови в при­значенні експертизи, навіть якщо вони одержані на запит суду, ор­гану дізнання, слідчого або адвоката, сторони (ч. З п. 10 і п. 18 відповідно). Додамо, що не можуть розглядатися як висновок судо­вого експерта так звані висновки спеціаліста, отримані від держав­ної спеціалізованої експертної установи на запит адвоката і перед­бачені частиною 3 статті 48 КПК України (про інші правові колізії в законодавстві щодо правового регулювання судово-експертної діяльності див. коментар до ст. 2).

Тому призначення експертизи спрямоване па одержання доказів, тобто фактичних даних, що мають значення для правильного вирішення справи.

В Україні коментований Закон є базовим щодо різнобічних сторін регулювання професійної судово-експертної діяльності (СЕД): її правових основ і принципів, науково-методичних засад, засад фінансового, матеріально-технічного, кадрового та органі-

заційного забезпечення. Все перелічене спрямовано на досягнен­ня головної мети Закону: забезпечення правосуддя України ква­ліфікованою, незалежною і об'єктивною судовою експертизою, яка здійснюється (призначається, проводиться і використовуєть­ся як засіб доказування) в рамках процедури, визначеної проце­суальним законодавством, на яке посилаються статті 4, 11, 12

Закону.

Судова експертиза як правовий процесуальний інститут регу­люється відповідними нормами Кримінально-процесуального ко­дексу України (далі — КПК), Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК), Господарського процесуального кодексу України ідалі — ГПК), а також Кодексу України про адміністративні правопорушення (цалі — КУпАП) й Митного кодексу України.

Як професійна діяльність СЕД регулюється також Кодексом за­конів про працю України та іншим трудовим законодавством, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про державну службу», «Про наукову та на­уково-технічну діяльність», «Про науково-технічну інформацію», «Про підприємництво» (ст. 4), «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» тощо.

Закон України «Про судову експертизу»[3];

Інструкція про проведення судово-медичної експертизи, затв. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. № 6[4];

Порядок ведення державного Реєстру атестованих судових експертів, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2012 № 492/5[5];

Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та

Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5[6];

Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затв. Наказом

Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5[7];

Реєстр методик проведення судових експертиз МюУ. Доступ до р. недавно 2011 р. більшість методик не для загального користав.

Про наукову і науково-технічну експертизу

Про екологічну експертизу

Позасудова експертиза - дослідження, що проводиться особою , обізнаним у науці , техніці , мистецтві чи ремеслі для вирішення питань , що виникають у правовідносинах між суб'єктами права , з метою вирішення спірних ситуацій , встановлення цікавлять фактів . Позасудова експертиза не пов'язана із судочинством , сфера її застосування - цивільні правовідносини . Однак вона може бути підставою для судового розгляду або порушення кримінальної справи , якщо в ході її проведення будуть встановлені достатні для цього факти . Дана експертиза не має особливого правового статусу , тому її ініціатором може бути будь-яка фізична або юридична особа , а порядок її проведення має вільний характер. Як правило , виробництво позасудових експертиз здійснюється на оплатній основі , що спеціалізуються на цьому незалежними експертними організаціями чи недержавними експертами. На відміну від судових експертиз , особа проводить позасудову експертизу , не несе кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивого висновку . У випадку помилки у висновках позасудової експертизи , особа (особи) , що виробляє її несе цивільно -правову відповідальність , що виражається в компенсації матеріальної та моральної шкоди , потерпілим від даної помилки особам.

Судебная экспертиза — это не просто исследование, а процессуальное действие, регулируемое законами