Методичні вказівки щодо підготовки студентами курсових робіт з міжнародної економіки

Вступ

Одним із основних видів навчальних занять та науково-дослідницької роботи студентів в умовах впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу є курсова робота як дієвий засіб підвищення якості підготовки спеціалістів та нарощення їх ключових компетенцій. Виконання курсової роботи направлено на активізацію творчого мислення студентів їх ініціативності, самостійності та формування всебічно розвиненої особистості з інноваційним мисленням.

Навчальним планом підготовки бакалаврів зі спеціальності «Міжнародна економіка» у шостому семестрі передбачено курсову роботу. Мета курсової роботи полягає в поглибленому вивченні студентами учбового матеріалу з міжнародної економіки, творчому засвоєнні методик наукових досліджень, умінні використовувати їх у практичній діяльності.

Виконання курсової роботи переслідує декілька цілей:

–закріпити теоретичні знання, набуті студентами у процесі вивчення дисципліни ―Міжнародна економіка‖;

–розвинути у студентів навички самостійної роботи зі спеціальною літературою, довідниками, джерелами статистичної інформації тощо;

–виробити вміння узагальнювати теоретичні матеріали, самостійно формулювати висновки та пропозиції;

–прищепити навички, обґрунтування та обстоювання власної точки зору з проблем, що досліджуються, виробити вміння застосовувати набуті теоретичні знання при вирішенні конкретних практичних завдань.

В обов’язки керівника включено:

–регулярне консультування студентів по курсових роботах;

–контроль за ходом її виконання;

–науково-методична допомога з окремих питань (підбір літератури, методи дослідження, аналіз одержаних результатів, рекомендації по оформленню робота та тощо);

–перевірка курсових робіт;

–написання рецензії на курсову роботу.

Структура, обсяг і зміст курсового проекту

Структура курсового проекту наступна: титульний аркуш, зміст (план), вступ, основна частина, заключна частина (висновки), список використаної літератури, додатки (таблиці, схеми, графіки, діаграми тощо).

міжнародних економічних відносин, його зміни та розвиток. Слід чітко розмежувати джерела походження використаної при аналізі інформації: що запозичене з літератури, що одержано з документів організації, а які дані здобуті шляхом власних розрахунків тощо.

У висновках (3 сторінки) стисло підсумовуються результати досліджуваної проблеми. Заключення не повинно носити характер короткого переказу роботи, а викладені підсумкові результати. Ця частина виконує роль закінчення, що обумовлена логікою проведеного дослідження і носить форму синтезу матеріалу основної частини роботи. Синтез

– це послідовне та логічне викладення отриманих підсумків, їх співвідношення із загальною метою і конкретними завданнями, що сформульовані у вступі. Заключна частина передбачає і власну оцінку здійсненого дослідження. При цьому важливо вказати, в чому заключається її головний зміст, які важливі побічні наукові результати отримані і постають нові наукові завдання в зв’язку з проведеним дослідженням.

Анотація (від лат. annotation – зауваження)– коротка характеристика змісту рукопису(обсяг 1000-1700 знаків). Якщо курсова робота – це звіт про наукове дослідження, то анотація необхідна, щоб швидко ознайомитись з отриманими результатами. Анотація – це коротка характеристика роботи(додаток Д). В ній необхідно викласти основне за усіма розділами роботи. В анотації обов’язково вказується назва, автор і текст анотації, а саме основні ідеї, результати та висновки курсової роботи.

Список літератури включає не менше 20-25 джерел, серед яких не менше 10 джерел повинні бути іноземною мовою. В роботі повинно бути посилання на 70% заявлених літературних джерел. Для глибокого дослідження теми курсової роботи необхідне вивчення монографічної літератури, статей наукових фахових видань, збірників міжнародних конференцій тощо(додаток К).

Порядок підготовки виконання курсової роботи

Виконання курсової роботи студента складається із наступних етапів:

1.Вибір і затвердження теми курсової роботи.

2.Підбір і вивчення літературних джерел по темі роботи.

3.Складання (написання) плану і узгодження його з керівником роботи.

4.Виконання роботи.

5.Написання і оформлення курсової роботи.

Виконану і належним чином оформлену роботу з дискетою електронного варіанту курсової роботи студент здає на кафедру міжнародної економіки за два тижні до закінчення навчального семестру. В роботі необхідно обґрунтувати актуальність теми, сформулювати мету досліджень, відобразити стан питання за темою курсової

роботи, виявити закономірності процесів і явищ; розробити і обґрунтувати раціональні способи вирішення практичних задач.

