§ 5. Джерела кримінально-виконавчого права

Формою виявлення (або джерелом) норм кримінально-вико­навчого права є юридичні акти, що містять одну, кілька або цілу систему норм кримінально-виконавчого права.

Норми кримінально-виконавчого права відбиті в законах та інших нормативних актах, прийнятих відповідними уповноважени­ми на те органами держави. Всі нормативні акти мають бути зас­нованими на законах і регулюють діяльність учасників правовідно­син (встановлюючи їх* права і обов'язки) тільки в межах, встанов­лених законом.

Найважливішим джерелом і юридичною основою для розвит­ку не тільки кримінально-виконавчого права, але й усіх інших га­лузей права є Конституція України (не випадково цей головний нормативний акт називають Основним Законом держави). Консти­туція України була прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради Украї­ни 28 червня 1996 року¹. Конституція України набула чинності з моменту її прийняття, а день прийняття Конституції України став державним святом — Днем Конституції України.

У Конституції є низка статей, які стосуються всіх галузей пра­ва або торкаються прав та інтересів всіх громадян. Так, у розділі II Конституції України викладаються і закріплюються права, свобо­ди та обов'язки людини і громадянина, створюючи цим основу (фундамент) загальногромадянських прав та обов'язків усіх засуд­жених, які продовжують залишатися громадянами України, в тому числі й засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі.

Основним (системним) законом, що регламентує виконання і відбування кримінальних покарань, є Виправно-трудовий кодекс Ук­раїни, який був затверджений і введений у дію 1 червня 1971 року².

Див.: Голос України. - 1996. - 13 лип. ^г Див.: Ведомости Верховного Совета УССР. - 1971. - № 1. - Ст. 6.

52

Розділ 111. Правове регулювання виконання покарань ...

Кодексом визначаються і встановлюються порядок і умови відбуван­ня покарання та вжиття заходів виправно-трудового впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі, виправних робіт без позбавлення волі, порядок відбування покарання особами, засудженими до направ­лення до дисциплінарного батальйону, виконання і відбування інших видів кримінальних покарань, а також порядок діяльності установ і органів, які виконують вироки до цих покарань, та участь громадсь­кості у виправленні засуджених.

У зв'язку зі змінами та доповненнями, внесеними до чинного кримінально-виконавчого законодавства, сьогодні ВТК фактично регламентує порядок,та умови виконання і відбування лише двох видів кримінальних покарань — позбавлення волі і виправні робо­ти без позбавлення волі.

Так, Законом України «Про скасування кримінальних покарань у вигляді заслання і вислання»¹ із ВТК України вилучені розділи IV і V та ст. 6 і 113, у яких вирішувалися питання виконання і відбу­вання цих обох видів кримінального покарання.

Постановою Верховної Ради України «Про зупинення застосу­вання ст. 25^і і 52² Кримінального кодексу Української РСР»²у зв'яз­ку зі зменшенням можливості використання за умов ринкової еко­номіки праці осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обо­в'язковим залученням до праці, та осіб, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, зупинено до прийняття нового Кримінального кодексу України застосування ст. 25^і і 52² Кримінального кодексу Української РСР.

У зв'язку з цим призупинено дію розділу ІІІ-А ВТК України «Порядок і умови виконання умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці та умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці».

Особи, умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, та особи, умовно звільнені з місць позбавлен­ ня волі з обов'язковим залученням до праці, які на день прийняття цієї Постанови перебували під наглядом спеціальних комендатур МВС України, продовжували відбувати визначене їм покарання згідно з чинним законодав~;?,ом України. '

Виконання і відбування Інших, крім позбавлення волі і виправ­них робіт без позбавлення волі, кримінальних покарань регулюється

' Див.: Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 23. - Ст. 337. ² Див.: Там само. - 1992. - № 32. - Ст. 462.

53

ЗДІЛІЮПА

відповідними нормативними актами, наприклад, Державного депар­таменту України з питань виконання покарань.

