Зміст

1. Які органи держави вирішують соціальні питання людей з інвалідністю? 2. Який термін розгляду звернень громадян? 3. Якщо права людини з інвалідністю порушені, куди можна звернутися? 4. Які пільги мають люди з інвалідністю при зверненні до суду? 5. Чи має право людина з інвалідністю на участь в політичному житті, вільне волевиявлення? 6. Які види соціального забезпечення з боку держави можуть отримувати особи з інвалідністю? Де з цього приводу можна отримати вичерпну інформацію? 7. Чи є в Україні спеціальні служби, що надають послуги для одиноких громадян з інвалідністю? 8. Хто може бути оформлений «помічником» для осіб, які внаслідок вад здоров’я не можуть самостійно реалізувати свої права та виконувати обов’язки? 9. Чи мають особи з інвалідністю пільги при вступі до ВУЗів? 10. Чи можуть особи з інвалідністю працювати? 11. Чи може особа з інвалідністю мати статус «безробітного» та користуватися допомогою та іншими соціальними послугами? 12. Чи зменшується розмір пенсії людини з інвалідністю, якщо вона влаштовується на роботу? 13. Чи можуть робітники з інвалідністю працювати в нічний час та на надурочних роботах? 14. Який строк відпустки працівника з інвалідністю? 15. Чи можуть звільнити / скоротити працівника з інвалідністю? 16. Як і над ким встановлюється опікунство? 17. Хто має право на пенсію з втрати годувальника? 18. Які умови призначення та розмір пенсії з втрати годувальника? 19. Який орган встановлює статус дитини-інваліда? 20. Який розмір надбавки на догляд за інвалідом I групи? Дитиною-інвалідом? 21. Якщо батьки працюють, чи отримують вони надбавку на догляд за дитиною-інвалідом? 22. Які пільги мають батьки дитини-інваліда? 23. Батьки доглядають дитину-інваліда/дорослого з інвалідністю, чи нараховується їм трудовий стаж? 24. Якими пільгами користуються особи з інвалідністю загального захворювання? 25. Які пільги мають інваліди війни? 26. Які пільги мають особи з інвалідністю у забезпеченні житлом? 27. Які умови встановлення статусу «ветеран праці» для людей з інвалідністю? 28. Які пільги у «ветеранів праці»? 29. Яке значення має індивідуальна програма реабілітації для особи з інвалідністю? Чи обов’язкове оформлення індивідуальної програми реабілітації для кожної людини з інвалідністю? 30. Як оскаржити рішення МСЕК? 31. Які органи забезпечують інвалідів та дітей-інвалідів технічними засобами реабілітації та виробами медичного призначення? 32. Куди слід звертатися для оформлення путівки на санаторно-курортне лікування для дитини-інваліда/дорослого з інвалідністю? 33. Чи має право на водіння автомобілем людина з інвалідністю? 34. Де і як особа з інвалідністю може пройти навчання та здати іспити на право водіння автомобілем? 35. Чи може особа з інвалідністю встановити гараж поблизу місця проживання? 36. Що таке «пандус» і які документи потрібні для дозволу на його будівництво? 37. На який термін видаються інвалідні візки? 38. Як пасажир з інвалідністю, що пересувається на візку може замовити спеціальний вагон для подорожі залізницею? 39. Якщо під час подорожі людина з інвалідністю потребує допомоги під час посадки/висадки на транспорті – до кого вона може звертатись? 40. Якими нормативно-правовими документами гарантується забезпечення права людей з інвалідністю на доступ до інформації?

1. Які органи держави вирішують соціальні питання людей з інвалідністю?

Державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування. Представники республіканських громадських організацій інвалідів є членами колегій центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров’я України. Центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики спільно з іншими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів здійснює розробку й координацію довгострокових і короткострокових програм по реалізації державної політики щодо інвалідів та контролює їх виконання. Фінансування заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фондом соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», статті 8-10).

До відома

«Інвалід – особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідком) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав». «Інвалідність – міра втрати здоров`я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів».

(Закон України «Про реабілітацію інвалідів України»).

«Інвалідність - це поняття яке еволюціонує … і є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з інвалідністю та перешкодами у стосунках і середови щі, і яка заважає їхній повноцінній і дієвій участі у житті суспільства на рівні з іншими».

(Конвенція ООН про права інвалідів).

Конвенція – угода між країнами з будь-якого юридичного питання, і є обов’язковою для виконання всіма державами, які її ратифікували. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів 16 грудня 2009 року. Конвенція є документом прямої дії. Права – це те, чим наділена кожна людина, внаслідок того, що вона людина. Всі люди мають рівні права, включаючи людей з інвалідністю. Права людини – це права індивіда та обов`язки держави. Кожна держава несе відповідальність за забезпечення однакового ставлення до всіх людей незалежно від кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших поглядів, на ціональності та соціального походження, майнового статусу, народження та інших ознак. Влада також відповідальна за надання соціального захисту, навчання, роботи, медичних послуг, а також доступу до науки і культури, свободи слова, свободи віросповідання, свободи асоціацій та права на участь у керуванні країною. Людська гідність і рівність — це ключові цінності прав людини.

Стаття 57 Конституції України гарантує кожному право знати свої права і обов’язки. При цьому, «закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом».