«Цар Ірод стривожився» (2:3) Стривожився весь Єрусалим

Іродові, як цареві, природно було побоюватися і за себе, і за дітей; але чого боявся Єрусалим, коли пророки задовго провістили про Спасителя, благодійника і визволителя? Що ж стривожило юдеїв? Ті ж думки, які і раніше відвертали їх від Бога, їх благодійника, так що, отримавши повну свободу, вони згадували про єгипетське м'ясо. Дивися ж, які точні пророки: один з них задовго провістив і про це: Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров'ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий. Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано (Іс.9:4-5) Але, незважаючи на свою тривогу, мешканці Єрусалиму не прагнуть побачити те, що трапилося, не йдуть за волхвами, не цікавляться: настільки вони були одночасно наполегливими і недбайливими! Їм треба було хвалитися, що у них народився Цар, що Він привернув до Себе країну персів, і всі їм підкоряться, оскільки обставини змінилися на краще, і самий початок такий блискучий. Але вони не стають кращими від цього, хоча щойно позбулися перського полону. І якби навіть їм не були відкриті жодні високі таємниці, то, судячи лише з теперішніх подій, вони могли зробити висновок, що якщо так побожно схиляються перед нашим Царем при Його народженні, то набагато більше будуть Його боятися і коритися Йому в досконалому віці, і ми прославимося більше від варварів. Але жодна подібна думка не виникла у них: настільки велика була їх відсталість, а разом з нею і злість! Тому треба ретельно виганяти з нашого розуму обидві ці вади, і той, кому належить виступити проти них, повинен бути сильнішим від вогню. Тому й сказав Христос: Вогонь прийшов я кинути на землю - і як я прагну, щоб він вже розгорівся! (Лк 12:49). Тому і Дух з'являється у вигляді вогню. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»)

«Йому сказали: у Вифлеємі Юдейськім» (2:6) Церква названа Ізраїлем по благодаті

Ізраїлем першим був названий Яків, коли побачив драбину і ангелів, які підіймаються і спускаються на нього по ній (див. Бут. 28:10-13), і боровся з Об’явленим йому і почув від Нього: Не Яків буде більш твоє ім'я, а Ізраїль (Бут 32:24 - 29). Цим ім'ям був названий весь юдейський народ як особливим, божественним і таким, що вирізняє його з інших. Ізраїль же означає «розум, що бачить Бога». Тому і Церква з поган була названа Ізраїлем - не за тілом, а за божественною благодаттю. (Кирило Олександрійський «Коментарі на Євангеліє від Матея»)

«Таємно закликавши волхвів» (2:7) Задум винищити

Отримавши звістку про народження нашого Царя, Ірод вдається до хитрих засобів, щоб не втратити земне царство. Він вимагає, щоб йому сповістили, де знаходиться Дитя, прикидається, що хоче Йому поклонитися, щоб (ніби він міг Його знайти!) знищити. Але що значить людська злоба перед Божою радою? Бо написано: Супроти Господа немає ні мудрости, ні розуму, ні ради (Прип.21:30). Зірка, що з'явилася, приводить волхвів, вони знаходять народженого Царя, приносять дари і в сні отримують настанову не повертатися до Ірода. Таким чином, виходить, що Ірод не може знайти Ісуса, Якого шукає. Кого іншого символізує Ірод, як не лицемірів, які удавано шукають, але ніколи не заслуговують того, щоб знайти Господа? (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія»)