2. Друга Гаагзька конференція 1907 р. Прийняла вже 13 конвенцій за такими напрямками:

• мирне вирішення міжнародних спорів;

• обмеження використання зброї для виконання економічних зобов’язань, зокрема повернення міжнародних боргів;

• порядок відкриття військових дій;

• закони та звичаї сухопутної війни;

• закони та звичаї морської війни;

• заборона використання певних видів зброї;

• правила нейтралітету

Ці дві конференції були першою широкомасштабною кодифікацією звичаєвого права, яке застосовується під час збройних конфліктів та мирних засобів вирішення міжнародних спорів.

В цей час також мали місце міждержавні арбітражні суди, які за період 1794 – 1900 рр. розглянули 173 справи.

Важливою подією було відкриття Суецького каналу 17 листопада 1869 р. та прийняття Константинопольської конвенції 1888 р., яка оголосила канал нейтральною зоною.

Розвиток науково-технічного прогресу призвів до утворення перших міжнародних міжурядових організацій (ММУО), які мали назву адміністративних союзів держав. Серед них Центральна комісія навігації по Рейну (1815 р.), Міжнародний телеграфний союз (1865 р., зараз це Міжнародний союз електрозв’язку), Всесвітній поштовий союз (1874 р.) та ін. Всього до 1914 р. було утворено приблизно 20 ММУО. Але до створення політичних ММУО держави ще не були готові. Превалювала концепція абсолютного державного суверенітету. Лише наслідки Першої світової війни заставили людство здійснити практичні кроки до утворення міжнародної організації з підтримання миру та безпеки.

Європейське колоніальне міжнародне право закріплювало різноманітні форми юридичної залежності колоній від метрополій. Європейське МП не розповсюджувалось на відносини з «нецивілізованими» націями, у тому числі, право війни.

Питання 4. Міжнародне право у міжвоєнний період 1919 – 1939 рр. Та під час Другої світової війни 1939 – 1945 рр.

Версальський мирний договір було підписано 28 червня 1919 року державами-переможницями з одного боку, і переможеною Німеччиною — з іншого.

З іншими центральними державами, які воювали на стороні Німеччини у Першій світовій війні були підписані окремі договори. Так, Сен-Жерменський мирний договір від 10 вересня 1919 р. з Австрією зафіксував визнання нових державних кордонів, що утворилися після ліквідації Австро-Угорської монархії. Зокрема, Румунія отримала Буковину, Польща – Галичину, а Чехо-Словаччині було передано Закарпатську Україну.

Таким чином, було поновлено міжнародний правопорядок після Першої світової війни. Визнано незалежність ряду держав центральної та південно-східної Європи, встановлено нові державні кордони.

Була утворена перша політична ММУО – Ліга Націй та перший постійно діючий міжнародний суд, який мав назву Постійна Палата Міжнародного Правосуддя (скорочено – ППМП). Діяльність ППМП виявилася настільки ефективною, що її Статут, майже без змін, був покладений в основу Статуту Міжнародного Суду ООН, а прецеденти ППМП досі використовуються у міжнародно-правовій практиці.

Данциг (Гданськ) оголосили вільним містом під захистом Ліги Націй.

Було передбачено провести спеціальний суд над німецьким кайзером Вільгельмом II і судове переслідування осіб, «звинувачених у скоєнні дій, що суперечать законам і звичаям війни».

З ініціативи міністра закордонних справ Франції Бріана і державного секретаря США Келлога у Парижі 27 серпня 1928 р. 15 держав підписали пакт Бріана—Келлога:

«Високі договірні сторони від імені своїх народів урочисто заявляють, що вони засуджують використання війни для вирішення міжнародних спорів і відмовляються від неї як від інструмента державної політики в їхніх взаєминах».

Таким чином, війна забороняється як засіб вирішення міжнародних спорів. Саме цим сучасне МП відрізняється від класичного МП.

Серед найбільш важливих міжнародно-правових подій під час Другої світової війни слід назвати Атлантичну хартію від 14 серпня 1941 р., Лондонську конференцію (вересень 1941 р.), Декларацію Об’єднаних Націй від 1 січня 1942 р., Московську та Тегеранську конференції 1943 р., Кримську конференція, конференцію у Сан-Францисько та Потсдамську конференцію1945 р.