Практична робота № 3

Тема: Розташування основних компонентів у системному блоці і їх взаємодія. Збір та розбір ПК та серверу. Практичне знайомство з архітектурою шин з інтерфейсами і роз'ємами.

Мета: Вивчити методику збору та розбору ПК та серверу. Ознайомитись з розташуванням основних компонентів у системному блоці та архітектурою шин з інтерфейсами та роз'ємами.

Обладнання: Системний блок, сервер, викрутка.

1. Теоретичні відомості

1.1 Розташування основних компонентів у системному блоці

Системний блок – це ядро комп’ютерної системи. Зазвичай це прямокутна коробка, розташована на столі або під ним. У ній багато електронних компонентів, які обробляють інформацію. Найважливіший із цих компонентів – центральний процесор (ЦП), або мікропроцесор, що є «мозком» комп’ютера. Ще один компонент – цеоперативна пам’ять (ОЗП), що тимчасово зберігає інформацію, яку використовує центральний процесор, коли комп’ютер увімкнуто. Після вимкнення комп’ютера всі дані з оперативної пам’яті стираються.

Майже кожна інша складова комп’ютера поєднується із системним блоком за допомогою кабелів. Кабелі під’єднуються в спеціальні порти (гнізда), зазвичай на задній панелі системного блока. Устаткування, яке не входить до системного блока, іноді називають периферійними пристроями або просто пристроями.

Рисунок 1 – Системний блок

Основними вузлами системного блоку є:

– електричні плати, що керують роботою комп'ютера (мікропроцесор, оперативна пам'ять, контролери пристроїв тощо);

– накопичувач на жорсткому диску (вінчестер), призначений для читання або запису інформації;

– блок живлення, призначений для живлення елементів ПК від мережі;

– накопичувачі (дисководи) для гнучких магнітних дисків (дискет).

Основною платою ПК є материнська плата (MotherBoard). На ній розташовані:

– процесор - основна мікросхема, що виконує математичні та логічні операції;

– чіпсет (мікропроцесорний комплект) - набір мікросхем, що керують роботою внутрішніх пристроїв ПК і визначають основні функціональні можливості материнської плати;

– шини - набір провідників, по яких відбувається обмін сигналами між внутрішніми пристроями комп'ютера;

– оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗП) - набір мікросхем, що призначені для тимчасового зберігання даних, поки включений комп'ютер;

– постійний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП) - мікросхема, призначена для довготривалого зберігання даних, навіть при вимкненому комп'ютері;

– роз'єми для під'єднання додаткових пристроїв (слоти).

Рисунок 2 – Зовнішній вигляд системного блоку без захисної панелі

Рисунок 3 – Типова схема розташування комплектуючих всередині системного блоку

1.2 Знайомство з системним блоком серверу hp NetServer lh II

NetServer LH II є сервером масштабу організацій, де необхідні широкі обчислювальні можливості - від спільного використання файлів і високошвидкісних комунікацій до управління базами даних і бізнес-додатків, де потрібно мати потужний сервер, який зможе обслуговувати як файлові запити, так і додатки, інтенсивно використовують центральний процесор, а також пред'являють найвищі вимоги до надійності.

Сервери HP NetServer LH II стандартно поставляються в однопроцесорній або двопроцесорній конфігурації. Об'єм оперативної пам'яті в стандартній поставці складає 64 МБ ECC EDO або 128 МБ в моделі з встановленими 3 дисками гарячої заміни по 4,2 ГБ. На системній платі інтегровані двоканальний PCI Ultra / Wide SCSI контролер і відеопідсистема з 512 КБ відеопам'яті. Також є 12xCD-ROM, дев'ять слотів розширення: 4PCI, 4EISA, 1PCI/EISA.

У сервері може бути встановлено до 6 дисків HotSwap, таким чином, максимальний обсяг дискового простору Hot-swappable становить 109 ГБ при використання HDD по 18,2 ГБ.

Рисунок 4 – Компоненти серверу NetServer LH II