Вибір теми

Тема курсової роботи повинна вибиратись студентом із переліку запропонованих в методичних вказівках (додаток А) або запропонованих науковим керівником. Крім того, методика курсових робіт щорічно поновлюється кафедрою і на початку навчального року доводиться до відома студентів. Студенти денного відділення виконують курсову роботу на 3 курсі.

Тематика курсових робіт розробляється в тісному взаємозв’язку з дипломними роботами. Це дозволяє студентам, починаючи із 6-го семестру, цілеспрямовано працювати в конкретній сфері міжнародної економіки і використовувати одержані результати і зібрані матеріали при виконанні дипломної роботи. Керівників курсових робіт призначає завідуючий кафедрою.

Ознайомившись з тематикою робіт, проконсультувавшись у викладача кафедри, студенти вибирають тему з урахуванням індивідуальних здібностей. Тема, може бути продовженням і розвитком науково дослідженої роботи студента на попередніх курсах, в науковому гуртку.

Вибір теми курсової роботи необхідно здійснювати на початку семестру. Для затвердження теми студенти повинні подати письмову заяву на ім’я завідувача кафедрою за встановленою формою. Вибрана тема закріплюється за студентом (реєструється на кафедрі), призначається науковий керівник із складу викладачів кафедри. З науковим керівником студент узгоджує план роботи, термін її виконання. Студент зобов’язаний при виконанні роботи виконувати всі вказівки наукового керівника.

В окремих випадках студенти мають право вибирати тему курсової роботи на його власний погляд, але обов’язково узгоджуючи її з науковим керівником. Бажано, щоб курсова робота була продовженням досліджень, які виконувались на попередніх курсах, а в майбутньому – дипломною роботою.

Складання плану і узгодження його з науковим керівником

Приступаючи до складання плану курсової роботи, студент повинен підібрати літературу з вибраної теми. План курсової роботи пропонується типовий із 9 питань. Зразок типового плану наводиться в додатку Б.

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота повинна бути виконана та оформлена з додержанням усіх технічних вимог до наукових робіт. Рекомендується у такій послідовності комплектувати і зшивати курсову роботу:

титульний аркуш (зразок титульного листа наведено в додатку В);

рецензія на курсову роботу (зразок рецензії є в методичних матеріалах);

зміст (оформлюється у вигляді переліку назв розділів роботи, для кожного з яких вказується відповідний номер початкової сторінки тексту (додаток Б)).

вступ;

основна частина (3 розділи, поділені на підрозділи);

висновки (заключна частина);

анотація(додаток Д);

список використаних джерел(додаток К);

додатки;

обов’язково має бути підшитий конверт з роботою в електронному варіанті (на диску чи дискеті).

Загальні вимоги

Курсова робота має бути віддрукована на принтері чітко, охайно, без помарок та виправлень. Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша, на білому папері формату А4 (210х297 мм), залишаючи поля зліва не менше 30 мм, справа не менше 10 мм, зверху та знизу - не менше 20 мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься по 68-70 знаків у кожному рядку, але не більше 30 рядків на одному аркуші паперу Для цього зазвичай використовують шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядковий інтервал значенням 1,5.

Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять та не підкреслюють .Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за

Таблицю розміщують в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - боковик.

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Названі ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначити у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні роботи студент повинен обов’язково давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в ній, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-7]...".

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Посилання на ілюстрації курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис.1.2". Посилання на формули курсової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у

формулі (2.1)".

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...в табл.1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див.табл.1.3".

Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тесту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов`язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторі своїми словами), що дає значну економію

тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело).

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні робіт), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Як правило, перелік використаних джерел (список літератури) укладають у встановленій послідовності:

1.Закони України.

2.Інструкції та нормативні акти, Міністерств, інших установ та відомств.

3.Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською або російською мовами.

4.Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.

5.Наукова аналітична, статистична інформація, що розміщена в мережі Internet (наприклад, Закон про інноваційну діяльність в Україні /www.kiev.gov.ua або Иванов М. Национальные инновационные системы. – Инновации.-. № 1. – С. 2-3/ www.mag.ru

По кожному з перелічених підрозділів списку літератури першоджерела вміщуються у перелік в алфавітному порядку (згідно з українським або латинським - для іншомовних видань - алфавітом) (додаток К).

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов`язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація" Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

Оформлення додатків

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток __" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) - перша формула додатка А.

Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається.

Оформлена у відповідності до сформульованих вимог курсова робота повинна бути переплетена.

Об’єктами оцінки є п’ять основних елементів:

1. Ступінь розкриття актуальності, предмету, мети та основних завдань;