1. Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу

2. і спитали: “Де Цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили Його зорю на сході й прийшли Йому поклонитись.”

3. Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним.

4. Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися.

5. Вони йому сказали: “У Вифлеемі Юдейськім, бо так написано пророком:

6. І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля.”

7. Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли зоря з'явилась,

8. і відіслав їх у Вифлеем, кажучи: “Ідіть та розпитайтесь пильно про Дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов Йому вклонитись.”

9. Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було Дитятко.

10. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою.

11. Увійшли до хати й побачили Дитятко з Марією, матір'ю Його, і, впавши ниць, поклонились Йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро.

12. І попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій.

Конспект по біблійному богослов’ю

1.3) Прихід мудреців (2:1-12)

«Коли Ісус народився» (2:1). Народження Ісуса відразу повязується з більш широкими політичними та соціальними подіями.

«За днів Ірода царя» (2:1). Ірод Великий був царем-васалом (лат. vex socius) при римському імператорі, він правив з 37 по 4 р. до Різдва Христового, незвичайна, домінуюча особистість. Див. Луки 1:5. Описані тут події що стосуються Ірода хоч не описуються де-інде, але є цілком в дусі цього правителя.

«Прийшли мудреці» (2:1). Вони були з касти мудреців, так чи інакше пов'язаних з тлумачення снів, зороастризмом (древнє вірування), астрологією та магією. У більш пізніх християнських традицій їх називають королями під впливом Пс. 72:10, Іс. 49:7; 60:10. Їх кількість - троє, виведена з трьох дарів (див. 2:11). Зрештою, в Західній Церкві вони були названі: мурин Каспар, Бальтазар та Мельхіор. Про них йдеться як про представників язичницького світу, в усьому його расовому розмаїтті, що приходять до Христа.

«Зо Сходу» (2:1). Можливо, під Сходом розуміється Персія, Східна Сирія або Аравія.

«Цар юдейський» (2:2). Ісус є званий Месією-царем.

«Бачили Його зорю» (2:2). Зірка, яка веде до Христа, ймовірно, елемент мідраш (розділ усної тори), похідний від Чис. 22-24, розповіді про Валаама, особливо Чис. 24:17, про четверте пророцтво, де зірка ототожнюється з Месією. Якщо історично це може бути наднова (дуже яскрава зоря), комета (див. Вергілій, Енеїда 2.694: "крізь пітьму зоря пролетіла Світлом сліпучим, ще й смуга довжезна за нею тягнулась."), або парад планет (близьке розміщення декількох планет на небесній сфері).

«У Вифлеемі Юдейськім» (2:5). Місто скромного Давида протиставляється Єрусалиму Ірода. Віфлеєм було місто праматері Давида Рут (Рут 1:1-4) та його безпосередніх родичів (1 Сам. 16, 17:12), але, незважаючи на Мих. 5:2 (в деяких перекладах Мих. 5:1), здається, в той час не було домінуючої віри, що Месія народиться саме там (див. Ів. 7:42).

«І ти, Вифлеєме» (2:6). Цитата з Мих. 5:2 (в деяких перекладах Мих. 5:1), Матей замінив "тисячі Юдині" на "міста Юди" та додав "що буде пасти мій народ, Ізраїля." з 2 Сам. 5:2; 1 Хр. 11:2.

«І коли знайдете, сповістіть мені» (2:8). Класична політична лукавість.

«Дитятко з Марією, матір'ю Його» (2:11). Мудреці виступають як шанувальники Христа в контексті присутності Марії.

«Золото, ладан і миро» (2:11). Список подарунків може бути натхненний Іс. 60:6,11,13 що неявно цитується разом з Пс. 72:10-11. У більш пізній традиції золото стало символізувати царство Христа, ладан - Його божественністі, миро - Його спокутне страждання - або чесноту, молитву та страждання.

Дехто з ранніх християн були шоковані з приводу ролі зірки в цій розповіді. Невже це доказ на користь астрології? В давні часи люди, серед соціального хаосу, відчували потяг до астрального вірування через чітку визначеність зірок. Але це вірування стало репресивним, бо змушувало людей відчувати себе безпорадніми під тиранією Долі. Матей не проявляє інтересу до цієї проблеми. Але оскільки зірка тут служить меті Господа Бога і веде мудреців до Ісуса, ми можемо сказати, що тут не діє сила астрального детермінізму.