3.19. Міжнародно-правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

Мадридська угода про реєстрацію знаків (1891 і доповнена Мадридським протоколом у 1989р., Україна з 1991 р).

Угодою передбачається міжнародна реєстрація знаків для товарів і послуг Міжнародним бюро ВОІВ. Реєстрації, здійснювані відповідно до Угоди є міжнародними. Міжнародна реєстрація знаків для товарів і послуг надає ряд переваг власнику знака. Після реєстрації знака в державі-учасниці, що є країною походження, власнику треба подати лише одну заявку. Однією мовою (французькою) Міжнародному бюро, замість подачі документів заявок до національних патентних відомств.

Така реєстрація вигідна і національним патентним відомствам, оскільки скорочує обсяг роботи тощо.

Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, які вводять в оману, вказівок походження товарів (1891). Україна не є учасницею. Відповідно до цієї Угоди на всі товари, які містять неправдиву або таку, яка вводить в оману, вказівку походження товару, що прямо або непрямо вказує на одну з держав-учасниць або на місце в такій державі, накладається арешт під час ввезення або таке ввезення забороняється чи застосовуються інші заходи і санкції щодо такого ввезення.

Найробський договір про охорону олімпійського символу (1981, Україна з 1998 р). Усі держави-учасниці Договору зобов’язані захищати олімпійський символ від використання з комерційною метою (в рекламних оголошеннях, як знак на товарах тощо) без дозволу Міжнародного олімпійського комітету. Договором передбачено, що у випадку, коли МОК сплачується ліцензійний митний збір за дозвіл на використання олімпійського символу з комерційною метою, частина прибутків повинна використовуватися на користь зацікавлених національних олімпійських комітетів.

Договір про закони про товарні знаки (TLT) (Женева 1994, Україна з 1996 р). Головна мета Договору зробити національні і регіональні системи реєстрації товарних знаків зручнішими для користувачів шляхом спрощення і гармонізації процедур, що забезпечує надійність охорони знаків.

Більшість положень Договору пов’язані з процедурою, яку повинно здійснювати національне патентне відомство. Процедура поділена на три фази: заявка на реєстрацію, зміни після реєстрації, а також продовження реєстрації.

Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію (1958). Україна не є членом.

Угода переслідує мету забезпечення охорони найменувань місце походження, тобто “географічної назви країни, району або місцевості, що надходить з даної країни, району або місцевості, якість і особливості, якого виключно або головним чином пов’язані з географічним середовищем, включаючи природний і людський чинники”. Такі найменування реєструються Міжнародним бюро ВОІВ за заявкою компетентного органу держави-учасниці. Міжнародне бюро сповіщає інші держави-учасниці про реєстрацію. Всі держави-учасниці зобов’язані охороняти зареєстровані за міжнародною процедурою найменування протягом всього часу, поки вони охороняються в країні походження.

Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для цілей реєстрації знаків (1957). Цією Угодою заснована класифікація товарів і послуг з метою реєстрації товарних знаків і знаків для обслуговування. Класифікація використовується як при міжнародній так і при національній реєстрації. Класифікація складається з переліку класів та алфавітного переліку товарів і послуг (близько 11 тис. найменувань). Переліки періодично переглядається Комітетом експертів. Ним користується більше 100 країн, хоча учасницями є близько 60.

Віденська угода про запровадження Міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків для товарів і послуг (1973). Угодою запроваджено класифікацію для знаків, які містять або складаються із зображувальних елементів. Компетентне відомство держави-учасниці повинно зазначати відповідні символи класифікації в усіх офіційних документах і публікаціях, пов’язаних з реєстрацією знаків та їх групуванням.