Порядок та умови виконання покарань у вигляді позбавлення права обіймати деякі посади або займатися певною діяльністю, штра­фу, громадського осуду, конфіскації майна, позбавлення військового або спеціального звання, позбавлення батьківських прав регулюються спеціальним нормативним актом — Положенням про порядок та умови виконання в Україні кримінальних покарань, не пов'язаних з заходами виправно-трудового впливу'. Порядок та умови виконання і відбування такого виду кримінального покарання, як направлення до дисциплінарного батальйону, регламентується окремим норматив­ним актом— Положенням про дисциплінарний батальйон, затверд* женим Указом Президента України від 5 квітня 1994 року;

Джерелами кримінально-виконавчого права є також нормативні акти Кабінету Міністрів України (умови і порядок оплати праці осіб, позбавлених волі — ст. 52 ВТК України; норми харчування і мате­ріально-побутового забезпечення осіб, позбавлених волі — ст. 75 ВТК України). Джерела кримінально-виконавчого права —це відомчі нормативні акти, ухвалені Державним департаментом Ук­раїни з питань виконання покарань, а також видані в межах їх ком­петенції нормативні акти органів місцевого самоврядування. Накази начальників установ виконання покарання та інших державних органів, які виконують кримінальні покарання, не є джерелами пра­ва —г- вони являють собою акти застосування права. Норми права досягають поставленої перед ними мети шляхом своєї реалізації. Необхідною умовою реалізації правових норм є встановлення в законі порядку їхньої дії в просторі і в часі.

Дія норм кримінально-виконавчого права в часі передбачає виз* начення моменту набрання законом чинності та припинення такої дії. Звичайно момент набрання законом та іншим нормативним актом чинності спеціально зазначається в самому законі або в спеціально­му нормативному акті, який приймається з цього питання. Якщо не­має спеціальної вказівки, діє загальний порядок. Чинність закону або іншого нормативного акта припиняється, коли це спеціально зазна­чено в щойно прийнятому законі (нормативному акті) або коли зміст раніше діючих норм не відповідає змісту нових норм.

Див.: Ведомости Верховного Совета УССР..- 1984. - Хе 27. - Ст. 511. Док­ладно про питання виконання та умови відбування перелічених вище видів кримі­нальних покарань див.: Степанюк А. Ф. Порядок й условия исполнения наказаний, не связаннмх с мерами исправительно-трудового воздействия. - К., 1990.

54

розоіл ні. правове регулювання виконання покарань

Існує певний порядок набрання законом чинності та оприлюд­нення нормативних актів. Згідно з Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів і надання їм чинності»¹ закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття і підпи­сання у встановленому порядку мають бути оприлюднені держав­ною мовою в офіційних виданнях.

Офіційними виданнями вважаються: «Офіційний вісник Украї­ни», «Відомості Верховної Ради України», газета «Урядовий кур'єр». Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабі­нету Міністрів України можуть бути в деяких випадках офіційно оприлюднені через засоби телебачення і радіомовлення.

Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюєть­ся після занесення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів та із зазначенням наданого їм реєстраційного коду.

Закони та інші нормативні акти можуть бути ^публіковані і в інших друкованих виданнях. Але у цьому разі вони мають інфор­маційний характер і не можуть бути застосовані для офіційного використання, тобто на ці видан'ня не можна посилатися.

Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президен­та України набирають чинності через десять днів з дня їх офіцій­ного оприлюднення, якщо інше не передбачене самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Нормативні акти Кабінету Міністрів України набирають чин­ності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк вступу їх у силу не передбачений цими актами. Акти Кабінету Міністрів Украї­ни, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше їх опублікування в офіційних виданнях.

Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, що не мають загального значення або норматив­ного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно опри­люднюються шляхом направлення відповідним державним органам і органам місцевого самоврядування та доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на які поширюється їх дія.

Неопубліковані акти Верховної Ради України та Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що видав їх, не встановлено строк вступу їх у силу.

Див.: Голос України. - 1997. - 26 черв.

55

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА